Ухвала суду № 42712312, 11.02.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/5157/13-к Головуючий у І інстанції Чірков Г.Є.Провадження № 11-кп/780/167/15 Доповідач у 2 інстанції ЗімінаКатегорія 34 11.02.2015

УХВАЛА

Іменем України

11 лютого 2015 року м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Зіміної В.Б.

суддів: Гриненка О.І., Колокольнікової Н.М.

секретаря судового засідання: Іщенко С.В.

прокурора: Стаховської Н.О.

потерпілих: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника потерпілих: ОСОБА_4

обвинуваченого: ОСОБА_5

захисника: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 02 грудня 2014 року; -

в с т а н о в и л а:

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 02 грудня 2014 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Боровичі, Новгоградської області, Російської Федерації, громадянина України, неодруженого, з вищою технічною освітою, працюючого начальником відділу постачання ТОВ «Вітал-Прес», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді 6 (шість) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати усіма видами транспортних засобів на 3 (три) роки.

Обрано ОСОБА_5 до набрання вироку законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою, якого взято під варту в залі суду.

Строк відбування покарання рахується з часу затримання ОСОБА_5

Цивільний позов прокурора задоволено. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь Київської дитячої клінічної лікарні №7 виконавчого органу Київської міської ради Департаменту охорони здоров'я на відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_7 62476 (шістдесят дві тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 02 коп. та на відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_1 2240 (дві тисячі двісті сорок) грн. 52 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої моральної шкоди 20000 (двадцять тисяч) грн.

Цивільний позов ОСОБА_2, як законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7, задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, як законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7, 79665 (сімдесят дев'ять тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн. та 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. на відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди відповідно, а всього 229 665 (двісті двадцять дев'ять тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн.

Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «СК «Нова» на користь ОСОБА_3 3793 (три тисячі сімсот дев'яносто три) грн. та 2550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно, а всього 6343 (шість тисяч триста сорок три) грн. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 13629 (тринадцять тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн. 76 коп. та 17700 (сімнадцять тисяч сімсот) грн.. на відшкодування завданої матеріальної шкоди та 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 181329 (сто вісімдесят одна тисяча триста двадцять дев'ять) грн. 76 коп.

Цивільний позов ОСОБА_3, як законного представника неповнолітньої ОСОБА_8 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «СК «Нова» на користь ОСОБА_3, як законного представника неповнолітньої ОСОБА_8, 2550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ПАТ «СК «Нова» на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_8 в межах ліміту відповідальності на одну особу на суму 50000 (п'ятдесят тисяч) грн., а після закінчення ліміту відповідальності із ОСОБА_5, щомісячно до досягнення ОСОБА_8 повноліття (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ОСОБА_8 23 років) грошові кошти в розмірі ? частини мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік, починаючи з 28.06.2013 року. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди, яка завдана останній.

Вирішено питання щодо судових витрат і речових доказів.

Згідно із вироком, кримінальне правопорушення обвинуваченим було вчинено за наступних обставин.

28.06.2013 року ОСОБА_5 близько 17 год. 50 хв., будучи в хворобливому стані, керував автомобілем «Ніссан Пасфіндер» д.н.з. НОМЕР_1 у м. Вишгороді по вул. Набережній навпроти АЗС «АВАКС» та, діючи необережно, рухаючись в напрямку м. Києва на правосторонньому заокругленні дороги, втратив свідомість і виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Деу Нексія» д.н.з. НОМЕР_2, що рухався йому назустріч, чим порушив п.п. 2.9 (б) та 11.4 ПДР України.

Внаслідок зіткнення транспортних засобів водію автомобіля «Деу Нексія» ОСОБА_9 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння, який загинув на місці пригоди внаслідок закритої травми грудей і живота з пошкодженням внутрішніх органів і кісток скелета з розвитком крововтрати.

Пасажиру того ж автомобіля ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді забою грудної клітини, переломі 6, 7 ребер праворуч, перелому кісток носу, нижньої щелепи праворуч, струсу головного мозку.

Пасажиру того ж автомобіля неповнолітньому ОСОБА_7 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння у виді політравми, тяжкої ВЧМТ, забою головного мозку тяжкого ступеня, лінійного перелому лобної, виличної кістки праворуч з переходом на основу черепа, субарахноідальний крововилив, отоліквореї праворуч, двостороннього гемопневмотораксу, розриву селезінки з внутрішньочерепним крововиливом, закритого перелому лівого стегна, перелому лівого щелепо орбітального комплексу.

