Ухвала суду № 42705066, 05.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2015 року м. Київ К/800/42293/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Запорізький електровозоремонтний завод" (далі - ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ у м. Запоріжжі) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року позов ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року апеляційну скаргу СДПІ у м. Запоріжжі залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій СДПІ у м. Запоріжжі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" у задоволенні позову.

ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" подало письмові заперечення на касаційну скаргу СДПІ у м. Запоріжжі.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

СДПІ у м. Запоріжжі проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з ТОВ "Будівельна компанія "Созідатєль-Проект ВКС" за травень 2010 року, з ТОВ "Елконт" за період з квітня 2012 року по квітень 2013 року, з ТОВ "НВП "Аріана" за період з лютого 2010 року по квітень 2012 року. За результатами перевірки складено акт №107/25-20/01056273 від 02 вересня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення: ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" вимог п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 656677, 00 грн. та завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування за І півріччя 2013 року на 26518, 00 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від діяльності, що підлягає патентуванню на суму 293835, 00 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4, абз. 2 пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1 п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 603657, 00 грн.

На підставі акту перевірки СДПІ у м. Запоріжжі прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 вересня 2013 року: №0000612520, яким ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 603657, 00 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 286736, 25 грн. та №0000622520, яким ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності на 565677, 00 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкцій у сумі 243983, 25 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом періоду, який перевірявся ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" мало господарські відносини з контрагентами ТОВ "Будівельна компанія "Созідатєль-Проект ВКС", ТОВ "Елконт", ТОВ "НВП "Аріана". Реальність здійснення господарських операцій підтверджено договорами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями, посвідченнями про якість. За наслідками виконання договорів ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" сформовано податкову звітність з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що надані ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" для підтвердження реальності здійснення господарських операцій первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів та містять всі необхідні реквізити. Придбані у контрагентів товари ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" використало у власній господарській діяльності, що підтверджено колективними договорами, відомостями та актом перевірки виконання умов колективного договору.

Невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" не порушено вимог податкового законодавства, оскільки віднесення сум до податкового кредиту та формування податку на прибуток здійснено на підставі належних первинних документів, складених за наслідками реальних господарських операцій, а тому податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Запоріжжі є протиправними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров