Ухвала суду № 42662955, 28.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2015 року м. Київ К/9991/19740/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Сірош М.В.,

при секретарі Стадницькій Ю.Є.,

за участю представників:

позивача - Благуна Б.М.,

відповідача - Кумко О.Д.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - ДПІ)

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.11.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012

у справі № 2а/0270/4662/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віойл-Агро" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.11.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.05.2011 № 0002172330 з тих мотивів, що господарські операції позивача з приватним підприємством «Крауз КО», приватним підприємством «МКС-Юг», товариством з обмеженою відповідальністю «Нива-2010», товариством з обмеженою відповідальністю «Да-Груп» та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Світоч» відображені у податковому обліку Товариства відповідно до їх дійсного економічного змісту на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Посилаючись на невідповідність висновків судів, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень зі спору, положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та повністю відмовити у позові.

Зокрема, скаржник зазначає, що суди безпідставно підтримали правову позицію позивача у справі, позаяк спірні операції не були опосередковані фактичним виконанням, а Товариством подано формальні документи, що не відповідають реальним фактам господарської діяльності.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог ДПІ з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, ДПІ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування ПДВ за період з 01.02.2011 по 28.02.2011, оформлену актом від 05.05.2011 № 1846/23/31414911. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 2 133 847 грн. за основним платежем та 1 грн. штрафних санкцій.

Підставою для цього донарахування став висновок податкового органу про

безтоварний характер операцій з придбання позивачем товарів у названих контрагентів, які відсутні за місцезнаходженням, та не мають основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 цієї ж статті Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при оцінці господарських операцій між позивачем та спірними постачальниками, суди встановили, що за договорами поставки, укладеними з приватним підприємством «МКС-Юг», товариством з обмеженою відповідальністю «Нива-2010», товариством з обмеженою відповідальністю «Да-Груп» та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Світоч» позивач придбав насіння соняшника. Виконання операцій оформлено складенням податкових накладних, видаткових накладних, прибуткових ордерів; перевезення товару у процесі його поставки здійснювалося третіми особами - залученими автоперевізниками, що засвідчено товарно-транспортними накладними. Придбану сировину було використано позивачем у господарській діяльності для виробництва олії соняшникової, що підтверджується договорами на переробку давальницької сировини.

Виконання операцій з поставки приватним підприємством «Крауз КО» транспортних послуг позивачеві за договором від 30.07.2010 оформлено товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт, видатковими накладними, що відповідає змісту цієї господарської операції.

На підставі цього, з огляду на існуючу в податковому праві презумпцію реальності господарської операції та достовірності поданих платником первинних документів (доки вказані факти не спростовано податковим органом в установленому порядку) суди дійшли об'єктивного висновку про реальність виконання цих операцій та їх відображення у податковому обліку Товариства відповідно до їх дійсного економічного змісту на підставі належних документів первинного обліку.

При цьому суди обґрунтовано відхилили посилання ДПІ на наявність ознак фіктивного підприємництва у діяльності названих суб'єктів господарювання.

Адже відсутність контрагента за юридичною адресою, вказаною в установчих документах, свідчить лише про недотримання цим контрагентом порядку державної реєстрації або внесення змін до установчих документів, однак не доводить того, що товар насправді не поставлявся позивачеві.

Такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, мінімальна кількість працівників, відсутність у власності основних засобів, майна також не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій з поставки, оскільки специфіка підприємницької діяльності з купівлі-продажу товару, полягає у тому, що підприємству, яке реалізує товарно-матеріальні цінності та є перепродавцем товару, як правило, не вимагається ані значної кількості працівників, ані наявності основних засобів, складських приміщень та транспорту для виконання взятих на себе зобов'язань. Особливістю поставки товару за участю транзитних постачальників є те, що даний вид діяльності може здійснюватися без попереднього зберігання товару, а перевезення виконуватися транспортними засобами, що належать третім особам (як це фактично і сталося у розглядуваному випадку).

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно зазначили про відсутність підстав для визнання необґрунтованою податкової вигоди, отриманої Товариством за наслідками виконання спірних операцій, та правомірно визнали протиправним оспорюване податкове повідомлення-рішення.

З огляду на відповідність висновків судів по суті спору вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам даного спору, правильність ухвалених у справі судових актів підстави для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій та задоволення касаційних вимог відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.11.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 у справі № 2а/0270/4662/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько М.В. Сірош