КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2699/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гайдаш В.А. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
У Х В А Л А
Іменем України
12 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,
за участю представників сторін:
від позивача Шепеляк С.В.,
від відповідача Руденко І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 травня 2013 року №0000022200 та №0000012200.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 року, що була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 року, адміністративний позов задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 листопада 2014 року вказані рішення суду першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
За результатами нового розгляду постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Украгро НПК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.
Результати перевірки відображено в акті від 15.04.2013 року №104/22/31961067 (далі по тексту - акт перевірки), в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства:
- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.1, ст. 135, пп. 153.2.1 ст. 153.2, п. 153.8, ст. 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1999629 грн.;
- та пп. 7.2.3, п. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.3, 198.6, ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1143056 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення - рішення від 15.05.2013 року:
- №0000022200, яким ПАТ «Украгро НПК» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2051816 грн. (за основним платежем - 1999629 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 52187 грн.),
- №0000012200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1383972 грн. (за основним платежем - 1143059 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 240913 грн.).
Вважаючи вказані рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх касування.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові-повідомлення-рішення прийняті відповідачем без достатніх правових підстав.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
З матеріалів справи вбачається, що в період, за який проведено перевірку позивача, платник податків мав господарські взаємовідносини з наступними контрагентами: ТОВ «Синтро-КЛМ», ПП «Агро-Буд-Гранд» та ТОВ «Градстройінвест», за наслідками яких ним було сформовано власні податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.
В обґрунтування правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стосовно збільшення позивачу зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість в частині щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Синтро-КЛМ», ПП «Агро-Буд-Гранд» та ТОВ «Градстройінвест» апелянт посилається на ту обставину, що договори позивача з вказаними контрагентами не мали реального характеру, оскільки укладені без мети настання реальних наслідків.
Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на актах перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Синтро-КЛМ», ПП «Агро-Буд-Гранд» та ТОВ «Градстройінвест», в яких встановлено відсутність об'єктів оподаткування за наслідками господарських операцій з їх постачальниками та поясненнях посадових осіб зазначених суб'єктів господарювання про непричетність до господарської діяльності вказаних юридичних осіб.
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій по даній справі в цій частині, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначила наступне: «з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема:
- рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку».
Зі змісту ст. 227 КАС України вбачається, що висновки і мотиви, з яких касаційним судом скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанції є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства.
Відповідно до виписки з ЄДРСР від 19.06.2013 (а.с 14, том 1) основним видом економічної діяльності ПрАТ «Украгро-НПК» є оптова торгівля хімічними продуктами (46.75).
Судом встановлено, що у 2010-2011 рр. ПрАТ «УКРАГРО-НПК» здійснювало закупівлю карамбіду насипом у ТОВ «СИНТРО-КЛМ» на підставі договорів поставки № 2412/2010 від 24.12.2010, № 0501/2011 від 05.01.2011, № 1201/2011 від 12.01.2011, № 2001/2011 від 20.01.2011, № 2502/2011 від 25.02.2011.
Згідно умов укладених договорів поставки TOB «Синтро-КЛМ» зобов'язується поставити в обумовлений строк позивачу товар (карбамід насипом) у визначеній кількості, ціною та якістю. Поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах СРТ (станція Жашків, станція Скібнево).
На виконання умов вищезгаданих договорів ТОВ «Синтро-КЛМ» надало позивачу видаткові накладні: РН-0000063 від 28.12.2010, РН-0000001 від 09.01.2011, РН-0000002 від 13.01.2011, РН-0000005 від 21.01.2011, РН-0000037 від 28.02.2011 та податкові накладні.
Позивачем виписано прибуткові ордери на товари, квитанції про приймання вантажу, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Як належний доказ транспортування придбаного у ТОВ «Синтро-КЛМ» товару (карбаміду насипом) позивачем надано залізничні накладні, в яких зазначено номер накладної на маршрут або групу вагонів, станція і залізниця відправлення: Черкаси, Одеська залізниця, відправник та його поштова адреса: ТОВ «Компанія «Юнитранс-Агро», 18005. м. Черкаси, вул. Ватутіна 12/7, платник: TOB «Компанія «Юнитранс-Агро», станція і залізниця призначення: Скібнево Південно-Західна, Жашків Одеська, одержувач, його поштова адреса: ЗАТ «Украгро НПК», 19200, Черкаська обл., м. Жашків, вул. Промислова 1.
Крім того, позивачем надано докази подальшого використання придбаного в ТОВ «Синтро-КЛМ» товару (карбаміду насипом), а саме: видаткові накладні на реалізацію розфасованого карбаміду по 800 кг контрагентам-покупцям: TOB «Агро-Віста» в кількості 514,8 тонн, ТДВ «Терезине», в кількості 120 тонн, TOB «Укрора», в кількості 1680 тонн, Самчики ДП ДГ, в кількості 40 тонн, TOB «Камчатка», в кількості 101,2 тонн, TOB «Арчі», в кількості 168 тонн, ДСП «Агро партнер», в кількості 502.4 тонн, TOB «УКРРОС-Зерно», в кількості 56 тонн.
Оплату за товар було проведено в безготівковій формі, що не заперечується відповідачем.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Синтро-КЛМ» підтверджуються належним чином складеними первинними документами, що відображають зміст господарської операції та відповідають видам господарської діяльності позивача. Крім того, платником податків надано докази подальшої реалізації карамбіду, отриманого у ТОВ «Синтро-КЛМ», що підтверджує наявність господарської мети при здійсненні придбання вказаного товару.
Перевіряючи посилання податкового органу на акти податкових інспекцій щодо порушення податкового законодавства ТОВ «Синтро-КЛМ», колегія суддів зазначає наступне.
Згідно актів ДПІ у Печерському районі м. Києва від 21.03.11 №254/23-2-36060352 та від 11.04.11 №384/23-2-36060352 «Про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Синтро-КЛМ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року» встановлено вчинення TOB «Синтро-КЛМ» правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків при придбанні та продажу товарів (послуг), а також відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у грудні 2010 року та січні 2011 року та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.02.2011 по 28.02.2011.
Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на порушення податкового законодавства контрагентом позивача, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.
Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).
Крім того, відповідач посилається на постанову про порушення кримінальної справи №2511200076-ДВ1 відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5 за фактом створення суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, TOB «Синтро-КЛМ», з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, в рамках якої отримано пояснення посадових осіб TOB «Синтро-КЛМ» про непричетність до господарської діяльності підприємства, що, виходячи з позиції податкового органу, свідчить про не здійснення господарської діяльності ТОВ «Синтро-КЛМ».
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Отже, пояснення посадових осіб., на які посилається відповідач, не є допустимими та належними у справі доказами у розумінні вимог ст. ст. 70 та 72 КАС України, оскільки зазначені особи надавали свої покази в рамках порушеної кримінальної справи, по якій на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної постанови, відсутній вирок, який би встановлював вину певних осіб у вчиненні злочину та відповідні фактичні дані, які б мали значення для справи.
Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Синтро-КЛМ» повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що містяться в матеріалах справи.
Перевіряючи фактичне здійснення господарських операцій позивача з ПП «Агро-Буд-Гранд», колегія суддів встановила наступне.
В листопаді 2010 року позивач придбав товар (ріпак) на загальну суму 553 333 грн. за договором купівлі-продажу № 02/11 від 02.11.2010.
За умовами вказаного договору продавець ПП «Агро-Буд-Гранд» продає, а покупець (ПрАТ «УКРАГРО НПК») приймає на умовах ЕХW ТОВ «Круп'яний дім» (м. Кіровоград, вул. В. Терешкової) насіння ріпаку продовольчого класу 1 в кількості 160 т.
Поставка товару здійснюється в строк до 03.11.2010 року. Датою поставки вважається дата оприбуткування товару в пункті призначення.
Загальна вартість товару 664 000 грн.
За наслідками виконання умов договору ПП «Агро-Буд-Гранд» виписано видаткову накладну № 02111 від 02.11.2010 року на суму 664 000, податкову накладну від 02.11.2010 на суму 664 000 грн.
Сторонами договору та зберігачем ТОВ «Круп'яний дім» складено акт приймання-передачі товару у м. Кіровоград від 02.11.2010.
На підтвердження зберігання товару позивачем надано складську квитанцію на зерно № 212 від 02.11.2010 АУ 074620, з якої вбачається, що зерновий склад TOB «Круп'яний дім», прийняв на зберігання ЗАТ «Украрго НПК» ріпак 1 класу в кількості 160000 кг, який переоформлено з ПП «Агро-Буд-Гранд». Вказана квитанція підписана директором TOB «Круп'яний дім» та скріплена печаткою товариства.
Позивачем по взаємовідносинах з ПП «Агро-Буд-Гранд» розрахунки здійснено в безготівковій формі.
З матеріалів справи судом встановлено, що в подальшому ріпак був реалізований УАБ «Местилла» по зовнішньоекномічному контракту від 26.10.2010 № МLL -Р-101026-136, що підтверджується накладними з відмітками митних органів, а також рахунком-фактурою.
Вказані витрати з придбання товару відображено в бухгалтерському обліку та в складі витрат.
Зазначені документи колегія суддів вважає достатніми для висновку про підтвердження реальності господарських операцій позивача з ПП «Агро-Буд-Гранд».
Посилання відповідач на акт Кіровоградської ОДПІ від 30.12.11 №193/2330/36390670 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Агро-Буд-Гранд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.02.2009 по 31.11.2011», в якому встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських, офісних та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення підприємством будь - якої діяльності у вказаного контрагента колегія суддів відхиляє, оскільки вказані доводи не підтверджені жодними доказами, крім висновків акта перевірки, а також зазначає про можливість залучення з метою виконання взятих господарських зобов'язань орендованих ресурсів.
Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).
Посилання контролюючого органу на пояснення в рамках кримінальної справи за фактом створення невстановленими слідством особами ряду суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ПП «Агро-Буд-Гранд», з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину передбаченого ст. 28 ч. 2 ст.205 ч. 2 КК України, колегія судів відхиляє, оскільки на момент винесення спірних податкових мовідомлень-рішень по даній справі відсутній вирок, в якому були б встановлені факти, що мають значення для вирішення даної справи.
Крім цього, з матеріалів адміністративної справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Грандстройінвест» укладено договір б/н від 01.11.2011, за умовами якого ТОВ «Грандстройінвест» зобов'язується виконати роботи по ремонту під'їзної колії позивача, а позивач - прийняти і оплатити виконану роботу.
Виконання договору № б/н від 01.11.2011 підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та податковими документами, зокрема, це: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 301111; акт від 20.07.2011 року, складений комісією станції Вінниця про недоліки технічного стану і схоронності рухомого складу на під'їзній колії ЗАТ «Украгро НПК»; акт від 21.10.2011 року комісії, який свідчить про усунення недоліків, які вказані в попередньому акті; копії залізничних накладних на маршрут або групу вагонів на перевезення карбаміду з відомостями вагонів.
Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 N 644, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 N 542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за N 798/5989).
Надані позивачем копії залізничних накладних відповідають встановленим Правилами вимогам, містять необхідні реквізити (а.с. 110-133, том 4).
Надані позивачу від ТОВ «Грандстройінвест» податкові накладні № 2 від 01.11.2011 року, № 143 від 21.11.2011 року відповідають встановленим вимогам.
Посилання податкового органу на положення акта ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 13.02.12 №280/23-1/37649152 «Про результати позапланової виїзної перевірки TOB «Граньстройінвест» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 13.04.2011 по 31.12.2011», в якому встановлено, що відповідальним за фінансово-господарську діяльність товариства є директор та головний бухгалтер в одній особі - ОСОБА_6, щодо якого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва порушено кримінальну справу від 19.01.12 за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення невстановленими особами суб'єктів підприємницької діяльності, в т.ч. TOB «Граньстройінвест», з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, колегія суддів відхиляє з підстав відсутності вироку по даній справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновки про підтвердження реальності господарських операцій позивача з TOB «Граньстройінвест».
Перевіряючи правомірність формування позивачем податкового кредиту у період, що перевірявся, колегія суддів виходить з такого.
До 01.01.2011 року порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР.
Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 7.5.1 п.7.5 зазначеної статті було передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.
Наведена правова позиція відображена також і в п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 р.V Податкового кодексу України, що набув чинності з 01.01.2011 року.
Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договорів або відсутності у них статусу платника ПДВ.
Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Відповідачем під час розгляду не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.
Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги та товари, що придбавалися позивачем у спірний період, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Відтак, доводи відповідача не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з ПДВ, якщо він виконав усі передбачені законом умови формування податкового кредиту і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, а висновок акта перевірки про порушення позивачем вимог п.п.7.2.3 , п.п. 7.2.6. п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є помилковим, а відтак зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість є протиправним.
Перевіряючи висновки відповідача щодо порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів виходить з наступного.
Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.8 цієї статті.
Отже, вищезазначеними нормами прямо передбачено включення до складу валових витрат будь - яких витрат за виключенням встановлених у самому Законі обмежень. Саме таке обмеження і встановлено в Законі у вигляді основного критерію віднесення витрат до валових - безпосередній зв'язок з господарською діяльністю підприємства - платника податку.
Частиною 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Наведені правові норми також відображені в Податковому Кодексі України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зокрема, у ст.ст. 138, 139.
Оскільки, як встановлено вище, господарські операції позивача мали реальний характер, а позивач використовував отримані послуги для власної господарської діяльності, що підтверджується первинною документацією, віднесення сум до валових витрат по даних операціях не може вважатися незаконним.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції стосовно встановлення реальності господарських операцій з ТОВ «Синтро-КЛМ», ПП «Агро-Буд-Гранд» та ТОВ «Градстройінвест» та правомірності формування позивачем за їх наслідками податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток відповідають дійсним обставинам справи.
Перевіряючи висновки відповідача про порушення позивачем вимог пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України при здійсненні операцій купівлі-продажу цінних паперів, колегія суддів виходить з такого.
Податковий орган прийшов до висновку щодо заниження ПАТ «Украгро НПК» доходів від продажу акцій пов'язаній особі, фінансовому директору ОСОБА_7.
З матеріалів справи вбачається, що у 2011 році позивачем здійснено операції з придбання та продажу цінних паперів (акцій, емітент ВАТ «Баришівська сільгоспхімія»).
21.06.2011 року між ПАТ «Украгро НПК» (покупець) та TOB «КІНТО, Лтд» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №46209 ЛТД-Б (далі - договір №46209 ЛТД-Б), відповідно до умов якого, продавець, що діє як комісіонер на підставі договору комісії 42033ЛТД-Б;32 ОКС від 03.06.2011 року, укладеного з ПАТ «Оксана Плюс» (комітент), яке є власником цінних паперів зобов'язується забезпечити передачу комітентом у власність покупця цінних паперів, а покупець зобов'язується прийняти у власність зазначені цінні папери і сплатити за них грошову суму на умовах цього договору.
20.09.2011 року між ОСОБА_8 (продавець) та ТОВ «Фондова компанія «Фаворит» (повірений покупця) на виконання договору доручення № Б-20/09/104 від 20.09.2011 року від імені та в інтересах ПАТ «Украгро НПК» (покупець) укладено договір № Б-20/09/105, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця цінні папери, а покупець зобов'язується, прийняти цінні папери, та сплатити обумовлену в договорі суму.
Відповідно до договору №46209 ЛТД-Б, укладеного із TOB «КІНТО, Лтд», що діє як комісіонер на підставі договору комісії 42033ЛТД-Б;32 ОКС від 03 червня 2011 року за дорученням приватного акціонерного товариства «Оксана Плюс», комітент, в кількості 5026 шт. по ціні 24,8707 грн. за 1 шт., та відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-20/09/105 від 20.09.2011, укладеному із громадянином України ОСОБА_8, придбано цінних паперів (акцій, емітент ВАТ «Баришівська сільгоспхімія») в кількості 8042 шт. по ціні 189 грн. 59 коп. за 1 шт.
ПАТ «Украгро НПК» здійснено продаж акцій номінальною вартістю 0,25 грн. згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-12/10/305 від 12.10.2011 року, укладеного із громадянином Литовської Республіки ОСОБА_7, в кількості 13068 шт. по ціні 126 грн. 74 коп. за 1 шт.
Всього за вищевказаними договорами, ПАТ «Украгро НПК» придбано акції (емітент ВАТ «Баришівська сільгоспхімія») в кількості 13068 шт. на суму 1649682 грн. та реалізовано в кількості 13068 шт. на суму 1656238 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки зазначено, що в 2012 році ПАТ «Украгро НПК» здійснило придбання акцій (емітент ВАТ «Баришівська сільгоспхімія») згідно договору купівлі - продажу від 08.06.2012 року № ДД - 31/07/1 у ТОВ «Фондовий Форекс» в кількості 50 490 шт. по ціні 215,98 грн. за 1 шт. та згідно договору купівлі - продажу цінних паперів від 31.07.2012 року № ДД-31/07/1 у ТОВ «Фондова компанія Фаворит» в кількості 728 шт. по ціні 20,19 грн. за 1 шт.
Під час перевірки було встановлено, що продаж акцій здійснено ПАТ «Украгро НПК» фінансовому директору ОСОБА_7, який є пов'язаною особою ПАТ «Украгро НПК».
Як вбачається з акта перевірки, позивач при продажу акцій в кількості 5026 штук, придбаних по ціні 24,8707 грн., отримав прибуток в сумі 511995 грн. 10 коп., тоді як при продажу акцій в кількості 8042 шт., придбаних по ціні 189 грн. 59 коп., позивач отримав збиток в сумі 505439 грн. 70 коп.
Нормами п. 153.8 ст. 153 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) регулюється облік операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.
Для цілей п. 153.8 ст. 153 ПК України під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.
Під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту, крім придбання під час первинного розміщення) цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.
Платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами в розрізі окремих видів цінних паперів, деривативів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.
Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, деривативів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами, деривативами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.
Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, деривативів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами, деривативами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.
Усі інші витрати та доходи платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, визначеними цим підпунктом, враховуються у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Кодексом.
Об'єктом оподаткування у розумінні пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
За змістом п. 153.8 ст. 153 ПК України до складу прибутку платника податків за звітний період включається позитивний результат від операцій з цінними паперами за звітний період (якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів).
Таким чином, оскільки витрати з придбання цінних паперів обліковуються окремо від інших витрат платника податків, від'ємний фінансовий результат по операціях з цінними паперами не включається до складу витрат платника податків у звітному податковому періоді та не впливає на розмір об'єкта оподаткування платника податків.
Податковий орган, обґрунтовуючи правомірність висновку щодо порушення позивачем правил оподаткування при здійсненні господарських операцій з купівлі-продажу цінних паперів, посилається на положення пп. 153.2.1 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, відповідно до якого дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).
Колегія суддів враховує положення п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, яка визначає порядок оподаткування операцій із пов'язаними особами, та зазначає, що в даному випадку спеціальною нормо, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, є п. 153.8 ст. 153, що регулює облік операцій з торгівлі цінними паперами та якою встановлено, що витрати з придбання цінних паперів обліковуються окремо від інших витрат платника податків, від'ємний фінансовий результат по операціям з цінними паперами не включається до складу витрат платника податків у звітному податковому періоді та не впливає на розмір об'єкта оподаткування платника податків.
При цьому, колегія суддів враховує, що згідно з вимогами п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Стосовно посилання відповідача на відсутність розумних економічних причин продажу акції за ціною, нижчою від ціни придбання, то економічний ефект, виходячи з пояснень, наданих позивачем, був досягнутий через продаж акцій одного емітента, які були придбані за різною вартістю, одним пакетом, з метою уникнення додаткових витрат при реалізації Через недоцільність їх придбання
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що загальний прибуток з продажу пакета акцій емітента ВАТ «Баришівська сільгоспхімія» Й. Бакшишу склав 6555 грн. 54 коп. та був включений до звітної податкової декларації позивача із податку на прибуток у відповідності до п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України.
Стосовно господарських взаємовідносин позивача з TOB «НФ Трейдінг Україна», колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та TOB «НФ Трейдінг Україна» укладено договори купівлі-продажу від 06.04.2012 №ДГ-002878, від 28.05.2012 №ДГ-НПК001, від 28.05.2012 №ДГ-НПК002, від 28.05.2012 №ДГ-НПК003, від 12.07.2012 №ДГ-НПК004, від 27.07.2012 №ДГ-НПК005, від 29.08.2012 №ДГ-НПК006, від 05.12.2012 №ДГ-НПК007.
За умовами вищенаведених договорів позивач, як постачальник зобов'язується передати у власність TOB «НФ Трейдінг Україна», як покупцю товар згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар (нітроамофоска (азофоска) азотно-кислого розкладання). Кількість та якість товару, найменування, асортимент, кількість товару, вид упаковки зазначається у специфікації. Постачальник здійснює поставку товару, зазначеною в специфікації, вільною від будь-яких третіх осіб протягом строку дії договору на умовах поставки визначених в специфікаціях, згідно ІНКОТЕРМС Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торговельної Палати (редакція 2000 року). Датою поставки товару вважається дата складання видаткової накладної.
Покупець оплачує товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставлених рахунків-фактур в наступному порядку: 100% вартості товару, а також витрати, пов'язані з доставкою товару залізничним транспортом до станції призначення.
Перевіркою встановлено, що згідно наказу позивача від 03.01.2012 №1 про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики товариства у 2012 році бухгалтерський облік запасів ведеться згідно із вимогами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», оцінка вибуття запасів здійснюється товариством із застосуванням методу собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО). В бухгалтерському обліку позивача товари обліковуються у кількісно-вартісному вигляді за видами товарів по рахунку 281 «Товари» за собівартістю їх придбання, яка складається із сум, що сплачуються згідно із договорами постачальнику таких товарів, сум ввізного мита, інших витрат, які безпосередньо пов'язані із придбанням таких товарів.
Ціна реалізації товарів формується із собівартості товарів, визнаних адміністративних витрат та витрат на збут та суми прибутку.
Виходячи з позиції податкового органу, позивач при продажу товарів TOB «НФ Трейдінг Україна», поніс додаткові витрати у вигляді адміністративних витрат на суму 32126970 грн., оскільки до складу витрат позивачем включено витрати на оплату праці адміністративного апарату, внески на соціальні заходи, витрати на оплату службових відряджень, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, витрати на ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів, витрати на послуги зв'язку тощо. Зазначені витрати в бухгалтерському обліку товариства відображені по рахунку 92 «Адміністративні витрати».
Та, крім цього, податковий орган прийшов до висновку, що позивач при продажу товарів TOB «НФ Трейдінг Україна» поніс додаткові витрати у вигляді витрат на збут на суму 25665492 грн., оскільки до складу цих витрат позивачем включено витрати на оплату праці працівників зайнятих збутом, внески на соціальні заходи, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, витрати на ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів, витрати на транспортно-експедиційне обслуговування тощо. Зазначені витрати в бухгалтерському обліку товариства відображені по рахунку 93 «Витрати на збут».
Враховуючи наведене, посилаючи на ту обставину, що позивачем не надано пояснень щодо методики розподілу адміністративних витрат та витрат на збут відповідач, прийнявши за базу розподілу кількість реалізованої продукції, прийшов до висновку, що при формуванні витрат у 2012 році при реалізації позивачем товарів пов'язаній особі - ТOB «НФ Трейдінг Україна» витрати, понесені у зв'язку із продажем таких товарів перевищують доходи, отримані від такого продажу.
Відповідно до підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених у вказаному підпункті ознак.
Такими ознаками є, зокрема, юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку.
В акті перевірки податковим органом встановлено, що частка в статутному фонді ПрАТ «УКРАГРО НПК» нерезидента OSTCHEM DISTRIBUTION LIMSTED становить 100%.
Частка в статутному фонді ТОВ «НФ ТРЕЙДІНГ Україна» нерезидента OSTCHEM HOLDING LIMSTED становить 99%.
OSTCHEM DISTRIBUTION LIMSTED та OSTCHEM HOLDING LIMSTED входять до групи Оstchem Group, управляючою компанією яких є OSTCHEM HOLDING AG.
Підпунктом 153.2.1 п.153.2 ст. 153 ПК України передбачено, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).
Абзацом 2 пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 ПК України встановлено, що витрати, понесені у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг пов'язаним із таким платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу.
Відповідно до вимог п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;
- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
У свою чергу, зазначенні поняття "витрати операційної діяльності" так і поняття "інші витрати" становлять собою переліки витрат, які охоплюються даними визначеннями, тобто входять до їх складу.
Платник податків під час обчислення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства повинен враховувати усі, перелічені статтею 138 ПК України витрати, які були понесені ним під час господарської діяльності.
З матеріалів справи вбачається, що висновок податкового органу про склад та розмір витрат, понесених позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «НФ ТРЕЙДІНГ Україна», обґрунтований тим, що позивачем не надано пояснень щодо методики розподілу адміністративних витрат та витрат на збут на запит відповідача, а тому такий розподіл проведено податковим органом, прийнявши за базу розподілу кількість реалізованої продукції.
Такі висновки податкового органу щодо розрахунку витрат ґрунтуються на припущеннях та не можуть бути підставою для визначення податкових зобов'язань платнику податків. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни.
Таким чином, висновок податкового органу, що витрати, понесені позивачем при виконанні договорів з ТОВ «НФ ТРЕЙДІНГ Україна» перевищують доходи, отримані від такого продажу, не відповідає дійсним обставинам справи, враховуючи, що до адміністративних витрат позивача, які було взято за основу податковим органом на основі кількості реалізованої продукції, було розподілено витрати без урахування характеристик та умов продажу різних видів мінеральних добрив.
Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 484 (надалі - Порядок).
Відповідно до пункту 6 розділу II Порядку факти виявлених порушень податкового, валютною та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів зазначає, що доводи суб'єкта владних повноважень не підтверджують правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги відповідача висновки суду першої інстанції не спростовують та відхиляються судом так, як є помилковими.
Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 167, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. ГубськаУхвалу в повному обсязі виготовлено 16.02.2015 року
.
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Губська О.А.
Грибан І.О.
Судове рішення № 42707694, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 12.02.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 823/2699/13-а. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: