Рішення № 42664847, 04.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2015Справа №910/24226/14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТД ДИСКОН»до1. Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» 2. Публічного акціонерного товариства «Перехідний банк «Кристалбанк»прозобов'язання виконати умови договоруСуддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Осадчий К.Є.від відповідача 1:Логінов К.Е.від відповідача 2:Логінов К.Е.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД ДИСКОН» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» (надалі - «Банк») про зобов'язання виконати умови договору.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що в порушення умов договору банківського рахунку №144243/980 від 19.05.2014 р. відповідачем не здійснено перерахування грошових коштів згідно платіжного доручення №62 від 09.09.2014 р., у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача перерахувати грошові кошти у розмірі 660 000,00 грн. на рахунок Київської міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.11.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 08.12.2014 р.

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій позивач просив суд заборонити Банку вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження власного нерухомого майна.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, суд відмовляє в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки позивачем не надано доказів, з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

Представником відповідача 05.12.2014 р. до канцелярії суду було надано відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечував повністю з огляду на те, що на момент виникнення спірних правовідносин у Банку було введено тимчасову адміністрацію, що виключає можливість перерахування спірної суми грошових коштів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.12.2014 р. розгляд справи відкладено на 05.01.2015 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

05.01.2015 р. представником позивача до канцелярії суду подане клопотання про залучення до участі у справі Публічного акціонерного товариства «Перехідний банк «Кристалбанк» в якості відповідача 2.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.01.2015 р. залучено до участі у справі ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк» в якості відповідача 2, розгляд справи відкладено на 04.02.2015 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідачів з'явився, на вимоги ухвали суду від імені відповідача 2 надав відзив на позовну заяву та пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2014 р. між Банком та Товариством (клієнт) було укладено договір банківського рахунку №144243/980 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору банк відкриває клієнту поточний рахунок (№26007301144243, валюта - гривня) відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. №492, на підставі заяви клієнта і наданих ним документів та здійснює розрахунково-касове обслуговування керуючись чинним законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та умовами цього договору.

Згідно з п. 1.6 Договору за заявою клієнта та на підставі окремо укладеного договору між банком та клієнтом, обслуговування рахунку та здійснення операцій за рахунком може здійснюватися за допомогою програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк».

У відповідності до п. 1.6 Договору 19.05.2014 р. між Банком та Товариством (клієнт) було укладено договір про банківське обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк» №2/КБ/14/05-50.

За змістом п. 2.1.2 вказаного договору банк зобов'язується проводити списання коштів з рахунків клієнта, відкритих в Банку, на підставі електронних розрахункових документів, що надійшли до банку засобами системи «Клієнт-Банк».

09.09.2014 р. Товариством надано на виконання Банку платіжне доручення №62 від 09.09.2014 р. на суму 660 000,00 грн. із призначенням платежу «передоплата за митне оформлення» на рахунок Київської міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби України, яке на день звернення із позовом до суду залишається невиконаним.

Спір у справі виник у зв'язку з безпідставною відмовою відповідача виконувати платіжне доручення №62 від 09.09.2014 р.

Договір є договором банківського рахунку, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 72 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до статі 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Положеннями статті 1071 Цивільного кодексу України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (стаття 1074 Цивільного кодексу України).

Із матеріалів справи вбачається, що постановою Правління Національного банку України №518 від 21.08.2014 р. було віднесено Банк до категорії неплатоспроможних, у зв'язку з чим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №72 від 21.08.2014 р. було розпочато процедуру виведення Банку з ринку та здійснення в ньому з 22.08.2014 р. тимчасової адміністрації.

Наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2014 № 148 призначено Ірклієнка Ю.П. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Банку.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №122 від 20.11.2014 р. здійснення тимчасової адміністрації Банку було продовжено до 22.12.2014 р.

Положеннями статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Статтею 1 вказаного Закону унормовано, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банків.

Відповідно до статті 2 Закону кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Згідно із ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду; уповноважена особа Фонду має право, зокрема, продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі Договору у відповідача 1 перед позивачем виникли зобов'язання, зокрема, щодо виконання розпорядження позивача про перерахування сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Однак, у зв'язку із введенням у відповідача 1 тимчасової адміністрації, останній не виконав свої зобов'язання щодо виконання розпорядження позивача про перерахування, зокрема, не здійснив перерахування коштів за наданими позивачем платіжними дорученнями №62 від 09.09.2014 р.

Таким чином, враховуючи, що відповідач 1 є кредитором позивача за Договором щодо виконання відповідачем 1 зобов'язань за зазначеним договором, зокрема, щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про перерахування коштів, які знаходяться на його рахунку у відповідача, є саме вимогою кредитора та не може бути виконана відповідачем в силу положень ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку із введенням у відповідача 1 тимчасової адміністрації.

Аналогічні висновки містяться в постановах Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 р. у справі №910/19170/14 та від 14.01.2015 р. у справі №910/17440/14, де відповідачем виступає саме Банк.

Відтак, оскільки на день формування Товариством платіжного доручення №62 від 09.09.2014 р. в установі відповідача 1 було запроваджено тимчасову адміністрацію, тому виконання вказаної операції зі списання грошових коштів обмежувалось повноваженнями Банку, передбаченими п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Посилання позивача на судову практику в аналогічних спорах у справах господарського суду міста Києва №910/9234/14 та №910/9229/14 судом не приймаються до уваги, оскільки в даних справах позивач просив суд зобов'язати банк перерахувати грошові кошти позивачів на їх рахунки, відкриті в цьому ж банку, в той час як у даній справі позивач просить суд зобов'язати Банк перерахувати грошові кошти на рахунок Київської міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби України в ГУ ДКСУ у місті Києві.

Більш того, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23.12.2014 р. № 831 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТЕРРА БАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.12.2014 р. № 159 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ТЕРРА БАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Банку та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку Ірклієнка Юрія Петровича строком на 1 рік з 24.12.2014 р. по 23.12.2015 р. включно.

Таким чином, станом на момент розгляду справи по суті уповноваженими органами було розпочато процедуру ліквідації Банку.

Статтею 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

Крім того, частиною 5 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

За змістом ч.ч. 2 та 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів» вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Положеннями статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (частина 1 та 2 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Частиною 4 вказаною вище статті передбачено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

До того ж, відповідно до п. 4.27 рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012 р. «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку», уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за винятком погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують здійснення процедури ліквідації.

Таким чином, враховуючи прийняте рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ліквідацію Банку, задоволення вимог кредиторів банку, зокрема Товариства, здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог Товариства до Банку з викладених в позові правових підстав необхідно відмовити.

Стосовно позовних вимог до ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк» суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд на підставі плану врегулювання приймає рішення про утворення перехідного банку із передачею всіх або частини активів і зобов'язань одного або декількох неплатоспроможних банків. Перехідний банк утворюється у формі публічного акціонерного товариства. Перехідний банк провадить свою діяльність у порядку та в межах вимог, встановлених для цього банку нормативно-правовими актами Фонду.

Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (протокол №257/14 від 08.12.2014 р.) було затверджено Статут ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк», згідно п. 1 якого перехідний банк є правонаступником визначених відповідно до плану врегулювання, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.10.2014 р., активів (включаючи права за договорами забезпечення) та обов'язків за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями Банку, зареєстрованого Національним банком України 18.10.1996 р. за №263.

За змістом ч. 12 ст. 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» перехідний банк у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення), а також набуває обов'язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.

22.12.2014 р. між Банком в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк» було підписано акт приймання-передавання активів та зобов'язань неплатоспроможного банку ПАТ «Терра Банк», за яким неплатоспроможний банк передав, а перехідний банк, як правонаступник, прийняв активи неплатоспроможного банку, включаючи забезпечення за ними, які визначено у плані врегулювання та у реєстрі договорів про здійснення активних операцій та договорів забезпечення, крім випадків, передбачених цим актом.

Пунктом 3 вказаного акту визначено, що неплатоспроможний банк передає, а перехідний банк, як правонаступник, приймає на себе зобов'язання перед вкладниками неплатоспроможного банку, які визначено планом врегулювання та реєстром договорів з кредиторами (вкладниками).

При цьому, за змістом п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Таким чином, ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк» є правонаступником за зобов'язаннями Банку як неплатоспроможного виключно у відносинах з вкладниками - фізичними особами, а доказів передання будь-яких інших зобов'язань на користь відповідача 2 (в тому числі, перед юридичними особами) матеріали справи не містять.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог Товариства до ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк» необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ДИСКОН» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.02.2015 р.

Суддя В.П. Босий