Таким чином ОСОБА_5 порушив п. 2.9(б) ПДР України, згідно якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу та п. 11.4 ПДР України, згідно якого на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги руху для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги.

Допущені ОСОБА_5 порушення ПДР України знаходяться в прямому причинному зв'язку з ДТП та призвели до загибелі потерпілого ОСОБА_9, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5, та середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції була допущена неповнота та залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого судового рішення.

Так, на думку захисника, залишилася недоведеною визнана судом встановленою обставина, що водій ОСОБА_5 керував транспортним засобом в хворобливому стані. Для встановлення саме цього факту, який має важливе значення для вирішення даного кримінального провадження необхідні спеціальні знання експерта, проте судом першої інстанції дані посилання були проігноровані та зроблено висновок на припущеннях, що ОСОБА_5 керував транспортним засобом і безпосередньо сів за кермо, перебуваючи в хворобливому стані.

Крім цього, апелянт зазначає, що судом першої інстанції була допущена невідповідність ступеню тяжкості кримінального правопорушення особі обвинуваченого, оскільки покарання за своїм видом і розміром є несправедливим через суворість. Вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, хоч і відноситься до категорії тяжких злочинів, однак вчинене з необережності. З моменту вчинення злочину обвинувачений визнав свою провину та щиро каявся у вчиненому, сприяв його розкриттю. Судом не було враховано дану обставину, яка є пом'якшуючою.

Також, суд призначаючи покарання ОСОБА_5 не врахував особу обвинуваченого, а саме те, що обвинувачений є особою перед пенсійного віку, має певні хронічні захворювання, постійне місце роботи, що дозволить йому поступово відшкодувати шкоду, завдану вчиненим ним злочином. Крім того, обвинуваченим ОСОБА_5 була надана допомога потерпілому ОСОБА_7 безпосередньо після вчинення злочину і в подальшому.

В зв'язку з цим, захисник просить вирок суду першої інстанції змінити і призначити ОСОБА_5 більш м'яке покарання, без позбавлення його волі.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та потерпіла ОСОБА_3 просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 залишити без змін, оскільки на їх думку судом було призначене справедливе покарання, яке відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу захисника підтримали і просили її задовольнити;

прокурора, яка просила вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення;

потерпілих та представника потерпілих ОСОБА_4, які проти апеляційної скарги захисника заперечували та просили відмовити у її задоволенні, а вирок суду залишити без змін;

вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду в дебатах та, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

На підставі ст. 404 КПК України апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вправі вийти за межі апеляційних вимог тільки, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на не доведення визнаної судом встановленої обставини, а саме перебування водія ОСОБА_5 в хворобливому стані, не знайшла свого підтвердження при розгляді апеляційної скарги, оскільки під час судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій, обвинувачений пояснив, що він відчував головну біль та під час керування транспортним засобом втратив свідомість, а після ДТП на місці пригоди лікарі ШМД виявили в нього підвищений артеріальний тиск.

Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого щодо суворості призначеного ОСОБА_5 покарання не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги та спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

Дослідивши зібрані у справі докази, давши їм належну оцінку та врахувавши характер допущених обвинуваченим порушень безпеки дорожнього руху, конкретні обставини справи та наслідки, розмір завданої шкоди, кількість потерпілих й ступінь заподіяних тілесних ушкоджень, необережну форму вини та ступінь вчиненого тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який злочин вчинив уперше, позитивно характеризується, працює, має погіршений стан здоров'я, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин, а також врахувавши позицію сторони потерпілих, які висловилися про необхідність призначення ОСОБА_5 суворого покарання, часткове відшкодування ним завданої шкоди, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та призначив йому покарання в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України у виді 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на 3 (три) роки.

На думку колегії суддів, призначене судом першої інстанції покарання в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України відповідає ступеню вчиненого кримінального правопорушення із точки зору його справедливості, розумності та достатності, а вирок в цій частині належним чином мотивований.

Доводи, на які захисник посилається в обґрунтування своїх вимог щодо незаконності вироку у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі обвинуваченого внаслідок суворості є безпідставними, оскільки обставини вчинення злочину та дані про особу обвинуваченого були враховані судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання.

На підставі вище викладеного, колегія суддів вважає, що вирок Вишгородського районного суду Київської області від 02 грудня 2014 року щодо ОСОБА_5 відповідає вимогам закону, у зв'язку із чим залишає цей вирок без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 424, 426 КПК України колегія суддів;-

у х в а л и л а :

Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 02 грудня 2014 року щодо ОСОБА_5 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

СУДДІ В.Б. Зіміна

О.І. Гриненко

Н.М. Колокольнікова