Ухвала суду № 42707111, 12.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6353/14 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

за участю представника позивача Якимець Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Спайс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Спайс» до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області з вимогою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.07.2014 р. №0011031502, №0006911502, №0011021502, №0011011502.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Мастер Спайс» бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних звітних (податкових) періодах за квітень 2014 р.

Результати перевірки відображено в акті від 14.07.2014 № 374/10-06-1502-03/36432364, в якому контролюючим органом встановлено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства:

- п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, а саме безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ за жовтень 2013 р в розмірі 21066,67 грн., за грудень 2013 р. в розмірі 41066,68 грн., які підлягають зменшенню;

- п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних звітних (податкових) періодах в розмірі 47771,00 грн., в т.ч. за: січень 2014 р. в розмірі 42581,00 грн., квітень 2014 р. в розмірі 5190,00 грн., яка підлягає зменшенню;

- п.200.4, п.200.14 ст.200 ПК України, що призвело до заниження суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за квітень 2014 р. в розмірі 56885,00 грн.;

- п. 200.1 ст.200 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплати в бюджет за лютий 2014 р. в розмірі 14362,00 грн., яка підлягає донарахуванню.

На підставі акта перевірки відповідачем від 22.07.2014 р. винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0006911502, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 56885,00 грн.;

- № 0011011502, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 7785,00 грн. (сума завищеного бюджетного відшкодування - 5190,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штраф) - 2595,00 грн.);

- № 0011021502, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 63871,50 грн. (сума завищеного бюджетного відшкодування - 42581,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штраф) - 21290,50 грн.);

- № 0011031502, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 21543,00 грн. (сума завищеного бюджетного відшкодування - 14362,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штраф) - 7181,00 грн.).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Торенія» і ТОВ «Грант Тайм» в період, що перевірявся, не мали реального характеру та прийшов до висновку, що визначення контролюючим органом підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість є правомірним.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки договори, укладені позивачем з ТОВ «Торенія» і ТОВ «Грант Тайм» носять безтоварних характер.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, за який позивач він мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Торенія», ТОВ «Грант Тайм».

Між ТОВ «Мастер Спайс» (Замовник) та ТОВ «Торенія» (Виконавець) було укладено Договір про надання послуг № 124/13 від 14.10.2013 р.

Згідно з умовами вказаного договору виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику послуги з: просушування та перефасування товару, здійснити комплекс маркетингових та інформаційних заходів, а Замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх вартість відповідно до умов даного Договору. Перелік, умови і вартість надання послуг узгоджуються у підписаних Сторонами Додатках до даного Договору.

До вказаного Договору сторонами було підписано Додатки 1-5.

На підтвердження виконання договору позивачем було надано акти передачі спецій на просушування та перефасування, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні.

Дослідивши акти здачі-приймання робіт, колегія суддів зазначає, що деякі акти не містять зазначення прізвищ та посад осіб, які їх підписали, інші - посад осіб, якими підписано документ.

Крім цього, в судовому засіданні до матеріалів справи за клопотанням представника позивача було долучено копії товарно-транспортних накладних на підтвердження доказів транспортування товару згідно договору про надання послуг № 124/13 від 14.10.2013 р. та копії заявок на перевезення товару.

Дослідивши вказані документи, колегія суддів зазначає, що вони не відповідають встановленим вимогам, оскільки не місять підписів осіб, які здавали та приймали товар.

Заявки на перевезення товару також не містять відомостей про посади осіб, які їх підписали.

На підтвердження факту перерахування коштів за надані послуги позивачем надано виписку банку.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, докази надання маркетингових послуг та мета їх замовлення і використання з метою отримання економічної вигоди.

10.10.2013 р. між ТОВ «Мастер Спайс» («Замовник») та ТОВ «Грант Тайм» ( «Виконавець») укладено Договір № 1010 про надання послуг, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався надавати Замовнику послуги на право користування даними електронної бази інформаційно-консультаційного характеру: маркетингові послуги, інформаційно-консультаційні послуги з питань, комерційної діяльності, дослідження, аналіз та моніторинг ринку, розробка комерційних систем та маркетингових стратегій на підприємстві та інше, а Замовник зобов'язався прийняти надані послуги та оплачувати в строки, обумовлені даним Договором.

На надані послуги виписувались податкові накладні, передача послуг відбувалась по актах здачі - приймання робі (надання послуг), рахунки фактури.

Зазначені акти виконаних робіт не містять зазначення посад осіб, які їх підписали.

Крім того, позивачем не надано доказів отримання інформаційно-консультаційних послуг, як то звіти, аналіз за наслідками проведення досліджень, розроблені маркетингові стратегії та доказів використання таких послуг у власній господарській діяльності з метою отримання економічного ефекту.

На підставі вищевказаних накладних, виписаних ТОВ «Торенія» та ТОВ «Грант Тайм», позивачем сформований податковий кредит за жовтень 2013 р. в розмірі 21066,67 гривень та за грудень 2013 р. в розмірі 41066,67 грн.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

З аналізу усіх первинних документів, наданих позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Торенія» та ТОВ «Грант Тайм» не вбачається, що вони такі операції підтверджують, оскільки акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, виписані за наслідками надання таких послуг не містять необхідних реквізитів, а інших документів, крім податкових накладних та рахунків на оплату, позивачем не надано.

Суд у взаємозв'язку з наведеним також враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників спірних операцій.

Тобто, по суті не надано тих матеріалів, які зазвичай супроводжують операції такого роду та у сукупності підтверджують їх фактичне виконання.

Позивачем та його контрагентами не наведено та не доведено обставин, не надано інших доказів, які прямо та опосередковано могли б в сукупності або окремо підтверджувати фактичне вчинення спірних операцій та зумовлювали право позивача на формування спірних сум податкових вигод.

У той же час, обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється характером та специфікою угод (обумовлених операцій) та звичайною діловою практикою.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отримання товару від постачальника за договором поставки від 25 липня 2013 № 250713/ек підтверджується податковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, що дає згідно з вимогами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту.

Цим самим спростовуються висновки суду першої інстанції про неможливість формування податкових зобов'язань з ПДВ за наслідками таких господарських операцій у зв'язку зі здійсненням покупцем неповної оплати за договором.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торенія» та ТОВ «Грант Тайм» у спірний період та наявність господарської мети при їх здійсненні, оскільки позивачем не надано документів, що підтверджують отримання послуг за спірними договорами та використання їх у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту не підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість відповідає дійсним обставинам справи.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах та встановлення реального характеру спірних господарських операцій.

В той же час колегія суддів вважає помилковими посилання відповідача на матеріали допиту свідків - посадових осіб ТОВ «Торенія» та ТОВ «Грант Тайм», з яких вбачається, що вказані підприємства є фіктивними, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, вказані матеріали досудового розслідування не є допустимими та належними у справі доказами у розумінні вимог ст. ст. 70 та 72 КАС України, оскільки зазначені посадові особи надавала свої покази в рамках порушеної кримінальної справи, по якій на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної постанови, відсутній вирок, який би встановлював вину певних осіб у вчиненні злочину та відповідні фактичні дані, які б мали значення для справи.

Одночасно суд звертає увагу, що наявність порушень податкового законодавства, що була встановлена відповідачем під час проведення перевірки, є приводом для застосування до відповідачів відповідальності, згідно з вимогами законодавства у сфері оподаткування, що і було зроблено податковим органом шляхом винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги позивача висновки суду першої інстанції не спростовують та відхиляються судом так, як є помилковими.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Спайс» залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 16.02.2015 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.