Ухвала суду № 42695680, 11.02.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/189/2015(м)

266/2332/14-ц

Головуючий у 1 інстанції Дзюба М.В.

Категорія 46 Доповідач Ткаченко Т.Б.

У х в а л а

Іменем України

11 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Ткаченко Т.Б.,

суддів - Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.,

при секретарі - Одінцові Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом виконавчого комітету Маріупольської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: комунальне комерційне підприємство «Керуюча компанія «Приморська» про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою виконавчого комітету Маріупольської міської ради на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 грудня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

В червні 2014 року виконавчий комітет Маріупольської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання відповідачів такими, що втратили право користуватися койко-місцем в кімнаті № 24(3) гуртожитку, розташованого в будинку АДРЕСА_1

В ході розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог в частині визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування на койко-місце у кімнаті АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що частину гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває на балансі державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт», передано у міську комунальну власність на підставі рішення Маріупольської міської ради від 16 квітня 2013 року № 6/27/3035.

В кімнаті АДРЕСА_1 на койко-місце з 03 січня 2012 року зареєстрований ОСОБА_2, з 22 лютого 2012 року - ОСОБА_1, які не проживать в даному житловому приміщенні приблизно два роки та станом на 10 червня 2014 року кожний має заборгованість з оплати комунальних послуг в сумі 645,45 грн. Просив визнати відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 такими, що втратили право користування койко-місцем за вищевказаною адресою.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 грудня 2014 року позов виконавчого комітету Маріупольської міської ради задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування койко-місцем в кімнаті АДРЕСА_1

В задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування койко-місцем в кімнаті АДРЕСА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Маріупольської міської ради судовий збір в сумі 243,60 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, виконавчий комітет Маріупольської міської ради в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 24 грудня 2014 року, позові вимоги задовольнити в повному обсязі та визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування койко-місцем в кімнаті АДРЕСА_1

Зокрема вказує на те, що судом не прийнято до уваги акт від 04 червня 2014 року, складений ККП «КК «Приморська», відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 не проживає в кімнаті АДРЕСА_1 приблизно п'ять років, не враховані пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтвердили факт не проживання будь-яких осіб в кімнаті. Безпідставно суд послався в рішенні на ті обставини, що відповідач ОСОБА_1 надавав родичам допомогу, оскільки зазначені обставини не підтверджують факт проживання у гуртожитку та не може виступати підставою для відмови у позові.

У відповідності до положень ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів розглянула справу у відсутності відповідачів та представника третьої особи ККП «КК «Приморська», які належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи. Представник третьої особи надав заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника виконавчого комітету Маріупольської міської ради Шаврова М.О., який просив апеляційну скаргу задовольнити, заперечення представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_7, яка просила скаргу відхилити, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 303 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Частково задовольняючи позовні вимоги виконавчого комітету Маріупольської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 не має заборгованості по оплаті комунальних послуг та міг тимчасово не мешкати у кімнаті №24(3) з поважної причини - у зв'язку із доглядом за бабусею ОСОБА_8, 1929 року народження, яка являється глухонімою та інвалідом дитинства, мешкає в с.Мелекіно Першотравневого району Донецької області. Суд, також врахувавши свідчення допитаних у судовому засіданні свідків, прийшов до висновку, що підстави для визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування койко-місцем у гуртожитку, відсутні.

Стосовно позовних вимог виконавчого комітету Маріупольської міської ради щодо ОСОБА_2 суд виходив з того, що факт його не проживання у кімнаті гуртожитку та існування заборгованості з 01 січня 2014 року по оплаті комунальних послуг знайшов своє підтвердження, та ОСОБА_1 не знайомий та ніколи не бачив ОСОБА_2, з яким вони зареєстровані в одній кімнаті.

Колегія суддів, відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а саме рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування койко- місцем в кімнаті гуртожитку.

В решті рішення не оскаржується і колегією в апеляційному порядку не перевіряється.

З висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування койко- місцем в кімнаті АДРЕСА_1 колегія суддів не може не погодитися, оскільки суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову виконавчого комітету Маріупольської міської ради в цій частині.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, відповідач ОСОБА_1 є наймачем койко-місця кімнати АДРЕСА_1 з 22 лютого 2012 року, що підтверджується особовим рахунком № НОМЕР_1 (а.с.3).

Відповідно до особового рахунку № НОМЕР_2, ОСОБА_2 зареєстрований у вказаній кімнаті з 03 січня 2012 року (а.с.5).

На підставі рішення Маріупольської міської ради № 6/27-3035 від 16 квітня 2013 року частину гуртожитку з майном за адресою: АДРЕСА_1 безоплатно передано з балансу державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» до міської комунальної власності та передано до ККП «КК «Приморська» на баланс (а.с.10,11). До цієї частини гуртожитку увійшла кімната № 24(3), в якій зареєстровані відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, що вбачається з акту приймання-передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність, затвердженого 30 грудня 2013 року начальником Управління міського майна Маріупольської міської ради, та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 3902515 від 24 травня 2013 року (а.с.61-65, 89).

У підтвердження своїх вимог представник позивача надав суду акт від 04 червня 2014 року інвентаризації житлового фонду та нежитлових приміщень по пр. Луніна, 9 про непроживання відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спірному приміщенні. Комісією у складі начальника відділу обліку та забезпечення жилою площею управління міського майна, інспектора громадської організації «Маріупольський міський комітет по запобіганню та протидії корупції», майстра техдільниці ККП «КК «Приморська» встановлено, що в кімнаті АДРЕСА_1, в якій зареєстровані відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, вони не проживають біля двох років (а.с.6).

За змістом ч.3 ст.9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням, займаним на законній підставі.

Згідно з ст.127 ЖК України, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Гарантуючи захист права власності, закон надає право власнику вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з правом володіння.

Відповідно до ч.2 ст.128 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу

кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

Згідно зі ст.129 ЖК України, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208 затверджене Примірне положення про гуртожитки, яким відповідно до ст.131 ЖК України визначається порядок користування останніми, передбачає, зокрема, можливість збереження права користування жилою площею у гуртожитку при тимчасовій відсутності деяких категорій громадян (п.13 Примірного положення).

Разом з тим, а також відповідно до ч. 8 ст. 8 ЦПК України та з урахуванням подібності за змістом правовідносин саме щодо користування жилою площею у гуртожитку з правовідносинами, що регулюються загальними правилами ст.ст.71, 72 ЖК України щодо відсутності осіб, які мають право користування жилим приміщенням державного або громадського житлового фонду, положення цих правил про збереження за відсутньою особою права на жиле приміщення слід застосовувати і в разі тимчасової відсутності у гуртожитку особи, якій у ньому надавалася жила площа (за відсутності підстав для виселення).

Зі справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований в гуртожитку з 22 лютого 2012 року, відповідач ОСОБА_2 - з 03 січня 2012 року (а.с.3, 5).

Відповідно до довідки ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» від 14.10.2014 року № 260-ок ОСОБА_1 працює в ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» на посаді електромонтер по ремонту і обслуговуванню електрообладнання з 19 березня 2003 року по сей час (а.с.71).

Відповідно із ст.ст.71,72 ЖК України особа визнається такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок її відсутності протягом шести місяців без поважних причин.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз'яснено в п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення , визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( частина четверта статті 60 ЦПК).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідач ОСОБА_1 без поважних причин не проживає в гуртожитку більш шести місяців та має борг по оплаті комунальних послуг, посилаючись на акт від 04 червня 2014 року інвентаризації житлового фонду і нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 (далі -Акт) та довідку комунального підприємства міста (а.с.2, 6, 7).

Разом з тим, як вбачається зі змісту зазначеного Акту, він складений в присутності жильців кімнати № 20 ОСОБА_5 та кімнати № 24(2) ОСОБА_4 Обставини, виходячи з яких відомостей, комісія дійшла висновку щодо не проживання відповідача ОСОБА_1 в кімнаті № 24 (3) зазначеного гуртожитку, Акт не містить.

Як пояснила в апеляційному суді представник відповідача ОСОБА_1- ОСОБА_7, зі свідком ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_1 знаходиться в неприязних стосунках, свідок здійснює перешкоди відповідачу у доступі до кімнати, про що мало місце звернення до органів міліції. В день складання Акту 04 червня 2014 року ОСОБА_1 тільки о 08-00 годині змінився з роботи, йому потребував час на переодягання і на дорогу. Тому під час роботи комісії він міг і не буди в гуртожитку. Крім того, відповідач надає допомогу своїй бабусі за місцем її проживання в с.Мелекіно Донецької області, яка є інвалідом 1 групи.

Пояснення представника відповідача ОСОБА_1 про час закінчення відповідачем ОСОБА_1 роботи 04 червня 2014 року підтверджується довідкою служби управління і мотивації персоналу ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» (а.с.90).

Доводи позивача про наявність у ОСОБА_1 на час звернення з позовом заборгованості по оплаті комунальних послуг в суму 645 грн. 45 коп. спростовується довідкою бухгалтерії, наданої позивачем до позовної заяви, з якої вбачається, що з січня 2014 року по травень 2014 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 нараховано квартплату 645 грн.45 коп., сплачено - 558 грн.05 коп. Станом на 10 червня 2014 року заборгованість по квартплаті складала 87 гр.40 коп. (а.с.7).

З зазначеної довідки вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 щомісячно з січня по квітень 2014 року здійснювались платежі по квартирній платі.

Станом на 30 жовтня 2014 року ОСОБА_1 не має заборгованості з квартирної плати, що підтверджується довідкою ККП «КК «Приморська» від 12 листопада 2014 року (а.с.112).

Як вбачається з акту про проживання наймача у приміщенні від 20 жовтня 2014 року, ОСОБА_1 з моменту реєстрації 22 лютого 2012 року постійно проживає та веде господарство в кімнаті АДРЕСА_1, в якій знаходяться його особисті речі: ліжко, шафа, стіл, стільці та предмети особистого гардеробу (а.с.73).

Особи, в присутності яких був складений даний акт, а саме ОСОБА_12, ОСОБА_13, були допитані в якості свідків судом першої інстанції та підтвердили обставини проживання ОСОБА_1 на спірній житловій площі (а.с.73).

У порушення ст.ст.10,60 ЦПК України позивач не надав належних, достовірних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог щодо визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування койко-місцем в кімнаті АДРЕСА_1.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції повно всебічно і об'єктивно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам, у тому числі і поясненням свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_11, дав належну оцінку, правильно застосував матеріальний закон і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову виконавчого комітету Маріупольської міської ради про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування койко-місцем в кімнаті гуртожитку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_1 такою особою, що втратила право користування койко-місцем в кімнаті гуртожитку.

Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду позивачем та його представником не надано.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Маріупольської міської ради відхилити.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Т.Б.Ткаченко

Судді: В.М.Барков

Є.Є.Мальцева