Ухвала суду № 42712316, 12.02.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/1299/14-ц Головуючий у І інстанції Шинкаря А.О.Провадження № 22-ц/780/500/15 Доповідач у 2 інстанції ДаценкоКатегорія 58 12.02.2015

УХВАЛА

Іменем України

12 лютого 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Савченка С.І., Білоконь О.В.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Давид», ОСОБА_2, Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконними змін до установчих документів та зобов'язання скасувати їх державну реєстрацію, встановлення факту внесення неправдивих (недостовірних) відомостей,

встановила:

У лютому 2014 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, у якому зазначає, що вона є власником корпоративних прав ТОВ Фірма «Давид» після смерті чоловіка ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та за життя був власником і учасником ТОВ Фірма «Давид» і володів часткою у статутному капіталі в розмірі 80%. Її майнові корпоративні права на майно (активи) ТОВ Фірма «Давид» підтверджуються свідоцтвом про право власності та свідоцтвом про право на спадщину за законом, які видані 01 березня 2011 року Броварською міською державною нотаріальною конторою Київської області.

10 березня 2011 року відбулись загальні збори учасників ТОВ Фірма «Давид» за одноособовою участю ОСОБА_2, які оформлені протоколом № 1, на яких вирішено виключити зі складу учасників ТОВ Фірма «Давид» ОСОБА_4 у зв'язку з його смертю; не надати згоду на прийняття в члени спадкоємців померлого учасника і затверджено у зв'язку з вищевказаним нову редакцію Статуту, а 12 березня 2011 року було здійснено її державну реєстрацію.

Вважає, що такі дії відповідачів суперечать вимогам Закону України «Про господарські товариства» та Статуту, зокрема п. п. 13.6, 15.1, якими передбачено, що у випадку, коли у складі фірми залишається один учасник, який не бажає приймати будь-кого до фірми, останнє підлягає реорганізації шляхом перетворення у приватне підприємство, внаслідок чого фірма припиняє свою діяльність, та порушують її права та інтереси як власника корпоративних прав, оскільки в разі реорганізації або ліквідації ТОВ Фірма «Давид» вона мала ще в березні 2011 року отримати вартість або частину майна (активів) товариства в натурі в порядку, визначеному ч. 2 ст. 55 ЗУ «Про господарські товариства», тому на підставі ст. 16 ЦК України порушені права підлягають захисту шляхом відновлення становища, що існувало до порушення прав.

Також зазначає, що 03 лютого 2012 року відбулися загальні збори учасників ТОВ Фірма «Давид» за одноособовою участю ОСОБА_2, які оформлені протоколом № 1, на яких вирішено прийняти нового учасника до товариства - ОСОБА_3 та затверджено нову редакцію Статуту у зв'язку із зміною складу учасників, а 07 лютого 2012 року було здійснено державну реєстрацію нової редакції Статуту.

Вважає, що такі дії відповідачів суперечать вимогам ч. 1 ст. 55 ЗУ «Про господарські товариства» щодо її переважного права вступу до товариства.

Також вважає, що покладення на реєстраційну службу обов'язку скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів буде способом відновлення становища, яке існувало до порушення її прав та охоронюваних законом інтересів.

У зв'язку з наведеним просить відновити становище, що існувало до порушення її прав та визнати незаконними (недійсними) зміни до установчих документів ТОВ Фірма «Давид», які оформлені протоколом № 1 від 10 березня 2011 року та новою редакцією Статуту товариства, та зареєстровані 12 березня 2011 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за реєстраційним номером 13551050003000040; зобов'язати Броварське міськрайонне управління юстиції скасувати державну реєстрацію та реєстраційну дію від 12 березня 2011 року за реєстраційним номером 13551050003000040, якою внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про реєстрацію змін до установчих документів ТОВ Фірма «Давид»; встановити факт внесення ОСОБА_2 неправдивих (недостовірних) відомостей до п.2 протоколу №1 від 10 березня 2011 року загальних зборів учасників ТОВ Фірма «Давид», та визнати таким, що є недостовірним наступний текст: «ОСОБА_4 не вніс до статутного капіталу належну йому частку в розмірі 73472,00 грн.»; відновити становище, що існувало до порушення права ОСОБА_1 на переважне право вступу до учасників товариства та визнати незаконними (недійсними) зміни до установчих документів ТОВ Фірма «Давид» про прийняття до учасників товариства ОСОБА_3, що оформлені протоколом № 1 від 03 лютого 2012 року та новою редакцією Статуту товариства, та зареєстровані 07 лютого 2012 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за реєстраційним № 13551050003000040; зобов'язати Броварське міськрайонне управління юстиції скасувати державну реєстрацію та реєстраційну дію від 07 лютого 2012 року за реєстраційним № 13551050003000040, якою внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про реєстрацію змін до установчих документів ТОВ Фірма «Давид».

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 4628,40 грн., в решті вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, яке полягає в тому, що суд не взяв до уваги очевидний факт порушення відповідачкою ОСОБА_2 прав та охоронюваних законом інтересів позивачки, як власника майнових корпоративних прав ТОВ Фірма «Давид», отриманих нею у спадщину.

Порушення відповідачами прав позивачки полягає в тому, що після смерті власника та учасника цього товариства ОСОБА_4 відповідачі зобов'язані були у відповідності з вимогами Закону України «Про господарські товариства» та Статуту ТОВ Фірма «Давид» вирішити питання про припинення діяльності останнього внаслідок його реорганізації або ліквідації, так як після смерті ОСОБА_4 в складі товариства залишився тільки один учасник - відповідачка ОСОБА_2 Однак, всупереч вимогам зазначених нормативно-правових актів відповідачі 10.03.2011 року провели загальні збори учасників товариства, на яких вирішили виключити зі складу учасників товариства ОСОБА_4 у зв'язку з його смертю та у зв'язку з тим, що він не вніс до статутного капіталу належну йому частку. Також вирішили не надати згоду на прийняття в члени спадкоємців померлого учасника та затвердити нову редакцію статуту товариства.

Крім того, всупереч вимогам ст. 55 Закону України «Про господарські товариства» 03.02.2012 року відповідачі на загальних зборах товариства прийняли нового учасника товариства ОСОБА_3 та затвердили нову редакцію статуту товариства, чим грубо порушили право позивачки на переважний вступ до учасників товариства, як спадкоємиці померлого учасника товариства.

У апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просить зазначене рішення суду змінити, виключити з мотивувальної частини посилання на участь в судових засіданнях адвоката витрачено 4,5 години і відшкодування в цій частині суми стягнення, стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрати на правову допомогу в розмірі 9000 грн. згідно поданої нею заяви та доданих доказів. В решті рішення залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки відсутністю підстав для задоволення позову, так як позивачка не набула статусу учасника товариства, то суд вважав, що вона не має права вимагати визнання незаконними змін до установчих документів та скасування державної реєстрації нової редакції Статуту, оскільки таке право надано учасникам товариства, яким позивачка не є, а тому її права не порушуються. Також суд вважав, що з наведених підстав не підлягають задоволенню і вимоги про встановлення факту внесення неправдивих відомостей до п. 2 протоколу № 1 від 10.03.2011 року загальних зборів учасників ТОВ «Фірма «Давид» та визнання їх недостовірними, оскільки позивач не є суб'єктом, який має право вимагати визнавати недостовірними акти, прийняті товариством.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно вимог частини першої та пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, який був учасником ТОВ Фірма «Давид».

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 березня 2011 року ОСОБА_1 є спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на 2/3 частки майна, спадщина складається з 1/2 частини частки у статутному фонді ТОВ фірма «Давид», що становить 73472,00 грн., що належала померлому ОСОБА_4 на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.01.2011 року.

Згідно свідоцтва про право власності від 01 березня 2011 року ОСОБА_1 є пережившою дружиною ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, належить ? частка у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу. Спільне сумісне майно подружжя, право власності на яке в указаній частці посвідчується цим свідоцтвом, складається з частки у статутному фонді ТОВ фірма «Давид», що становить 73472,00 грн., що належала померлому ОСОБА_4 на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.01.2011 року.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого 25.01.2011 року на запит нотаріуса державним реєстратором виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, станом на 25.01.2011 року засновниками ТОВ фірма «Давид» є ОСОБА_2, розмір внеску до статутного фонду товариства якої становить 18368 грн., та ОСОБА_4, розмір внеску до статутного фонду товариства якого становить 73472 грн.

Встановлено, що рішенням зборів учасників ТОВ «Фірма «Давид» від 10 березня 2011 року ОСОБА_4 виключено зі складу учасників товариства у зв'язку зі смертю. Відповідно до абзацу 4 п.п. 13.4 п. 13 Статуту товариства згоду на прийняття в члени товариства спадкоємців померлого не надано; внесено зміни до Статуту товариства та затверджено нову його редакцію.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Фірма «Давид» від 03 лютого 2012 року до складу учасників товариства прийнято ОСОБА_3, збільшено розмір статутного фонду товариства до 192299 грн., розподілено частки учасників товариства ОСОБА_2 - 182297 грн. або 94,8%, ОСОБА_3 - 10002 грн або 5,2%, затверджено нову редакцію Статуту.

Відповідно до ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 100 ЦК України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених установчими документами або законом, може бути виключений з товариства.

За правилами частин першої та четвертої ст. 145 ЦК України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить в тому числі внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу та виключення учасника із товариства. Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.

Згідно ч. 5 ст. 147 ЦК України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 148 ЦК України спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Згідно ст. 55 Закону України «Про господарські товариства» при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.

При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Відповідно до п. п. 8.1 та 8.2 Статуту ТОВ Фірма «Давид» в редакції 2005 року вищим органом фірми є збори учасників. До компетенції учасників зборів відносяться внесення змін до статуту фірми, прийняття нових учасників і виключення зі складу учасників фірми.

Згідно п.п 13.4 п. 13 зазначеного Статуту в разі набуття третьою особою права на частку в майні фірми поза бажанням учасника (при поділі майна подружжя, в порядку спадкування і т.п.), а також внаслідок заповіту учасника, при відсутності згоди учасників на прийняття в члени фірми, частка цій особі підлягає виплаті в порядку, передбаченому п. 8.2 Статуту. У цих випадках особа не набуває ніяких прав учасника фірми. (а. с. 30, 33).

Згідно роз'яснень п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» прийняття рішення про вступ спадкоємця (правонаступника) учасника до ТОВ (ТДВ) належить до компетенції загальних зборів учасників товариства. При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

Відповідно до частини п'ятої статті 147 ЦК аналогічно визначається вартість частини майна ТОВ (ТДВ), яка підлягає видачі або виплаті правонаступнику юридичної особи-учасника товариства або спадкоємцю фізичної особи-учасника у випадку відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства або відмови у прийнятті до товариства. Її вартість визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника (стаття 55 Закону про господарські товариства).

Виходячи з наведеного, спадкоємець учасника ТОВ Фірма «Давид» може бути визнаний учасником товариства лише після надання згоди учасників товариства на його прийняття учасником товариства, а при відсутності згоди учасників на прийняття в члени фірми частка спадкоємця підлягає виплаті в порядку, передбаченому п. 8.2 Статуту. В цих випадках спадкоємець не набуває ніяких прав учасника фірми. Такі повноваження належать до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» від 28 грудня 2007 року № 04-5/14 голоси, які відносяться до частки померлого або реорганізованого учасника, не беруть участі у голосуванні з питання вступу спадкоємця або правонаступника в товариство. Відповідно ці голоси не враховуються при визначенні правомочності загальних зборів для прийняття рішення про вступ спадкоємця або правонаступника в це товариство.

У п. 2.2.3 зазначених рекомендацій роз'яснено, що недотримання вимог закону та установчих документів господарських товариств під час скликання і проведення їх загальних зборів є порушеннями права на участь у роботі цього органу. Цим правом відповідно до законодавства наділено лише учасників господарських товариств. Тому недотримання вимог закону та установчих документів господарських товариств під час скликання і проведення загальних зборів не можуть визнаватися порушеннями прав тих позивачів, які не є учасниками цього товариства.

З огляду на наведене та враховуючи, що позивачка не набула статусу учасника ТОВ Фірма «Давид», суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вона не має права вимагати визнання незаконними рішень загальних зборів цього товариства, змін до установчих документів та скасування державної реєстрації нової редакції Статуту, оскільки таке право надано учасникам товариства та є виключною компетенцією загальних зборів учасників, яким позивачка не є, а тому її права не порушуються.

За таких обставин, оскільки судом не встановлено порушення відповідачами прав позивачки, то не підлягає до задоволення позов у такий спосіб, як відновлення становища, яке існувало до порушення.

З наведених підстав суд дійшов вірного висновку про відмову в іншій частині позовних вимог, оскільки вони є похідними від позовних вимог про відновлення становища, яке існувало до порушення.

Крім того, судом вірно встановлено, що вказані обставини встановлені також рішенням Апеляційного суду Київської області від 01 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2013 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ «Фірма «Давид», ОСОБА_3, третя особа: виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області про визнання права власності на майнове (корпоративне) право на частку у статутному фонді (капіталі) господарського товариства, визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, скасування державної реєстрації змін до установчих документів товариства та зобов'язання вчинити певні дії.

Також судом вірно встановлено, що не дивлячись на зміну назви позову по даній справі «про захист особистого немайнового та майнового права та інтересу шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення, про встановлення факту, що має юридичне значення та про захист порушеного переважного права вступу до товариства», предмет позову у вказаних справах є тотожним, оскільки рішення загальних зборів учасників товариства від 10.03.2011 року та від 03.02.2012 року, зміни до установчих документів та скасування державної реєстрації цих змін, які оскаржує позивачка в даному позові, були предметом розгляду по вищевказаній справі, судові рішення в якій набрали чинності.

З урахуванням наведеного, суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 у квітні 2014 року звернулася до суду із заявою, в якій просила стягнути з позивачки понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн. (а. с.82-87).

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року № 4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Обчислюючи розмір компенсації витрат на правову допомогу, суд врахував фактичну кількість годин, необхідних для вивчення матеріалів справи, підготовку документів для подачі до суду (заперечень, заяв, клопотань) і час участі адвоката у судових засіданнях при розгляді цієї справи, яка склала 9 год. 50 хв., та виходячи із розміру 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у розмірі 1218 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, суд дійшов вірного висновку, що понесені відповідачкою витрати на правову допомогу складають 4628,40 грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що понесені нею витрати на правову допомогу складаються із ознайомлення з ухвалою суду від 04.03.2014 року про відкриття провадження, вивчення доданих до неї копії позовної заяви і доданих до неї матеріалів на 34 аркушах, що зайняло 6 годин робочого часу; складання заяви в порядку ч. 2 ст. 56 ЦПК України, на що витрачено 30 хв. робочого часу; виготовлення від імені відповідача заперечення проти позову, на що витрачено 8 год. робочого часу; виготовлення від імені відповідача заяви про закриття провадження у справі, на що витрачено 9 год. робочого часу; та надання юридичної консультації і укладання договору про надання правової допомоги, на що витрачено 2 год. 30 хв. робочого часу, не заслуговують на увагу, оскільки компенсація витрат за надання зазначеної правової допомоги не передбачена ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про виключення з мотивувальної частини посилання на участь в судових засіданнях адвоката, оскільки адвокат ОСОБА_3 дійсно приймав участь у судових засіданнях 27.03.2014 року - 5 хв., 24.04.2014 року - 63 хв., 16.04.2014 року - 7 хв. і 17.10.2014 року - 159 хв., то відповідно до вимог ст. 1 зазначеного Закону за годину участі у судовому засіданні особи, яка надавала правову допомогу, підл0ягає стягненню компенсація витрат на правову допомогу у розмірі, визначеному цим Законом.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про компенсацію понесених відповідачкою витрат на правову допомогу у розмірі 4628,40 грн.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційних скаргах.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 363 ЦПК України, колегія судів, -

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді