Постанова № 42686399, 11.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 лютого 2015 року письмове провадження № 826/17564/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Амельохіна В.В., Огурцова О.П., розглянувши адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління юстиції у м. Києві,

Державної виконавчої служби України,

третя особа: начальник відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві

про скасування наказу, поновлення на службі та стягнення заробітної плати

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідачів в якому просить:

- скасувати Наказ Державної виконавчої служби України № 629/к від 09.10.2014 р. «Про звільнення ОСОБА_1.»;

- скасувати наказ Головного управління юстиції у м. Києві № 2433/03 від 09.10.2014 року «Про звільнення ОСОБА_1.»;

- поновити його на посаді начальника відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві з 10.10.2014 року.

- стягнути з Головного управління юстиції у м. Києві на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.10.2014 року по день поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

З грудня 2013 року позивач працював на посаді начальника відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві. Наказом Державної виконавчої служби України № 629/к від 09 жовтня 2014 р. ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за порушення Присяги працівника державного службовця.

На переконання позивача, вищевказані накази про його звільнення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки свої службові обов'язки він виконував належним чином, ганебних вчинків не скоював.

Вказує на допущені відповідачами порушення при звільненні, а саме: його звільнено в період тимчасової непрацездатності, висновок про порушення ним Присяги державного службовця, який став підставою для його звільнення, є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності, оскільки жодного порушення присяги він не допускав, службове розслідування, яке б могло встановити факт того чи іншого порушення відповідачем 1 не проводилося, Акт який встановлював факт такого порушення не складався.

Отже, позивач як на протиправність прийняття оскаржуваних наказів посилається на порушення відповідачами порядку звільнення, а саме не проведення службового розслідування стосовно державного службовця, та звільнення його під час перебування на лікарняному.

Також вказує, що Відповідач не надає жодних доказів того, що до Позивача застосовувалися будь-які заходи дисциплінарного чи громадського стягнення в період його перебування на посаді начальника відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві.

Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі просив позов задовольнити.

Головне управління юстиції у м. Києві та Державна виконавча служба України з позовними вимогами не погодились, в запереченнях на адміністративний позов зазначили, що оскаржувані накази є правомірними та обґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 обіймаючи посаду начальника відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, не забезпечив якісного функціонування та належного контролю за діяльністю відділу, умисно та несумлінно виконував свої службові обов'язки, що є порушенням присяги, а тому такі дії є не дисциплінарним порушенням, а наслідком невідповідності займаній посаді за моральними та діловими якостями державного службовця як суб'єкта зі спеціальним статусом. Тобто звільнення позивача є наслідком порушення ним присяги, що становить самостійну підставу припинення державної служби, встановлену Законом України «Про державну службу».

При звільненні ОСОБА_1 відповідач 2 діяв у відповідності з вимогами Законів України «Про державну виконавчу службу» та «Про державну службу», в зв'язку з чим, на переконання Державної виконавчої служби України та Головного управління юстиції у м. Києві адміністративний позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, письмових пояснень по суті позову не надала, про розгляд справи повідомлялася належним чином.

22.01.2015 року суд відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, 19.12.2013 року призначений на посаду начальника відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, згідно наказу Голови Державної виконавчої служби України від 19.12.2013 № 859/к.

Наказом Державної виконавчої служби України від 09 жовтня 2014 р. № 629/к наказано звільнити ОСОБА_1 з посади начальника відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, у зв'язку із порушенням присяги державного службовця, відповідно до пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу».

Підставою для видання вказаного наказу слугувало подання начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 30.09.2014 року, довідка про результати контрольної перевірки відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві від 03.10.2014 року.

Наказом Головного управління юстиції у м. Києві № 2433/03 від 09.10.2014 року оголошено наказ ДВС України від 09 жовтня 2014 р. № 629/к «Про звільнення ОСОБА_1». Наказано виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 19.12.2013 по 09.10.2014 року у кількості 12,5 календарних днів.

Позивач із вказаними наказами відповідачів не погоджується та вважає, що відповідачами порушуються його права та інтереси, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом вирішується питання щодо правомірності прийняття наказів про звільнення позивача з посади за порушення Присяги державного службовця.

Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, врегульовані нормами Закону України "Про державну службу" (зі зміненням та доповненнями).

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 30 зазначеного Закону, спірним наказом від 09 жовтня 2014 р. № 629/к позивача звільнено з посади за порушення Присяги державного службовця.

Нормами вказаного пункту статті Закону встановлено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої у ст.17 цього закону.

Текст присяги наведено у ч.2 ст.17 Закону України «Про державну службу», а саме: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недотримання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим, як порушення Присяги, слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання державним службовцем своїх обов'язків.

Тобто, законодавцем визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Слід зазначити, що припинення державної служби відбувається у формі саме звільнення.

Втім, звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Тобто звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Припинення державної служби за порушення присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування, порядок проведення якого регулюється Інструкцією.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 21.05.2013, від 04.06.2013 та від 09.07.2013 (№№ 21-403а12, 21-167а13, 21-217а13 відповідно).

Отже, при вирішенні спору колегія суддів виходить з правових позицій Верховного Суду України, викладених у вказаних постановах, якві відповідно до статті 244-2 КАС України є обов'язковими для застосування в судовій практиці, і зазначає наступне.

Судом встановлено, що у період з 14 по 18 квітня 2014 року відповідачем 1 проведено позапланову комплексну перевірку у відділах державної виконавчої служби районних управлінь юстиції у м. Києві, зокрема у відділі державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві. За результатами перевірки встановлено порушення вимог статей 11, 30, 47, 52 та 58 Закону України «Про виконавче провадження». Начальників відділів державної виконавчої служби місті Києві зобов'язано, зокрема:

- у державних виконавців, що допустили порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», відібрати пояснення та надати до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві у строк до 11.08.2014 подання про притягнення винних осіб;

- у строк до 18.08.2014 усунути виявлені порушення та про результати доповісти Управлінню державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, про що складено довідку від 18 квітня 2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, розглянуто подання прокуратури Подільського району м. Києва № 93-1932 вих. 14 від 11.08.2014 щодо усунень порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження» в діяльності відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві допущених під час виконання постанов, винесених посадовими особами органів ДАІ у справах про адміністративні правопорушення, та начальнику відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_1 надано доручення № 25602 від 01.09.2014 про вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень до 04.09.2014 року.

Представник відповідача 1 вказує, що станом на 05.09.2014 доручення № 25602 від 01.09.2014 не виконано, пояснень не надано, про що Управлінням складено відповідний акт.

Також, 05.09.2014 начальнику відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_1 надано доручення № 26081 про вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні судових рішень, постановлених за позовами органів прокуратури, надання пояснень з приводу фактів, зазначених у поданні прокуратури Подільського району м. Києва № 93-2015 вих. 14 від 29.08.2014.

Строк виконання вищезазначеного доручення встановлено до 10.09.2014. Представник відповідача 1 вказує, що станом на 10.09.2014 доручення № 26081 від 05.09.2014 не виконано, пояснень не надано, про що Управлінням складено акт від 10.09.2014 року.

Також судом встановлено, що заступником начальника Управління Роєнком Р.В., за власною ініціативою в порядку контролю проведено перевірку матеріалів виконавчих проваджень № 38122195, 38120817, 38120296 за наслідками якої винесено постанови №,№ 241, 242 від 29.04.2014 року. Дії державних виконавців відділу визнано такими, що вчинено з порушенням вимог законодавства «Про виконавче провадження». Бездіяльність начальника відділу ОСОБА_1 визнано такою, що «полягає у повній відсутності здійснення контролю за діями державних виконавців».

В період з 08.09.2014 по 12.09.2014 комісією Управління проведено перевірку діяльності органів державної виконавчої служби м. Києва в частині ведення книг обліку депозитних сум та дотримання законодавства щодо перерахування коштів. За наслідками проведеної перевірки виявлено відсутність контролю з боку начальника ДВС Подільського РУЮ у м. Києві за діями підпорядкованих посадових осіб.

11.08.2014 наказом Державної виконавчої служби України № 221/4, за результатами розгляду подання начальника Управління від 28.07.2014 № 741/04-32, в роботі начальника відділу державної виконавчої служби Подільського РУЮ у м. Києві ОСОБА_1 встановлено порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» в частині нездійснення контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень підлеглими державними виконавцями, що проявились в низьких показниках роботи за 1 півріччя 2014 року, а також за неналежний розгляд звернення ОСОБА_4 та оголошено догану.

04.09.2014 наказом Державної виконавчої служби України № 248/4, за результатами розгляду подань начальника Управління від 15.08.2014 року та від 18.08.2014 в роботі начальника відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_1 встановлено порушення вимог частини 1 статті 83 Закону України «Про виконавче провадження» та пунктів 9.1, 9.7 Положення від 10.04.2012 № 549/5 в частині нездійснення контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень, в тому числі за позовами прокуратури та про стягнення на користь Державного бюджету України підлеглими державними виконавцями та оголошено догану.

Суд приймає до уваги доводи позивача про необізнаність із вказаними доганами та зауважує, що відповідачем 1 не надано суду доказів ознайомлення позивача із наказами про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, що ставить під сумнів їх існування до розгляду спору судом між сторонами.

У період з 02 по 03 жовтня 2014 року комісією відповідача 1 проведено контрольну перевірку діяльності відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про, що складено довідку від 03.10.2014 року.

В ході проведення контрольної перевірки встановлено, що недоліки які зафіксовано у довідці позапланової комплексної перевірки діяльності відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві від 18 квітня 2014 року та довідки складеної за результатами проведення цільової перевірки Відділу щодо стану виконання виконавчих проваджень від 16.07.14 не усунуто, а саме:

а) до Управління не направлено жодного подання щодо дисциплінарного реагування до державних виконавців відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві;

б) контроль за веденням номенклатури справ Відділу відсутній, в тому числі не приведено у відповідність до встановленого Порядку та вимог законодавства з діловодства архів Відділу.

в) не вжито заходів щодо зменшення залишків виконавчих проваджень з перевищеними термінами виконання, встановленими статтею 30 Закону, а саме станом на 01.10.2014 на виконанні у Відділі понад встановлені вимогами статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» строки перебуває більше 10 тис. проваджень.

г) у строк до 01.06.2014 року не проведено перевірку роботи всіх державних виконавців підпорядкованого відділу державної виконавчої служби та до Управління не надано копії відповідних актів.

д) в номенклатурі справ відсутні будь-які відомосгі, протоколи оперативних нарад або семінарських занять щодо проведення з державними виконавцями та спеціалістом відділу семінар-навчання відносно вивчення положень Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012 № 512/5, з питань здійснення обліку депозитних сум.

є) не усунено виявлені порушення фінансової дисципліни та порушеня Інструкції з організації примусового виконання рішень та Закону України «Про виконавче провадження».

Як вже зазначалося на підставі подання начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 30.09.2014 року, довідки про результати контрольної перевірки відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві від 03.10.2014 року Державною виконавчою службою України винесено наказ від 09 жовтня 2014 р. № 629/к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, у зв'язку із порушенням присяги державного службовця, відповідно до пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу».

Відповідач 1 характеризує дії позивача як несумлінне виконання та порушення основних службових обов'язків, визначених статтею 10 Закону України «Про державну службу» в частині додержання Конституції України та інших актів законодавства України, вказує на їх несвоєчасне та неналежне виконання, та на не забезпечення якісного функціонування та належного контролю за діяльністю відділу. Такі дії позивача відповідач 2 кваліфікує саме як порушенням ним Присяги державного службовця.

Відповідачі не заперечували у судовому засіданні, що службове розслідування стосовно ОСОБА_1 не проводилося, Комісія з проведення службового розслідування не створювалася, а спірний наказ про звільнення позивача з посади від 09.10.2014 прийнято лише на підставі зазначених подання начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 30.09.2014 року та довідки про результати контрольної перевірки відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві від 03.10.2014 року. Представник Державної виконавчої служби України повідомив, що інші документи відповідачем 2 не досліджувалися, оскільки створені відповідачем 1 та знаходяться у нього.

Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений постановою КМУ від 13.06.2000 № 950.

У відповідності до норм п. 1 Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування: у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян; у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства, порушення етики поведінки; на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри; з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного правопорушення або порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення.

Згідно п. 2 Порядку рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, керівником державного органу (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідачів про те, що проведення службового розслідування, у певних випадках, є лише правом, а не обов'язком контролюючого органу посадової особи, щодо якої внесено подання про звільнення. Крім того, відповідачі у своїх доводах посилаються на норми ст. 11 Закону України "Про державну службу", яка передбачає, що державний службовець має право вимагати проведення службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри.

