Рішення № 42695018, 10.02.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 138/2373/14-ц Провадження № 22-ц/772/466/2015Головуючий в суді першої інстанції Лисенко Т. Ю.Категорія 27 Доповідач Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

10 лютого 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Сопруна В.В.,

при секретарі Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 грудня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в особі їх законного представника ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

встановила:

В серпні 2014 ПАТ «Райффайзен банк Аваль» звернулось в суд із позовом ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8, в особі їх законного представника ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовні вимоги банку мотивовані тим, що 05.06.2008 року між позивачем і ОСОБА_9 був укладений кредитний договір № 014/0003/82/126402, відповідно до умов якого останньому був наданий кредит у сумі 18360,00 доларів США зі сплатою 14% річних.

У забезпечення належного виконання ОСОБА_9 зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки від 05.06.2008 року, відповідно до умов в іпотеку передано житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_9 помер, проте за життя порушив умови кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості, а тому позивач звертається до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 грудня 2014 року позов задоволено. Звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/0003/82/126402 від 05.06.2008 року станом на 16.06.2013 року в сумі 10717,62 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 13.06.2013 року складає 85665,94 грн. на предмет іпотеки: жилий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1, загальною площею 77,07 кв.м., жилою площею 34,53 кв.м., зазначений в плані літерою А, підвал А1, сараї - Б та В, вбиральня - Г, відмостка - 1, огорожа - 1-3, що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 10.12.2002 серії ВАВ №569585, посвідченого приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_11, за реєстровим №5396, зареєстрованого 05.04.2008 року в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за №2985 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" шляхом його продажу на прилюдних торгах, встановивши початкову ціну на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій.

Вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у сумі 856, 66 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 і його представник -ОСОБА_12 вимоги апеляційної скарги підтримали на умовах, викладених у ній, і просили задовольнити. Третя особа ОСОБА_9 проти вимог апеляційної скарги не заперечує.

Представник позивача ПАТ «Райффайзен банк Аваль» Цюнько Т.П. заперечувала проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та просила залишити його без змін.

Інші особи, які приймають участь у справі повідомлені в установленому порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явились, що відповідно до ст. 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, та з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити і як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Відповідно до частини 3 статті 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Як встановлено судом першої інстанції і не заперечується сторонами, між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_9, 05 червня 2008 року був укладений кредитний договір № 014/0003/82/126402, відповідно до умов якого останньому надано кредит у сумі 18360,00 доларів США зі сплатою 14% річних.

ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_9 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.07.2013 року (а.с.212).

В забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки від 05.06.2008 року, відповідно до умов в іпотеку передано житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору дарування від 10.12.2002 року.

Через неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором за життя позичальника ОСОБА_9 утворилась заборгованість, яка станом на 16 червня 2013 року становить 10717,62 доларів США.

Після смерті позичальника, його дружина ОСОБА_6 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в межах строку, передбаченого частиною 1 статті 1270 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 ЦК України.

Отже відповідно до закону спадщину після смерті ОСОБА_9 також прийняли його малолітні діти ОСОБА_7, 2004 року народження та ОСОБА_8, 2010 року народження, а також син ОСОБА_5, який на момент смерті спадкодавця був неповнолітнім, оскільки в матеріалах спадкової справи відсутні заяви про відмову від прийняття ними спадщини.

Задовольняючи позовні вимоги банку суд першої інстанції виходив із положень частини першої статті 520 ЦК України і дійшов до висновку, що в даному випадку відбулася передбачена законом заміна боржника (переведення боргу) за кредитним договором.

Крім того, суд вважав, що п. 9.4 договору іпотеки, відповідно до якого іпотека зберігає свою силу у випадку, коли у встановленому законом порядку відбувається переведення позичальником боргу за кредитним договором на іншу особу, спростовує твердження представника відповідача щодо ненадання відповідачем ОСОБА_2 згоди забезпечувати виконання зобов'язання новими боржниками.

Проте з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись, так як він зроблений в результаті неповного з'ясування обставин справи і з неправильним застосуванням норм матеріального права і процесуального права, що є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 575 ЦК України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.06.2003 року №898-IV «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору - частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частини 1 статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно статтею 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (пункт 5 статті 1219, стаття 1282 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Верховний Суд України в постанові від 17.04.2013 року в справі №6-18цс13 висловив правову позицію, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відповідно до частини першої статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.

Отже після смерті ОСОБА_9 відбулася заміна боржника за кредитним договором №014/003/82/126402 від 05.06.2008 року його спадкоємцями, що несуть відповідальність в межах вартості майна, одержаного у спадщину.Водночас вказана заміна боржника відповідно до ст. 523 ЦК України припиняє іпотеку, що є одним із видів застави.

Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору іпотеки, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що іпотекодавець погодився забезпечувати виконання зобов'язання іншим боржником.

Так, відповідно до п. 9.4 договору (а.с. 13) іпотека зберігає силу у випадку, коли у встановленому законом порядку відбувається переведення позичальником боргу за кредитним договором на іншу особу.

Відповідно до частини 1 статті 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Договір, яким передбачається заміна боржника у зобов'язанні, має назву «договір переведення боргу», і на його підставі попередній боржник передає свої обов'язки у зобов'язанні новому боржнику, який вступає у зобов'язання та має виконати ці обов'язки перед кредитором.

Частиною 1 статті 521 ЦК України визначено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, тобто за тими ж правилами, як щодо заміни кредитора, а саме:правочин щодо заміни боржника у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, борг за яким переводиться на іншого боржника.

Як вбачається із матеріалів справи, переведення позичальником ОСОБА_9 боргу за кредитним договором від 05.06.2008 року на іншу особу не було, а заміна його як боржника в зобов'язанні відбулася в порядку правонаступництва - спадкування за законом його дружиною і дітьми.

Іпотекодавець ОСОБА_2 не погоджувався забезпечувати виконання зобов'язання новими боржниками ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а тому іпотека є припиненою відповідно до ст. 523 ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, а в задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Відповідно до частини п'ятої статті 88 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат, стягнувши з пат «Райффайзен банк Аваль» на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 304, 307, 309, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в особі їх законного представника ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Стягнути з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі в розмірі 428,33 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:/підпис/ Стадник І.М. Судді: З оригіналом вірно: Суддя апеляційного суду /підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Сопрун В.В. Стадник І.М.