Ухвала суду № 42697498, 10.02.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/8682/14-ц 10.02.2015 10.02.2015 10.02.2015

Провадження №22-ц/784/487/15 Суддя по 1 інстанції - Разумовська О.Г.

Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Ухвала

Іменем України

10 лютого 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

при секретарі судового засідання - Романенко Ю.О.,

за участю позивачки ОСОБА_2, представників відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третьої особи - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 9 грудня 2014 року у справі

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6, ОСОБА_7, адміністрація Заводського району Миколаївської міської ради, Миколаївське відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, Комунальне підприємство Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

встановила:

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні виділеною їй частиною земельної ділянки по АДРЕСА_1.

В обгрунтування позову зазначала, що вона з відповідачкою, а також і треті особи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1.

Посилалась на те, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 листопада 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 13 лютого 2008 року, визначено порядок користування земельною ділянкою, площею 597 кв. м, за вказаною адресою, який відповідачка порушила.

Влітку 2014 року відповідачка самовільно перемістила огорожу на межі їх земельних ділянок та зайняла частину земельної ділянки, площею 5 кв. м, яка виділена рішенням суду в її (позивачки) користування.

Крім того, ливневі труби для відведення дощових вод у дворі, відповідачка облаштувала на виділеній їй земельній ділянці, заглибивши їх у землю.

Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила усунути перешкоди у користуванні виділеною їй земельною ділянкою шляхом покладення зобов'язання на відповідачку звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, встановити капітальну огорожу висотою 2 метри на межі їх палісадника, а також звільнити виділену їй земельну ділянку від ливневих труб для відведення дощових вод у дворі.

Заперечуючи проти позову відповідачка ОСОБА_3, а також треті особи ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посилались на безпідставність позовних вимог.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 9 грудня 2014 року закрите провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування ливневих труб на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 9 грудня 2014 року відмовлено у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просила її скасувати, а справу в цій частині направити до суду першої інстанції для розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд виходив з того, що є таке, яке набрало законної сили рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2013 року, ухвалене між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Між тим, такий висновок суду є помилковим.

Так, відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 205 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Підставою позову є посилання позивача на належне йому право, юридичні факти що призвели до порушення його права та правове обгрунтування необхідності його захисту.

Як вбачається із матеріалів справи, у вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні виділеною їй частиною земельної ділянки по АДРЕСА_1, у тому числі, просила зобов'язати відповідачку звільнити земельну ділянку, яка виділена рішенням суду у її користування, від ливневих труб для відведення дощових вод у дворі, оскільки заглиблена у землю металева труба знаходиться на виділеній їй земельній ділянці.

Разом з тим, звертаючись з позовом до ОСОБА_3 у жовтні 2011 року ОСОБА_2, посилалась на порушення її права власності та користування житловим будинком. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що внаслідок облаштування відповідачкою липневих труб для відведення дощових вод в безпосередній близькості від її будинку відбувається підтоплення підвалу та фундаменту, мокріють та пліснявіють стіни її господарських прибудов. В зв'язку з чим, окрім інших позовних вимог, просила демонтувати усі ливневі труби, облаштовані у дворі загального користування.

Відмовляючи у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_2, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2013 року, залишеним без змін в цій частині рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 30 травня 2013 року, суд виходив з того, що позивачкою не доведено заподіяння шкоди її житловому будинку та господарським спорудам.

Отже, позивачкою у 2014 році пред'явлено інший позов до тієї ж особи, оскільки підстави пред'явлених позовних вимог є відмінними. Тому суд не мав законних підстав для закриття провадження у справі з підстав повторного пред'явлення позову.

Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 9 грудня 2014 року скасувати, а справу в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування ливневих труб для відведення дощових вод на виділеній їй земельній ділянці направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: