Рішення № 42697499, 10.02.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/843/14-ц 10.02.2015 10.02.2015 10.02.2015

Провадження №22-ц/784/389/15 Головуючий у І інстанції - Савін О.І. Доповідач в апеляційній інстанції - Шолох З.Л.

Рішення

Іменем України

10 лютого 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

при секретарі судового засідання - Романенко Ю.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3, представника відповідача - Підприємства - Дунаєва А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_2

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 грудня 2014 року у справі

за позовом

ОСОБА_2 до колективного сільськогосподарського підприємства «Тепличний комбінат» про стягнення безпідставно отриманих коштів,

в с т а н о в и л а :

У травні 2014 року ОСОБА_2 через свого представника звернувся з позовом до колективного сільськогосподарського підприємства «Тепличний комбінат» (далі - Підприємство) про стягнення безпідставно отриманих коштів.

В обгрунтування позову посилався на те, що за усною домовленістю з директором Южноукраїнського відокремленого підрозділу колективного сільськогосподарського підприємства «Тепличний комбінат» (далі - Відокремлений підрозділ) про придбання у них сільськогосподарської продукції вирощеної у 2012 році, в період з 6 липня по 12 жовтня 2012 року вніс в касу цього підрозділу в якості передплати 290 510 грн. (всього по 6 квитанціям до прибуткового касового ордеру), однак продукцію не отримав.

Посилаючись на викладені обставини, просив стягнути з відповідача 290 510 грн. безпідставно отриманих коштів, згідно наданих квитанцій до прибуткового касового ордеру.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на порушення фінансової дисципліни колишнім керівництвом Южноукраїнського відокремленого підрозділу, підробку наданих позивачем квитанції, у зв'язку з чим звернувся з відповідною заявою до органів внутрішніх справ.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 грудня 2014 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та ОСОБА_5 (колишнім директором Відокремленого підрозділу), як фізичними особами, виникли правовідносини щодо договору позики, тому вимоги заявлені до відповідача безпідставні.

Між тим, такий висновок суду не узгоджується з фактичними обставинами справи, які суд з'ясував неповно, та не відповідає вимогам закону.

Так, стаття 1212 ЦК України містить загальні положення про зобов'язання, що виникають у зв'язку з набуттям або збереженням майна однієї особи за рахунок іншої без достатньої правової підстави.

Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок іншої поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, незалежно від того, що чи це було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних засобів захисту, Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі і щодо зобов'язання повернути майно потерпілому. Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24 вересня 2014 року № 6-122цс/14, яка є обов'язковою для застосування у відповідності до вимог ст. 360-7 ЦПК України.

Як вбачається із матеріалів справи та згідно із Положенням про Южноукраїнський відокремлений підрозділ колективного сільськогосподарського підприємства «Тепличний комбінат», з травня 2010 року відповідач створив в м. Южноукраїнську Відокремлений підрозділ для виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, вирощуваної протягом року в умовах теплиць (а.с. 7-15). Зокрема, Відокремлений підрозділ займався вирощуванням та реалізацією огірків в теплицях щорічно в періоди з 15 лютого по 20 травня, а також з 15 серпня по 15 листопада.

Позивач за усною домовленістю з директором Відокремленого підрозділу ОСОБА_5 про придбання у відповідача сільськогосподарської продукції (огірків), вніс в касу цього ж підрозділу в рахунок попередньої оплати 298 510 грн. в період з 6 липня по 12 жовтня 2012 року по 6-ти квитанціях до прибуткового касового ордеру, а саме:

6 липня 2012 року за № 1225 - 180 100 грн.; 20 липня 2012 року за № 1239 - 15 400 грн.; 3 серпня 2012 року за № 1241 - 24 270 грн.; 31 серпня 2012 року за № 1272 - 63 000 грн.; 29 вересня 2012 року за № 1323 - 7 740 грн.; 12 жовтня 2012 року за № 1338 - 8 000 грн. (а всього згідно наданих квитанцій на суму 298 510 грн., а не 290 510 грн., як помилково зазначено в позовній заяві).

Сторони юридично договір не укладали, позивач обіцяну продукцію не отримав, в зв'язку з не урожаєм огірків, а після зміни керівництва Відокремленого підрозділу, відповідач відмовився повернути кошти, посилаючись на відсутність будь-яких договірних відносин з позивачем.

Факт внесення грошових коштів в касу Відокремленого підрозділу за вказаними реквізитами на ім'я позивача підтверджується:

копіями прибуткових касових ордерів (оригінали яких вилучені в ході здійснення слідчих дій у кримінальному провадженні про вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України) (а.с. 184-187); бухгалтерською довідкою, виданою відповідачем 13 жовтня 2014 року за № 98, зі змісту якої вбачається, що заявлена позивачем сума обліковується на балансі юридичної особи як сумнівна заборгованість, оскільки не підтверджуються наявністю договірних відносин (а.с. 82), що підтвердив і представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції; виписками із касової книги, наданих відповідачем, із яких вбачається надходження в касу Відокремленого підрозділу від ОСОБА_2 грошових коштів на загальну суму 298 510 грн., у відповідності до зазначених вище прибуткових касових ордерів (облік по субрахунку 681, де ведеться облік одержаних авансових платежів) (а.с. 220-225).

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що гроші для наступного придбання продукції він безпосередньо передавав ОСОБА_5, якому довіряв і давно знає, в присутності головного бухгалтера, які вносили їх в касу і видавали йому квитанції до прибуткового касового ордера.

Зазначені обставини підтвердили допитані судом в якості свідків ОСОБА_5 (працював директором Відокремленого підрозділу та звільнився за власним бажанням з 11 червня 2013 року), а також ОСОБА_6 (працювала головним бухгалтером до 16 жовтня 2013 року (звільнена за угодою сторін). Вказували, що внесені кошти витрачались на заробітну плату працівників.

Допитана в якості свідка касир ОСОБА_7, яка продовжує трудові відносини з відповідачем, також підтвердила факт внесення зазначених коштів від імені позивача головним бухгалтером та директором Відокремленого підрозділу. Свідок також вказувала, що існує одна видаткова квитанція на отримання позивачем огірків.

Судом також встановлено, що окрім прибуткових касових ордерів на вказану позивачем суму, у відповідача знаходиться одна видаткова накладна № КС-0000687 від 3 жовтня 2012 року, про видачу ОСОБА_2 огірків на суму 18 798,96 грн. (а.с.184).

На ній від руки дописано «7740 - предоплата», вказану дописку слід розцінювати, як видачу продукції за попередньо проведеною передплатою по квитанції від 29 вересня 2012 року за № 1323 на суму 7 740 грн., яку й надав суду ОСОБА_2

Доводи позивача в суді апеляційної інстанції про те, що огірки він не отримував по вказаній видатковій квитанції і підпис на ній не його, суд не може взяти до уваги, оскільки таке спростування є недостатнім, а належних та допустимих доказів на спростування цього у відповідності до вимог ст. ст. 58-59, 64 ЦПК України, позивач не надав.

Сукупний аналіз та оцінка вищезазначених доказів, дає підстави для висновку про те, що грошові кошти передані ОСОБА_2 та внесені в касу відповідача на виконання ще юридично не укладеного договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції - це кошти отримані відповідачем без достатньої правової підстави.

Тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Разом з тим, колегія приходить до висновку про те, що поверненню підлягає безпідставно отримана сума - 279 711,04 грн., виходячи з такого розрахунку.

Відповідачем отримано від позивача 298 510 грн. (згідно із наданими квитанціями, якими обґрунтовувався позов) за мінусом 18 798,96 грн. - вартість продукції отриманої позивачем за видатковою накладною № КС-0000687 від 3 жовтня 2012 року ( 298 510 грн. - 18 798,96 грн. = 279 711,04 грн.).

Доводи відповідача про те, що мали місце порушення порядку внесення грошових коштів позивачем, згідно наданих ним квитанцій, а також їх неналежне оформлення, не спростовують самого факту внесення грошових сум за вказаними квитанціями на ім'я позивача, що підтверджується документами фінансової звітності підприємства.

З урахуванням викладеного, рішення районного суду підлягає скасуванню на підставі п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати, з урахуванням меж задоволених позовних вимог ( 2 797,11 грн. судовий збір в суді першої інстанції. а також 1 398,56 грн. судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції).

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з колективного сільськогосподарського підприємства «Тепличний комбінат» на користь ОСОБА_2 279 711,04 грн. безпідставно отриманих коштів, а також 4 195,67 грн. судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: