Ухвала суду № 42708679, 11.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

11 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6461/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Градовського Ю.М.судді -Лукянчук О.В.при секретарі -Дубині Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворівському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Північтранс» до Державної податкової інспекції у Суворівському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій з проведення перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство «Північтранс» (надалі - Позивач, ПАТ «Північтранс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворівському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - Відповідач, ДПІ), в якому просило:

- визнати протиправними дії щодо проведення перевірки;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ №0001472201 від 22.05.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за січень 2014 року на суму 100178,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідачем було винесено на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, які не підтверджені доказами та суперечать фактичним обставинам справи.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2014 року позовні вимоги задоволені частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ №0001472201 від 22.05.2014 року, а іншій частині позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі наказу керівника ДПІ від 17.04.2014 року №445 та повідомлення про перевірку від 17.04.2014 року №154/15-54-22-01 посадовими особами відповідача в період з 17.04.2014 року по 24.04.2014 року була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідношенням з платниками податків ТОВ «Аксон-групп» за період 01.01.2014 року по 31.01.2014 року, за результатами якої був складений акт №1117/15-54-22-01/05523533 від 30.04.2014 року (надалі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки ДПІ кваліфікує дії позивача по формуванню податкового кредиту по операціям із контрагентом як порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201,6 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ за січень 2014 року в сумі 100178,00 грн..

За актом перевірки підставою для нарахування спірним податковим повідомленням-рішенням зобов'язань з ПДВ стали викладені в акті перевірки висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «Вторметекспорт», оскільки, як вважає ДПІ, правочини позивача з цим контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ прийняло податкове повідомлення-рішення від 22.05.2014 року №0001472201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ на суму 2927400,00 грн., з яких за основним платежем 1951600,00 грн., за штрафними санкціями 100178,00 грн..

Згідно акту перевірки висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по операціям із ТОВ «Аксон-групп» обґрунтовується відповідачем виключно з посиланням на інформацію, яка міститься в акті перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 01.04.2014 року №1812/15-53-22-3/38295684 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аксон-групп» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень 2014 року - лютий 2014 року». З висновків зазначеного акту перевірки вбачається, що зустрічною звіркою встановлено наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Аксон-групп» та контрагентами-постачальниками за період січень-лютий 2014 року.

На підставі такої інформації ДПІ в акті перевірки робить висновок, що у позивача по операціям із ТОВ «Аксон-групп» відсутній об'єкт оподаткування, а тому такі операції не мають реального характеру.

Також відповідачем було зазначено, що хоча суми ПДВ за січень 2014 року й були формально сплачені та підтверджені наявними документами, але фактичних доказів поставки товарів (послуг) позивачу його контрагентом під час проведення перевірки надано не було.

Будь-яких інших причин чи порушень з боку позивача для невизнання податковим органом податкового кредиту по операціям з ТОВ «Аксон-групп» в акті перевірки не наведено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наведені в акті перевірки висновки по операціям позивача з його контрагентом є необґрунтованими, не відповідають реальним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, суд першої інстанції зазначив, що наведені в акті перевірки обставини діяльності контрагента позивача не впливають на право позивача на формування податкового кредиту, а всі господарські операції з ТОВ «Аксон-групп» підтверджені позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Приведені податковим органом доводи неправомірності формування позивачем податкового кредиту по операціям із вказаним контрагентом колегія суддів оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства та відповідності фактичним обставинам справи, і вважає ці доводи помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

За змістом ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до податкового кредиту.

В акті перевірки ДПІ наводить повний перелік всіх наданих позивачем на запит ДПІ первинних документів по операціям із ТОВ «Аксон-групп», та не посилається на невідповідність останніх вимогам законодавства.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що між позивачем та ТОВ «Аксон-групп» був укладений договір купівлі-продажу від 14.01.2014 року №1401/1/14-КП про купівлю запчастин для автомобіля, та договір підряду від 18.12.2013 року №1812/1/13-ПД про надання послуг з ремонту транспортних засобів.

На підтвердження факту проведення таких операцій позивач долучив до матеріалів справи первинні документи по операціям із вказаним контрагентом, а саме: договір купівлі-продажу, договір підряду, видаткові накладні на поставку товарів, акти прийняття виконаних робіт, акти приймання-передачі транспортних засобів, калькуляція вартості послуг, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, технічні паспорта на транспортні засоби, податкові накладні, платіжні доручення (а.с.38-84, 91-93, 166-168).

Ці документи згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, які оформлені з дотриманням вимог законодавства та відображають суть господарських операцій позивача з вказаним контрагентом.

Факт того, що контрагент позивача на момент проведення операцій мав право на виписку податкових накладних і був зареєстрований як платник податку на додану вартість не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товару у ТОВ «Аксон-групп» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від цього контрагенту товарів та послуг.

Однак у даній справі ДПІ не надало належних доказів на підтвердження факту вчинення представниками позивача незаконних дій щодо проведення фіктивних операцій з вказаним контрагентом.

Крім посилань на вищезазначений акті перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 01.04.2014 року №1812/15-53-22-3/38295684, відповідач не надав суду належних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання послуг/товару у ТОВ «Аксон-групп».

Сама по собі інформація з наведеного вище акта перевірки стосовно обставин діяльності вказаного контрагента позивача, не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаним контрагентом та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ними, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки про відсутність реальних господарських операцій позивача із ТОВ «Аксон-групп» та завищення позивачем податкового кредиту по операціям з цим контрагентом, є такими, що не підтверджені належними доказами.

Отже, оскільки висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту по операціям із ТОВ «Аксон-групп» свого підтвердження не знайшли, тому податкове повідомлення-рішення №0001472201 від 22.05.2014 року підлягає скасуванню, що також вірно було встановлено судом першої інстанції.

Посилання позивача на протиправність проведення ДПІ позапланової невиїзної документальної перевірки, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки під час призначення та проведення позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі наказу керівника ДПІ від 17.04.2014 року №445, посадовими особами органу ДПІ були дотримані вимоги ст.78 ПК України щодо наявності підстав для її призначення та проведення, а саме: п.78.1.1 п.78.1 ПК України - акт ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 01.04.2014 року №1812/15-53-22-3/38295684 відносно контрагента позивача ТОВ «Аксон-групп», та порядку направлення на адресу платника податків повідомлення про призначення та проведення невиїзної перевірки згідно положень ч.1-3 ст.79 ПК України.

Таким чином позовні вимоги щодо визнання протиправними дії ДПІ по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, задоволенню не підлягають, що також вірно було встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворівському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 лютого 2015 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський О.В. Лукянчук