Постанова № 42710055, 12.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18813/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління юстиції у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління юстиції у м.Києві про поновлення на роботі -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління юстиції у м.Києві, в якому просив:

- визнати звільнення на підставі п.6 ч.1, ст.30 Закону України «Про державну службу» як звільнення без законної підстави;

- скасувати наказ ГУЮ у м. Києві №2623/03 від 28.10.2014 року «Про припинення державної служби ОСОБА_3»;

поновити ОСОБА_3 на посаді Головного спеціаліста першого сектору відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2014 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони, що були належним чином повідомлені, в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення клопотання, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що з 20.05.2013 року позивача призначено на посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві.

18.09.2014 року наказом начальника Головного управління юстиції у м. Києві №2190/03 «Про переведення працівників реєстраційної служби» переведено ОСОБА_3, головного спеціаліста Першого сектору державної реєстрацій речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві на посаду головного спеціаліста Першого сектору відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстрації служби Головного управління юстиції у м. Києві.

28.10.2014 року відповідачем прийнято наказ №2623/03 від 28.01.2014 року «Про припинення державної служби ОСОБА_3», відповідно до якого припинено державну службу головного спеціаліста Першого сектору відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві позивача та звільнено його з займаної посади за порушення Присяги державного службовця на підставі п.6 ч.1 ст.30 «Про державну службу» з 28.10.2014 року.

Підставою для прийняття даного наказу є подання начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Ярмоли І. І., відповідно до якого, останній просив з урахування ступеня тяжкості скоєного порушення, застосувати до головного спеціаліста Першого сектору відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстрації служби Головного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3 крайній захід відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни у вигляді звільнення з займаної посади на підставі п.6 ч.1 ст.30 Закону №3723 за порушення присяги державних службовців.

Листом №849/0817 від 29.10.2014 року повідомлено позивача про звільнення з посади.

Позивач, вважаючи наказ неправомірним, оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність звільнення позивача за порушення Присяги державного службовця.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Спір між сторонами виник з приводу порядку проходження, припинення державної служби.

Порядок проходження державної служби, особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців врегульовано Законом України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723), а в частині, що не врегульована цим Законом - законодавством про працю України.

Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну службу України» державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Основні обов'язки державного службовця передбачені ст. 10 зазначеного Закону: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про державну службу» конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції.

Статтею 30 Закону України «Про державну службу» передбачено, що підставами припинення державної служби є ті, що визначені у Кодексі законів про працю. Окрім цих підстав, державна служба також може бути припинена у разі: порушення умов реалізації права на державну службу; недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 Закону України «Про державну службу»; досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби; відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії; виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі; відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 Закону України «Про державну службу»; неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 Закону України «Про державну службу».

Отже, відповідно до положень частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, а також з підстав, визначених цією статтею. Таким чином, при звільненні особи з публічної служби за загальними підставами, передбаченими КЗпП України, на цю особу поширюються гарантії, передбачені КЗпП, якщо інше прямо не передбачене спеціальним законом.

При цьому в пункті 6 частини першої статті 30 України «Про державну службу» визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби, що відбувається у формі звільнення.

Отже, припинення державної служби через порушення присяги державного службовця - це особлива форма припинення правових відносин державного органу з державним службовцем і не може кваліфікуватися як дисциплінарне стягненням за порушення службової дисципліни, оскільки в цих випадках обов'язком керівника перед державою є беззаперечне звільнення службовця.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про державну службу» присяга державного службовця полягає у обов'язку вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки.

З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов'язання державного службовця (мотивувальна частина Рішення Конституційного Суду України від 11.03.2011 №2-рп/2011).

У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Присяга державного службовця передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно. Порушення Присяги ? це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Отже, звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Тобто звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватись як альтернативні.

Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Постановою Кабінету Міністрів України № 950 від 13.06.2000 р. затверджено Порядок проведення службових розслідувань стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (надалі - Порядок № 950), пунктом 1 якого передбачено, що стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування: у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян.

Пунктами 7, 10 Порядку № 950 передбачено, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; звертатися з клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування; подавати у письмовій формі зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять; звертатися з обґрунтованим клопотанням у письмовій формі до керівника органу державної влади, який приймає рішення щодо складу комісії з проведення службового розслідування, про виведення з її складу осіб, які особисто заінтересовані в результатах такого розслідування. Про прийняте за результатами розгляду клопотання рішення письмово повідомляється особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

За результатами розгляду керівник органу державної влади (посадова особа), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, приймає в десятиденний термін з дати надходження акта службового розслідування відповідне рішення, з яким ознайомлюється особа, стосовно якої проводилося службове розслідування. За матеріалами службового розслідування особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути притягнута до відповідальності згідно із законодавством.

З аналізу законодавства щодо порядку притягнення службовців до відповідальності за дисциплінарні проступки, вбачається, що дисциплінарне провадження передбачає порушення дисциплінарної справи, розслідування обставин проступку, прийняття рішення за наслідками такого розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу начальника Головного управління юстиції у м. Києві №830/8, комісією Головного управління юстиції у м. Києві проведено службове розслідування відносно головного Першого сектору відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстрації служби Головного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3 при розгляді заяв, зареєстрованих в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номерами 8657709, 8660823, 8663052, 8663708, 8664122, 8664739, 8665079, 8665486, 8665970, 8666418, 8666771, 8668904, 8659027, 8661837.

За результатами проведеного службового розслідування комісією було складено Акт про результати службового розслідування від 28.10.2014 року якому зафіксовано, що під час державної реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна головним спеціалістом Першого сектору відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві ОСОБА_3 допущено низку істотних порушень норм чинного законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема:

1. Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішення про проведення державної реєстрації права власності за заявами, зареєстрованими за номерами 8657709, 8660823, 8663052, 8663708, 8664122, 8664739, 8665079, 8665486, 8665970, 8666418, 8666771, 8668904, 8659027, 8661837 прийняті на підставі рішень судів, де одночасно однією із сторін є юридична особа.

Відповідно до норм п.1 наказу Міністерства юстиції України №607/5 від 02.04.2013 р. «Про заходи взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №534/23066 від 02.04.2013 р., рішення щодо державного реєстрації речових прав на нерухоме майно в таких випадках приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру.

Таким чином, ОСОБА_3 прийнято рішення про державну реєстрацію права власності з перевищенням своїх повноважень.

2. В порушення п.27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 р., реєстраційні справи на зберігання до архіву ОСОБА_3 не передані.

3. Своїми діями по самовільному здійсненню в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації заяв та прийняттю по ним рішень, ОСОБА_3 допустив вчинок, який порочить його як державного службовця.

Зазначене свідчить про скоєння позивачем вчинку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Крім того, відповідно до листа СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України від 19.12.2014 року в провадженні відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності перебувають матеріали кримінального провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014100040000252 від за ч.2 ст. 364 КК України тобто «Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки», щодо неправомірних дій з боку головного спеціаліста Першого сектору відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної Служби Головного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3.

Крім того, з наданих відповідачем документів вбачається, що наслідком проведення позивачем реєстраційних дій є оскарження в судовому порядку заінтересованими особами зазначених дій державного реєстратора, що свідчить про порушення його діями інтересів власників нерухомого майна та заподіяння шкоди їх правам

Отже, позивачем порушена Присяга державних службовців саме в частині сумлінного виконання службових обов'язків та дотримання у службовій діяльності вимог чинного законодавства.

Таким чином, позивача звільнено на підставі акту службового розслідування, яким встановлено, що позивач порушив вимоги чинного законодавства в частині реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що мало наслідком проведення незаконної реєстрації прав власності на об'єкт нерухомого майна.

Щодо посилання позивача на те, що його було звільнено в період тимчасової непрацездатності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті).

Разом з тим, відповідно до вимог Закону № 3723, підставами припинення трудових правовідносин з державними службовцями є юридичні факти, з настанням яких закон пов'язує втрату права на державну службу і покладає на державний орган обов'язок розірвати трудовий договір, зокрема такий, як порушення Присяги державного службовця.

Таким чином, припинення державної служби з підстав, передбачених ст. 30 Закону України «Про державну службу», не можна вважати як розірванням трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, оскільки керівники державних органів саме зобов'язані звільнити державного службовця, якщо виникли для цього підстави, які спричинили втрату права на державну службу, а тому гарантії щодо заборони звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, передбачені ч. 3 ст. 40 КЗпП України, не можуть застосовуватися при припиненні державної служби.

Оскільки, проведеним відповідачем розслідуванням встановлено факт несумлінного виконання позивачем своїх посадових обов'язків, що є несумісним із званням державного службовця, і дотримано процедуру звільнення позивача за порушення присяги, колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийняття оскаржуваного наказу про припинення перебування позивача на державній службі.

Також, колегія суддів звертає увагу на той факт, що позивач не повідомив своєчасно відповідача про тимчасову непрацездатність.

Не надав суду належних доказів перебування на лікарняному, оскільки приєднана до матеріалів справи копія листка непрацездатності не завірена належним чином.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст.160, 195, 197, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління юстиції у м.Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Головного управління юстиції у м.Києві про поновлення на роботі - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 16.02.2015 р.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.