По-перше, предметом даного спору є накази про звільнення посадової особи органу виконавчої влади начальницького складу, нібито, за порушення ним Присяги державного службовця. Таким чином, поставлене питання про застосування найсуворішої санкції відповідальності державного службовця.

Крім того, позивач є державним службовцем, а отже даний випадок є підставою для проведення ретельного службового розслідування для з'ясування всіх обставин та прийняття об'єктивного та обґрунтованого рішення. Під час судового розгляду справи судом встановлено, що відповідач 1, не повідомляв позивача про наміри звільнення його з посади, не з'ясовано бажання позивача проводити стосовно нього перевірку, тобто не дотримано принципів добросовісності та розсудливості при прийнятті рішення про звільнення позивача з посади.

Суд зауважує, що реалізуючи владні повноваження, суб'єкт повинен забезпечити усі права особи; запропонувати їй надати інформацію, що має значення для прийняття рішення; роз'яснити на її прохання положення законодавства, якими суб'єкт керується; обрати найкращий спосіб реалізації власних повноважень з тим, щоб не завдати шкоди особі чи інтересам третіх осіб.

Також згідно п. 3 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що затверджено постановою КМУ від 13.06.2000 № 950, рішенням щодо проведення службового розслідування визначається голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, мета і дата початку та закінчення службового розслідування.

Згідно п. 7 Порядку особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; звертатися з клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування; подавати у письмовій формі зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять; звертатися з обґрунтованим клопотанням у письмовій формі до керівника органу державної влади, який приймає рішення щодо складу комісії з проведення службового розслідування, про виведення з її складу осіб, які особисто заінтересовані в результатах такого розслідування. Про прийняте за результатами розгляду клопотання рішення письмово повідомляється особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

За результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються: факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у органі державної влади і перебування на займаній посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, результати щорічної оцінки виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, покладених на неї завдань та обов'язків, види заохочення та дисциплінарного стягнення, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень (завдань); висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпідставні звинувачення або підозру; обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі необхідності винних осіб до відповідальності згідно із законодавством (п. 8 Порядку).

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Про дату і місце ознайомлення з актом службового розслідування зазначені особи повідомляються за день до його проведення (п. 9 Порядку).

За результатами розгляду керівник органу державної влади (посадова особа), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, приймає в десятиденний термін з дати надходження акта службового розслідування відповідне рішення, з яким ознайомлюється особа, стосовно якої проводилося службове розслідування (п. 10 Порядку).

Рішення за результатами службового розслідування може бути оскаржено особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно із законодавством (п. 11 Порядку).

Таким чином, відповідачем порушені права позивача особисто надавати пояснення по суті звинувачень, заявляти клопотання чи зауваження, позбавлено права оскаржити прийняте за результатами розслідування рішення в адміністративному чи судовому порядку. Тобто відповідачем не дотримана процедура звільнення позивача.

Отже, наказ від 09.10.2014 року №629/к прийнято необґрунтовано, без врахування особи позивача, обставин, за яких вчинено проступок, розміру заподіяної шкоди, ступеня тяжкості проступку, не враховано попередню роботу позивача.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб'єкти.

Суд оцінюючи правомірність прийнятих наказів про звільнення зауважує, що не може підміняти орган виконавчої влади, втручатися у його дискреційні повноваження, давати оцінку роботи позивача, встановлювати порушення ним законодавства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 за № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення.

Разом з тим, як зазначено в постанові Верховного Суду України від 4 червня 2013 року № 21-171а13, звільнення за порушення присяги може мати місце тоді, коли державний службовець скоїв проступок, який підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу.

Також відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вчинення позивачем дій, які порушують Присягу державного службовця, не підтверджене матеріалами справи. Суду не надано жодного доказу у підтвердження висновку відповідача про скоєння ОСОБА_1 проступку, несумісного подальшим перебуванням на державній службі. На думку суду відповідачі діяли односторонньо, поверхово, без дослідження всіх обставин службової діяльності позивача на займаній посаді.

Тобто, фактично відсутні підстави для звільнення його з посади за порушення Присяги державного службовця. Крім того, наказ про звільнення позивача прийнятий із порушенням порядку проведення процедури звільнення державного службовця. Тобто відповідач 2 діяв у межах компетенції, але не у спосіб, що передбачений діючим законодавством. Адже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

За таких обставин, суд вбачає наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу Державної виконавчої служби України від 09.10.2014 за № 629/к, оскільки звільнення позивача відбулося без законних підстав. Разом з цим, підлягає також задоволенню вимога позивача про скасування наказу Головного управління юстиції у м. Києві № 2433/03 від 09.10.2014 року «Про звільнення ОСОБА_1.», оскільки він прийнятий на підставі протиправного наказу відповідача 2 від 09.10.2014 за № 629/к.

Щодо доводів позивача про неправомірність його звільнення його під час його перебування на лікарняному, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 з 29.09.2014 по 24.10.2014 перебував на лікарняному, що підтверджено листком непрацездатності № 892378.

Пунктом 6 ст. 30 Закону України «Про державну службу» визначено, що крім загальних підстав, передбачених КЗпП України, державна служба припиняється у разі, зокрема, порушення Присяги, передбаченої ст. 17 цього Закону.

Отже, за змістом вказаної статті Закону спеціальні підстави припинення державної служби встановлені даним законом, а загальні - КЗпП України.

Згідно п.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Водночас, відповідно до правових позицій, неодноразово викладених у судових рішеннях ВАСУ та ВСУ, у разі звільнення особи під час проходження публічної служби в період його тимчасової непрацездатності, пріоритетними є норми спеціальних законів, а не КЗпП України. Тобто, на звільнення особи за порушення Присяги державного службовця згідно із Законом України «Про державну службу» не поширюються гарантії КЗпП України щодо заборони звільнення у період його тимчасової непрацездатності.

Оскільки суд дійшов до висновку що ОСОБА_1 звільнено без законних підстав, то відновлення його порушених прав повинно бути здійснено шляхом поновлення на попередній роботі. Втім, Законом України «Про державну службу», який є спеціальним у даних правовідносинах, не врегульована процедуру поновлення державного службовця на службі, у разі незаконного звільнення останнього.

Відповідно до абз. 2 п. 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 за №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються положення, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то необхідно субсидіарно застосовувати законодавство про працю, зокрема КЗпП України.

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, позивача слід поновити на посаді, з якої його було звільнено, а саме - начальника відділу державної виконавчої служби Подільського райнного управління юстиції у м. Києві.

Також, згідно ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

З урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02. 1995 за №100 (в редакції на час виникнення спірних відносин) та листа Міністерства праці та соціальної політики України від 04.09.2013 за № 9884/0/14-13/13«Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік», позивачу повинно бути нараховане та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.10.2014 по 11.02.2015.

Положеннями п. 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Судом встановлено, що останніми двома фактично відпрацьованими позивачем місяцями були серпень та вересень 2014 року. Заробітна плата ОСОБА_1 за вказаний період складала 6 128,15 грн., а кількість робочих днів - 42. Таким чином, середньоденний заробіток позивача у вказаний період складав 145 грн. 90 коп.

Кількість робочих днів у період вимушеного прогулу позивача дорівнює 86. Відповідно середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 10 жовтня 2014 року по 11 лютого 2015 року складає 12 547 грн. 40 коп.

Відповідно до пп.2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, з урахуванням викладеного, суд задовольняє позов ОСОБА_1 в повному обсязі.

Судовий збір у відповідності до вимог ст. 94 КАС України та ст.5 Закону України «Про судовий збір» зі сторін не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 94, 163-165, 167, 254,256 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної виконавчої служби України № 629/к від 09.10.2014 р. «Про звільнення ОСОБА_1.».

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління юстиції у м. Києві № 2433/03 від 09.10.2014 року «Про звільнення ОСОБА_1.».

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві з 10.10.2014 року.

Стягнути з Головного управління юстиції у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.10.2014 року по 11.02.2015 року у розмірі 12 547 грн. 40 коп (дванадцять тисяч п'ятсот сорок сім) грн. 40 коп .

Допустити негайне виконання судового рішення у частині поновлення на службі та виплати середнього заробітку за один місяць.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді В.В. Амельохін

О.П. Огурцов