Постанова № 42686393, 16.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2014 року 16:00 № 826/15638/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Шулежка В.П.,

судді Іщука І.О., судді Погрібніченка І.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк» до Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни, за участю третьої особи - Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Аграрний комерційний банк» (далі - позивач, ПАТ «Аграрний комерційний банк») до Державної реєстраційної служби України (далі - відповідач 1), за участю третьої особи - Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області про:

визнання протиправним та скасування рішення Державної реєстраційної служби України від 10.09.2014 р. № 15688562 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

визнання протиправним та скасування рішення Державної реєстраційної служби України від 10.09.2014 р. № 15689573 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

зобов'язання Державної реєстраційної служби України зареєструвати за ПАТ «Аграрний комерційний банк» (код ЄДРПОУ 21570492) право власності на житловий будинок 18-а та право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,2181 га, кадастровий номер 3222480401:01:004:0073.

Позивачем подано клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Молдованової Г.М. від 10.09.2014 р. № 15688562 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Молдованової Г.М. від 10.09.2014 р. № 15689573 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

зобов'язати Державну реєстраційну службу України зареєструвати за ПАТ «Аграрний комерційний банк» (код ЄДРПОУ 21570492) право власності на житловий будинок 18-а та право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,2181 га, кадастровий номер 3222480401:01:004:0073.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем у порушення діючих законодавчих норм України, прийняті протиправні рішення, якими позивачу безпідставно відмовлено у державній реєстрації права власності на земельну ділянку та житловий будинок, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача як належного власника вказаного майна.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням їх уточнення підтримав у повному обсязі.

Представник Державної реєстраційної служби України заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

У судовому засіданні, призначеному на 25.11.2014 р., судом залучено до участі у справу в якості другого відповідача - державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованову Г.М. (далі - відповідач 2, державний реєстратор).

В судове засідання відповідач 2 не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав.

Представник третьої особи вирішення справи залишив на розсуд суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене, у зв'язку неприбуттям відповідача та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Аграрний комерційний банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №35/2011 від 14.09.2011 року, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в сумі 3 500 000 грн. на цілі, зазначені в пункті 1.4. кредитного договору, а позичальник зобов'язується своєчасно та у повному обсязі повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та вчинити інші дії згідно умов кредитного договору та чинного законодавства України.

З метою належного виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, інших витрат, які можуть бути понесені банком у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором від 14.09.2011 р., між ПАТ «Аграрний комерційний банк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є: житловий будинок незавершений будівництвом, загальною площею 429,1 кв. м. та земельна ділянка, на якій розташовано будинок незавершений будівництвом, площею 0,2081 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.06.2014 р. у справі № 369/3608/14-ц, крім іншого, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 14.09.2011 р.; визнано за ПАТ «Аграрний комерційний банк» право власності на предмет іпотеки за іпотечним договором від 14.09.2011 р.

На підставі вищезазначеного судового рішення позивач звернувся із заявами до Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області щодо проведення реєстрації права власності на земельну ділянку та житловий будинок за позивачем.

Рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Г.М. від 10.09.2014 р. № 15688562 та від 10.09.2014 р. № 15689573 відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Позивач вважає такі рішення відповідача 2 протиправними та такими, що порушують його права як законного власника відповідної земельної ділянки та житлового будинку, отже підлягаю визнанню протиправними та скасуванню.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-ІV (зі змінами та доповненнями), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868 та іншими нормативно-правових актами.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» 01.07.2004 року № 1952-IV визначає, зокрема, правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення в визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Згідно ч.1, 2, 5, 6 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим законом, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Частиною 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такий реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 16 цього Закону; 6) надання витягів з державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом (ч.7 ст.16 вказаного Закону).

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.3 ст.17 Закону).

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 (далі - Порядок № 868).

Для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком (п.36 Порядку № 868).

Як вбачається з матеріалів справи та стверджує представник позивача, до заяв про державну реєстрацію прав, які були зареєстровані 08.09.2014 р. за номерами 8052494 та 8053222, позивачем додано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.06.2014 р. у справі № 369/3608/14-ц за позовом ПАТ «Аграрний комерційний банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, як документ, що встановлює виникнення, перехід права на нерухоме майно.

Суд погоджується з твердженням позивача, вказане рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.06.2014 р., яке набрало законної сили, є документом, який передбачений п. 26 Порядку, що встановлює перехід права на нерухоме майно.

Разом з тим, як вбачається з оскаржуваних рішень, підставою для відмови позивачу у здійсненні державної реєстрації його прав на земельну ділянку та житловий будинок стало, зокрема, наявність запису про реєстрацію права власності на житловий будинок 18-а та права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,2181 га, кадастровий номер 3222480401:01:004:0073 за ОСОБА_3, що стало неможливим державному реєстратору встановити законні підстави виникнення за позивачем права власності за іпотекодавцем на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, встановлено рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.06.2014 р. у справі № 369/3608/14-ц, на момент укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна та іпотечного договору між ПАТ «Аграрний комерційний банк» до ОСОБА_2, предметом іпотеки, за яким виступало вищевказане майно, право власності на нерухоме майно було зареєстровано за попереднім його власником - ОСОБА_3.

Зазначене також підтверджується наявним у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записом, з якого видно, що на підставі акту про право власності на земельну ділянку, серії ЯЗ № 342180, 27.04.2009 р., виданого управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі на підставі договору дарування земельної ділянки від 24.02.2009 р. № 263, № 267 зареєстроване право власності на вищевказане майно за ОСОБА_3

Докази щодо оскарження чи скасування даного реєстраційного запису у матеріалах справи відсутні.

Пункт 15 Порядку № 868 встановлює, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями зокрема щодо:

відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Згідно з п.28 Порядку № 868, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено за наявності підстав, передбачених статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема,: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заявлене право вже зареєстровано.

З аналізу викладених норм вбачається, що державний реєстратор при проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень має встановити, в першу чергу, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документів.

Таким чином, з урахуванням того, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про реєстрацію права власності на житловий будинок 18-а та право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Пасічна, № 16, № 18 загальною площею 0,2181 га, кадастровий номер 3222480401:01:004:0073 за ОСОБА_3, у державного реєстратора були відсутні підстави для здійснення державної реєстрації права за позивачем, відтак рішення від 10.09.2014 р. № 15688562 та № 15689573 прийняті на підставі, у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому у суду відсутні підстави для визнання таких рішень протиправними та скасування.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Державну реєстраційну службу України зареєструвати за ПАТ «Аграрний комерційний банк» право власності на житловий будинок 18-а та право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Пасічна, № 16, № 18 загальною площею 0,2181 га, кадастровий номер 3222480401:01:004:0073 суд зазначає наступне.

Стаття 9 Закону передбачає, що державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли, державний реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.

Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Враховуючи положення чинного законодавства, яким передбачена процедура прийняття відповідних рішень державними реєстраторами, втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом, суд не може підміняти цю процедуру та орган, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень, тому у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч.4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими Кодексу адміністративного судочинства України, системно проаналізувавши норми законодавства та перевіривши наявні у справі докази, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя В.П. Шулежко

Суддя І.О. Іщук

Суддя І.М. Погрібніченко