Рішення № 42686647, 11.02.2015, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 рокуСправа № 912/4678/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Кіровоград

про стягнення 192990,91 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_3, довіреність № б/н від 09.12.2014 року;

від відповідача - ОСОБА_4, ордер серії КР № 000702 від 29.12.2014 року, адвокат, на підставі договору про надання правової допомоги №035/14 від 29.12.2014 року.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2) суми основного боргу в сумі 178099,00 грн., 8532,17 грн. інфляційних втрат, 1016,77 грн. 3% річних, 9143,99 грн. пені та 165387,19 грн. курсової різниці, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення позивачу грошових коштів відповідно до угоди про розірвання договору поставки від 31.01.2014 року.

Ухвалою від 15.12.2014 року позов прийнято до розгляду та порушено провадження у даній справі. Від сторін витребувано необхідні для розгляду справи докази.

В судових засіданнях 15.01.2015 року, 23.01.2015 року, 02.02.2015 року та 09.02.2015 року господарським судом оголошувалась перерва.

Представником позивача в судовому засіданні 11.02.2015 року подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача 178099,00 грн. основного боргу, 13875,14 грн. інфляційних втрат, 1016,77 грн. 3% річних.

З врахуванням положень ст. 22 господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає до розгляду вказану заяву, подальший розгляд справи відбуватиметься з врахуванням заяви ФОП ОСОБА_1 про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечив, зазначивши, що угода про розірвання договору від 31.01.2014 року є неукладеною, оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, а отже така угода не створює для сторін жодних юридичних наслідків. Крім того, вказана угода укладена після закінчення строку дії договору постачання обладнання № 1 від 23.09.2014 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

23.09.2013 року сторонами укладено договір постачання обладнання № 1 за умовами якого постачальник (ФОП ОСОБА_2) зобов'язалось виготовити, відвантажити та передати у власність замовника (ФОП ОСОБА_1) обладнання призначене для збирання Комплексу по переробці твердих органічних відходів КПВ-02 (обладнання) згідно специфікації № 1, яка єневід'ємною частиною даного договору. Комплекс - призначений для переробки зношених автомобільних шин та резинотехнічних відходів, з метою отримання альтернативних газоподібних, рідких та твердих палив.

Згідно п. 9.4. договору № 1 від 23.09.2013 року сторонами погоджено, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2013 року.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками підприємств.

На виконання вказаного договору та специфікації № 1 до нього (а.с.15) ФОП ОСОБА_2 поставила на користь ФОП ОСОБА_1 обладнання на загальну суму 290000,00 грн., що підтверджується засвідченим належним чином актом прийому-передачі обладнання від 07.10.2013 року (а.с.16) та видатковою накладною № РН-000001 від 07.10.2013 року (а.с.20).

В подальшому 31.01.2014 року сторонами укладено угоду про розірвання договору за умовами якої сторони погодили розірвати договір постачання обладнання № 1 від 23.09.2013 року.

Пунктами 2.2. та 2.4. вказаної угоди визначено, що позивач протягом 10 днів з моменту підписання угоди передає відповідачу на підставі накладної та акта прийому-передачі обладнання, що буде знаходитись на території ФОП ОСОБА_2 до моменту продажу його третій особі, та про що укладається договір відповідального зберігання.

Повернення грошових коштів ФОП ОСОБА_1 може здійснюватись частинами, по мірі продажу обладнання, з врахуванням того, що кінцева сума розрахунку повинна складати не менше ніж 210000,00 грн. за весь комплекс обладнання. Повний розрахунок за обладнання повинен бути здійснений не пізніше ніж до 20.12.2014 року (п. 2.3. угоди).

Угода про розірвання договору підписана сторонами та скріплена печатками підприємств.

На виконання вимог укладеної угоди ФОП ОСОБА_1 повернув на користь ФОП ОСОБА_2 обладнання, а саме Комплекс по переробці твердих органічних відходів КПВ-02, що підтверджується накладною на повернення № РН-0000001 від 04.02.2014 року та актом прийому-передачі вказаного обладнання від 04.02.2014 року (а.с.21-22).

Також на виконання умов угоди сторони уклали договір відповідального зберігання від 01.02.2014 року щодо відповідального зберігання Комплексу по переробці твердих органічних відходів КПВ-02, а також погодили графік повернення грошових коштів відповідача позивачу за відповідне обладнання (а.с.18).

ФОП ОСОБА_2 в свою чергу на виконання умов угоди від 31.01.2014 року частково повернула позивачу грошові кошти за поставлене обладнання в сумі 31901,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками з поточного рахунку позивача (а.с.23-25).

Станом на час звернення позивача до господарського суду у ФОП ОСОБА_2 перед ФОП ОСОБА_1 існує заборгованість відповідно до угоди від 31.01.2014 року щодо неповернення грошових коштів за Комплекс по переробці твердих органічних відходів КПВ-02 в сумі 178099,00 грн.

Вирішуючи даний спір, господарський суд враховую положення ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, яким передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вище викладене, а також той факт, що відповідач частково виконав зобов'язання передбачені угодою від 31.01.2014 року, зокрема частково повернув грошові кошти за обладнання (з зазначенням призначення платежу - повернення коштів згідно угоди про розірвання договору від 31.01.2014 року), укладення передбаченого угодою від 31.01.2014 року договору відповідального зберігання, господарський суд дійшов висновку про безпідставність твердження ФОП ОСОБА_2, стосовно того, що угода про розірвання договору від 31.01.2014 року є не укладеною та не створює для сторін жодних юридичних наслідків, оскільки сторонами було вчинено дії щодо її виконання. Крім того, відповідач не вказав яка саме істотна умова відсутня в угоді про розірвання.

Оскільки відповідачем станом на час розгляду справи не надано доказів повернення грошових коштів за Комплекс по переробці твердих органічних відходів КПВ-02 в сумі 178099,00 грн., відповідно до умов угоди від 31.01.2014 року, на користь ФОП ОСОБА_1, господарський суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1016,77 грн., а також 13875,14 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення п. 2.3. угоди від 31.01.2014 року та п. 1 Графіку повернення грошових коштів від 23.07.2014 року, якими передбачено, що кінцевим терміном повернення грошових коштів відповідачем позивачу за обладнання є 20.12.2014 року, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість пред'явлення до стягнення з відповідача сум 3% річних в розмірі 1016,77 грн. за період з 10.08.2014 року по 10.12.2014 року (розрахунок - а.с.3) та інфляційних втрат в розмірі 13875,14 грн. за період з серпня 2014 року по січень 2015 року (розрахунок - а.с.50, інфляційні втрати за період з 21.12.2014 року по 01.01.2015 року становлять 0,00 грн.).

За викладених обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 178099,00 грн. В решті вимог позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позивних вимог.

В судовому засіданні 11.02.2015 року господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 64, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (25031, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04078, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 178099,00 грн. грошових коштів, а також 3561,98 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.02.2015 року.

Суддя М.С. Глушков