Ухвала суду № 42707469, 12.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9188/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.А. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретаря судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпінь-Будпроект-Плюс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.03.2014 №0004682204 та від 19.03.2014 №0004692204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпінь-Будпроект-Плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 20.02.2013 № 596/22-08/35467438, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 135.1 статті 135, підпункту 135.5.4 пункту 135.4 статті 135, пункту 137.4 статті 137 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у сумі 226 272,00 грн. в III кварталі 2012 року та заниження суми податку на прибуток підприємств у сумі 1 848,00 грн. в IV кварталі 2012 року.

На підставі акта перевірки від 20.02.2013 № 596/22-08/35467438 відповідачем 19.03.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0004682204, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 226 272,00 грн.;

- №0004692204, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2 310,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 1 848,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 462,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень до органів Міндоходів скарги позивача було залишено без задоволення, а спірні рішення відповідача - без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 19.03.2014 №0004682204 та №0004692204 протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання по векселях не підпадають під жодне визначення безповоротної фінансової допомоги, оскільки мають зовсім іншу правову природу, а тому поширювати вище зазначені норми податкового законодавства на процентні векселі неможливо, оскільки жодна норма податкового законодавства не передбачає віднесення до доходу (в якості безповоротної фінансової допомоги) несплачені відсотки за процентним векселем.

Перевіряючи наведений висновок суду першої інстанції колегія суддів виходить з такого.

З матеріалів справи вбачається, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що позивачем у періоді, за який проведено перевірку, фактично отримано безповоротну фінансову допомогу від векселедержателя у вигляді не сплаченої за домовленістю частини повної суми відсотків по векселях на пред'явника, які були пред'явлені векселедавцю з пропуском річного строку пред'явлення.

З матеріалів справи встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Ірпінь-Будпроект-Плюс» згідно договорів купівлі-продажу цінних паперів, здійснювало придбання цінних паперів.

В розрахунок за придбані цінні папери товариство виписувало прості векселі.

Згідно наданих до перевірки актів пред'явлення векселів до сплати, банківських виписок, бланків (копій) векселів, оборотно-сальдових відомостей по рахунках 51, 621 встановлено, що 17.07.12 до погашення були пред'явлені векселі виписані товариством в березні, червні 2011 року.

У зв'язку з пропуском річного строку на пред'явлення векселів контролюючий орган прийшов до висновку, що позивачем неправильно нараховано відсотки за виписаними векселями (протягом року), оскільки відсотки по векселю мають бути нараховані виходячи з фактичного строку, починаючи від дня виписки векселя до дня його погашення, якщо інше не обумовлено в самому векселі, а саме за формулою: % по векселю = (кількість днів до пред'явлення векселю/на кількість днів в році)*(відсоткова ставка річних по векселю)*(номінал векселю).

За наслідками перевірки податковий орган прийшов до висновку, що утримувач простого векселя, погоджуючись прийняти частковий платіж за векселем від емітента і при цьому за згодою сторін борг за векселем вважається погашеним, а зобов'язання векселедавця оплачено, то частина боргу за векселем у розмірі знижки (фактично не сплаченої за домовленістю частини повної суми відсотків по векселю) є безповоротною фінансовою допомогою векселедавцю.

Перевіряючи наведені посилання відповідача колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

В силу ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі (далі - Уніфікований закон), ратифікованого Законом України від 06.07.1999 року № 826-XIV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» передбачено, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

З матеріалів справи вбачається, що виписані ТОВ «Ірпінь-Будпроект-Плюс» були виписані 31.03.2011, 24.06.2011 та 30.06.2011, мали дату платежу за пред'явленням та були пред'явлені для платежу 17.07.2012.

Враховуючи вимоги ст. 34 Уніфікованого закону, такі векселі повинні були бути пред'явлені протягом року від дати складання.

Положеннями ст. 5 Уніфікованого закону визначений порядок нарахування відсотків на суму, які підлягає сплаті.

Так, у переказному векселі, який підлягає оплаті відразу після пред'явлення або у визначений строк після пред'явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною.

Відсоткова ставка повинна бути вказана у векселі; при відсутності такої вказівки умова вважається ненаписаною.

Відсотки нараховуються від дати видачі переказного векселя, якщо не вказана інша дата.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 року N 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» вексель має пред'являтися до платежу у визначеному в ньому місці, а якщо останнє не було прямо визначено, - за місцем знаходження платника (акцептанта) переказного векселя або за місцем складання простого векселя (статті 2, 76 Уніфікованого закону).

Вексельні зобов'язання прямих боржників - векселедавця простого та акцептанта переказного векселя - можуть бути виконані належним чином тільки за умови його пред'явлення до платежу у визначеному шляхом зазначення населеного пункту або конкретної адреси місці.

Вимога про платіж, пред'явлена не в місці, визначеному у векселі за викладеними вище правилами, не є пред'явленою належними чином. Отже, протест у неплатежі, вчинений без вказівки про пред'явлення векселя до платежу у визначеному в ньому місці, не може вважатися належним доказом відсутності платежу і бути підставою для задоволення регресних вексельних вимог.

Прямий боржник за векселем зобов'язаний довести обґрунтованість своїх заперечень стосовно того, що векселедержатель не пред'явив йому оригінал векселя або не надав можливості перевірити наявність у встановленому місці та у визначений строк у особи, що пред'явила вимогу, оригіналу векселя і прав власності на зазначений цінний папір. Векселедержатель може спростувати ці заперечення шляхом надання будь-яких не заборонених законом доказів (статті 57 - 59 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), статті 32, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), у тому числі актів нотаріуса про протест векселя чи про посвідчення факту його пред'явлення до платежу, а також документів, виданих боржником.

Кредитор, який не спростував заперечення прямого боржника про відсутність належного пред'явлення векселя до платежу, вважається таким, що прострочив. До такого кредитора застосовуються наслідки, передбачені ст. 613 ЦК.

З матеріалів справи вбачається, що векселі були пред'явлені для платежі після спливу одного року від дати складання. При цьому в матеріалах справи відсутні докази їх пред'явлення в межах річного строку.

Таким чином, враховуючи положення п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 року N 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» векселедержатель вважається таким, що прострочив, а тому до нього застосовуються наслідки, передбачені ст. 613 ЦК.

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора (ч. 4 ст. 613 ЦК України).

Наведене дає підстави для висновку, що відсотки повинні бути нараховані за період протягом одного календарного року від дати складання боргового документа, а тому у позивача відсутній обов'язок по сплаті таких відсотків після прострочення кредитора (по спливу одного року від дати складання), що спростовує висновки відповідача про те, що несплачені відсотки є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

При цьому в силу п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

В силу пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Для віднесення сум грошових зобов'язань за векселями до «безповоротної фінансової допомоги» мають бути наявними виключні правові підстави, визначені у пп. 14.1.257. п. 14.1 ст. 14 Кодексу, однією з яких є нестягнення заборгованості після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

З матеріалів справи вбачається, що датою виписки векселів є 31.03.2011, 24.06.2011 та 30.06.2011. Термін їх пред'явлення (настання строку платежу) - 31.03.2012, 24.06.2012, 30.06.2012.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 70 Уніфікованого закону, строк позовної давності на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не сплинув.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що лише після закінчення трьох років із дня терміну платежу за векселем сума заборгованості за умови її наявності є безповоротною фінансовою допомогою, тому платник податку - емітент повинен включити суму такої заборгованості до складу доходів за підсумками звітного податкового періоду, у якому така заборгованість визнана безповоротною фінансовою допомогою.

Судом не встановлено, а податковим органом не доведено існування у позивача заборгованості за векселями, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган дійшов помилкового висновку про необхідність вважати суму несплачених відсотків безповоротною фінансовою допомогою та визначення на цій підставі позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 41, 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 16.02.2015 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.