Ухвала суду № 42710053, 10.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3729/14 Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області до відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області про визнання дій неправомірними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області про визнання протиправними дій щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 825/3129/14 про стягнення з публічного акціонерного товариства науково-виробниче об'єднання «Чернігівеліткартопля» на користь УПФУ в Чернігівському районі боргу в сумі 8119,78 грн. та зобов'язання прийняти виконавчий лист до виконання та відкрити виконавче провадження; скасування постанови відділу ДВС Чернігівського РУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 825/3129/14.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 825/3129/14 про стягнення з Публічного акціонерного товариства науково-виробниче об'єднання «Чернігівеліткартопля» на користь управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області боргу в сумі 8119,78 грн. Скасовано постанову відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.11.2014 ВП № 45383139 за виконавчим листом № 825/3129/14. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 по справі №825/3129/14 адміністративний позов УПФУ в Чернігівському районі задоволено повністю. З публічного акціонерного товариства науково-виробниче об'єднання «Чернігівеліткартопля» стягнуто на користь УПФУ в Чернігівському районі 8119 грн. 78 коп. боргу по сплаті різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право його наукові працівники.

На виконання рішення суду, 21.10.2014 Чернігівським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист.

07.11.2014 на адресу відповідача надійшов виконавчий лист № 825/3129/14, виданий Чернігівським окружним адміністративним судом 21.10.2014, про стягнення з ПАТ науково-виробниче об'єднання «Чернігівеліткартопля» на користь УПФУ в Чернігівському районі 8119 грн. 78 коп. боргу по сплаті різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право його наукові працівники.

У виконавчому листі, зокрема, зазначено, що судове рішення підлягає негайному виконанню.

10.11.2014 заступником начальника відділу ДВС Чернігівського РУЮ Веремієм І.М. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: у виконавчому документі не вказано дату набрання законної (юридичної) сили рішення.

Вважаючи вказані дії та рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не зазначення у виконавчому документі дати набрання законної (юридичної) сили рішення, при його негайному виконанні, не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Так, відповідно до п.2 ч.2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають виконанню державною виконавчою службою в тому числі ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Так, відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно п.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець, послався на п. 6 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме вказав, що у виконавчому документі не вказано дату набрання законної (юридичної) сили рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що дане обґрунтування не є тією обставиною, що позбавляє державного виконавця здійснити виконавче провадження, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.2 ст.257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Крім того, частиною 3 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що негайному виконанню підлягають рішення:

1) про стягнення аліментів, заробітної плати в межах платежів, вирахуваних за один місяць, а також про стягнення усієї суми боргу за такими виплатами, якщо рішенням передбачено її негайне стягнення;

2) про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника;

3) в інших випадках, якщо негайне виконання передбачено законом і про це зазначено у виконавчому документі.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті у разі якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження документів, зазначених у статті 17 цього Закону, і невідкладно розпочинає його примусове виконання.

До того ж, державному виконавцю ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження» надано право у випадку незрозумілості резолютивної частини рішення, викладеної у виконавчому документі, звернутись до суду, який видав виконавчий документ, з заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа.

Таким чином, відповідачем без поважних причин не вчинено жодних дій, направлених на виконання рішення суду.

Що стосується вимоги УПФУ в Чернігівському районі про зобов'язання відповідача прийняти виконавчий лист до виконання та відкрити виконавче провадження, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана позовна вимога задоволенню не підлягає так як суд не може підміняти орган, рішення якого оскаржується, зобов'язуючи його приймати замість рішення, яке визнається протиправним інше рішення, яке б відповідало закону та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції конкретного органу державної влади або установи.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Ю.А. Ісаєнко

І.В. Федотов

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.