Ухвала суду № 42710056, 10.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3138/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Прокопця О.В., представника відповідача - Ткача С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна» до державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.02.2012р. №0001162302 та №0001172302.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна» з питань документального підтвердження, реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій щодо продажу нежитлової будівлі, авто комплексу літ.А-2, загальною площею 819,1кв.м. ТОВ «НІКО Авто Інвест», що знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Перемоги,74-Б.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 24.01.2012р. №25/23-2/30113927, в якому зроблено висновок про порушення TOB "Ніко-Україна" пп. 1.20.8. п.1.20. ст.1, пп. 4.1.6 п.4. ст.4, п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 1 210 822грн. в тому числі за IV кв. 2010 у сумі 1 210 822грн., а також порушено п. 4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 1 026 888 грн., в тому числі по періодах: листопад 2010 року у сумі - 1 026 888грн.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16 лютого 2012 року №0001162302, яким ТОВ "Ніко Україна" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 1 283 610 грн., в тому числі за основним платежем 1026 888грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 256 722 грн., та податкове повідомлення-рішення №0001172302, яким ТОВ "Ніко Україна" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на загальну суму 1 530 528 грн., в тому числі за основним платежем 1 210 822 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 302 706грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2010 року між ТОВ "Ніко -Україна"(Продавець) та ТОВ "Ніко Авто Інвест"(Покупець) укладено договір, за яким продавець передає у власність, а покупець приймає і зобов'язується оплатити на вказаних умовах нежитлову будівлю авто комплексу літ. А-2 загальною площею 819,10 кв. м., яка знаходиться за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Перемоги, будинок 74 "Б".

У відповідності до п. 1 Договору, за матеріалами технічної інвентаризації загальна площа будівлі автокомплексу літ. А-2 становить 819,1 кв.м. Крім того, на земельній ділянці розташовано комплектно - трансформаторна підстанція №1, підпірні стійки №2,4,11, водопровідні колодці № 3, 5, каналізаційні колодці № 6,7,8, колодязь обладнання зв'язку №10, паркани №12,13, замощення І, ІІ, ІІІ.

Пунктом 3 Договору встановлено, що продаж вчинено за погоджену сторонами суму 4351000,00грн., крім того - 870200,00 ПДВ, на загальну суму 5221200грн. Така вартість нежитлової будівлі визначена сторонами за взаємним погодженням, за відсутності примусу як будь-кого зі сторін так і з боку третіх осіб чи інших обставин.

Разом з тим, відповідачем встановлено, що в порушення пп. 1.20.8, пп. 7.4.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок перевищення звичайної ціни над фактичною (залишковою) та отримання доходу платником податку від продажу товарів, пов'язаними особами занижено валовий дохід.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.п.7.4.1 та 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дохід отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається, виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу, а витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Податковим органом встановлено, що ТОВ "Ніко Авто Інвест" та ТОВ "Ніко-Україна" є пов'язаними особами у розумінні п.1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до п.1.26. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також: чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також: члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до копії статуту TOB "Ніко-Україна", учасниками статутного капіталу є: "НІКО АВТО ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД" частка якого становить 95%, ОСОБА_6 частка якого становить 4%, ТОВ "Компанія з управління активами "НІКО" частка якого становить 1%.

Відповідно до копії статуту TOB "Ніко Авто Інвест", наявну в матеріалах справи, учасниками статутного капіталу є "НІКО АВТО ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД" частка якого складає 0,17422%; ТОВ "Компанія з управління активами «КОВІН КАПІТАЛ» частка якого ставить 99,82578%, що придбано за рахунок коштів пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «КОРПОРАТИВНІ ІНВЕСТИЦІЇ» - 89,82578%, а решта 10% - придбано за рахунок коштів венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «РУБІН».

ТОВ "Компанія з управління активами "НІКО" змінило найменування на ТОВ "Компанія з управління активами «КОВІН КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 34603431, зареєстроване Подільською у м.Києві державною адміністрацією 02.10.2006р., номер запису про державну реєстрацію 10711020000021642, місцезнаходження:04071, м.Київ, вул. Кожум`яцька,12а, що діє від свого імені та за рахунок пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «КОРПОРАТИВНІ ІНВЕСТИЦІЇ» (реєстраційний код ЄДРІСІ 233658 від 22.05.2007р.) та пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «РУБІН» (реєстраційний код ЄДРІСІ 2331626 від 08.09.2011р.).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ТОВ "Ніко Авто Інвест" є пов'язаною особою для ТОВ "Ніко-Україна", оскільки зазначені підприємства мають спільного засновника/учасника - ТОВ "Компанія з управління активами «КОВІН КАПІТАЛ».

Відповідно до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна дорівнює рівню ринкових справедливих цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику, за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, відповідно до пп.1.20.8 п.1.20. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган. Під час проведення перевірки податковий орган має право надати запит, а керівник підприємства зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін. Згідно пп.1.20.10 п.1.20 ст.1 вищенаведеного Закону, донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Так, пунктом 6 Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі визначено, що згідно з витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 27.10.2010 року за № 27797466, вартість нежитлової будівлі, що відчужується, становить 9 485 440,33 грн. Вартість вказана згідно з довідкою власника від 08.10.2010 року №101008/2 про залишкову вартість авто комплексу станом на 08.10.2010 року.

Проте, як було зазначено вище продаж вчинено за погоджену сторонами суму 4351000,00грн., крім того ПДВ - 870200,00грн., разом 5221200,00грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ТОВ "Ніко-Україна" здійснило продаж нежитлової будівлі, авто комплексу (Літ.А-2) загальною площею 819,10 кв. м., яка знаходиться за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Перемоги, будинок 74 "Б", виходячи з договірної ціни, але за ціною нижче від залишкової вартості, яка була встановлена при укладанні договору (п.6 Договору).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем надано належні докази на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2014 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Ю.А. Ісаєнко

І.В. Федотов

Ухвалу в повному тексті виготовлено 16.02.2015 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.