Ухвала суду № 42662942, 22.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" січня 2015 р. м. Київ К/9991/31664/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії „Надра України „Чернігівнафтогазгеологія" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012

у справі № 2а/2570/3518/11

за позовом Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії „Надра

України „Чернігівнафтогазгеологія"

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової

служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірне підприємство Національної акціонерної компанії „Надра України „Чернігівнафтогазгеологія" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000522320 від 01.02.2011.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000522320 від 01.02.2011.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010 та складено акт № 25/23/01431535 від 17.01.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000522320 від 01.02.2011, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на 370500 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168, занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 370500 грн., в тому числі за вересень 2010 року на 370500 грн.

Судом першої інстанції встановлено, позивачем до початку планової виїзної перевірки 11.11.2010 до відповідача подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань по податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2010 року згідно податкової накладної від 28.09.2010 № 768, який підписаний правомочними особами в.о. директора ОСОБА_3 та головним бухгалтером ОСОБА_4

В графі директор уточнюючого розрахунку був зазначений ОСОБА_5 та головний бухгалтер ОСОБА_6, у зв'язку з тим, що в довідці ЄДРПОУ директор ОСОБА_3 був внесений 11.01.2011, тільки після призначення його на посаду директором 23.12.2010.

Колишнім головним бухгалтером підприємства ОСОБА_6 вказаний розрахунок також не міг бути підписаний у зв'язку з його смертю 09.10.2010.

Про призначення головним бухгалтером підприємства ОСОБА_4 та внесення змін в реєстр керівних осіб платників податків та про подання уточнюючого розрахунку відповідача було повідомлено листами.

Вищевказаний уточнюючий розрахунок зареєстровано в ДПІ у м. Чернігові 11.11.2010 за № 172136.

Уточнюючому розрахунку присвоєно статус "до відома", оскільки був наданий за підписами осіб, які на момент подання вказаного розрахунку не були посадовими особами ДП НАК "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія", а тому не може бути визнаний як податкова звітність, що підтверджується листом ДПІ у м. Чернігові №18007/10/23-208 від 03.12.2010.

Проте, з наданої представниками відповідача копії уточнюючого розрахунку № 172136 від 11.11.2010 вбачається, що на ньому проставлено відмітку "визнана недійсною".

На примірнику уточнюючого розрахунку ніяких відміток про попередження щодо можливості його невизнання не зазначено.

Штрафні санкції, передбачені статтею 17.2 Закону України № 2181, в розмірі 5 % від суми уточнюючого розрахунку сплачені позивачем 11.11.2010, що підтверджується платіжним дорученням № 1400.

Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 N 166, право на подання уточнюючого розрахунку без донарахування фінансових санкцій має платник податків, який самостійно виявив допущену помилку.

Загальний порядок відображення платниками у звітності самостійно виявлених помилок (у тому числі подання уточнюючих розрахунків) з ПДВ встановлено п. 4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 N 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.97 за N 250/2054, якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з ПДВ (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, установлених ст. 15 Закону N 2181-III), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Відповідно до п. 4.3 наказу ДПА від 30.05.97 р. N 166 „Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Тому, з огляду на те, що уточнюючий розрахунок було подано позивачем до проведення перевірки, оспорюване позивачем податкове повідомлення-рішення є не правомірним.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії „Надра України „Чернігівнафтогазгеологія" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 у справі № 2а/2570/3518/11 слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 залишити без змін.

Керуючись ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії „Надра України „Чернігівнафтогазгеологія" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 у справі № 2а/2570/3518/11 скасувати.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 у справі № 2а/2570/3518/11 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко