Ухвала суду № 42662860, 22.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2015 року м. Київ К/9991/44549/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012

у справі № 2а-8693/11/2070

за позовом Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскол", Товариства з обмеженою відповідальністю "Різано Трейд"

про застосування наслідків

ВСТАНОВИВ:

Куп'янська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області Державної податкової служби звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскол", Товариства з обмеженою відповідальністю "Різано Трейд" про застосування наслідків.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Оскол" з питань взаємовідносин з ТОВ «Різано Трейд»по податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, за результатами якої складено акт від 01.06.2011 року № 581/18-31507031.

Перевіркою встановлено порушення відповідачами ч. 1, ст. 203, 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Оскол" з постачальником товару ТОВ «Різано Трейд»; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 , п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.2, п.198.3, ст..198 Податкового кодексу України, дані відображені ТОВ "Оскол" у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28 02.2011 року про обсяги поставок, податкове зобов'язання - не є дійсним на суму - 666 666,67грн. про обсяги придбання товару та податковий кредит - не є дійсним на суму - 632666,67 грн.

Висновок податкового органу про завищення ТОВ "Оскол податкового кредиту за лютий 2011 року базується на тому, що угоди по придбанню від ТОВ «Різано Трейд» товарно-матеріальних цінностей мають протиправний характер, суперечать інтересам держави, здійснені без мети настання реальних наслідків, отже, є нікчемними в силу закону. На підтвердження зазначеної позиції податковий орган вказує про відсутність фактичних поставок товарів, здійснення контрагентом ТОВ «Різано Трейд» діяльності без мети настання реальних наслідків, укладення фіктивних угод.

Судами встановлено, що між ТОВ "Оскол" та ТОВ «Різано трейд» (у період, зазначений у Акті перевірки - з 01.02.2011 р по 28.02.2011) діяв договір № 32/2011-ОС від 24.01.2011р., відповідно до умов Договору № 32/2011-ОС від 24.01.2011р. ТОВ «Оскол» був зобов'язаний перерахувати попередню оплату за товар в розмірі не менш 75% постачальнику ТОВ «Різано Трейд» в період до 28.02.2011р. Таким чином ТОВ «Оскол» було здійснено оплату з розрахункового рахунку суму у розмірі 4000000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками АТ «Укрексімбанку».

Доводи податкового органу про відсутність ТОВ «Різано Трейд» за місцем знаходження, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних засобів, необхідного технічного персоналу, виробничих активів, тощопопередні судові інстанції правильно відхилили, оскільки, зазначені обставини не можуть свідчити про здійснення між позивачем та ТОВ «Різано Трейд»нікчемних угод, так як з досліджених судами попередніх інстанції доказів слідує, що реальне здійснення господарських операцій мало місце.

Крім того, слід зазначити і те, що статтею 203 ЦК визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Недійсність правочину визначено статтею 215 ЦК. Так, відповідно до частини першої цієї статті підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною другою статті 215 ЦК визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За правилами частин 1 та другої статті 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини третьої статті 228 ЦК у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Так, статтею 228 ЦК встановлено два окремих види недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок і є нікчемними, і ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними, - недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність в судовому порядку на підставах, установлених законом.

З огляду на викладене колегія суддів попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про те, що застосування наслідків недійсного правочину, які були укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК, мають застосовуватися до правочинів, недійсність яких встановлюється судом.

З огляду на те, що позивач не звертався з позовом про визнання правочинів недійсними в силу статті 228 ЦК, жодних доказів на підтвердження наявності у сторін умислу на укладення угод з метою ухилення від сплати податків суду не подано, суди попередніх інстанцій, зазначаючи про відсутність підстав для стягнення коштів за вищевказаними договорами в користь держави, відмовили у задоволенні позову.

Таке застосування норм матеріального права відповідає правовій позиції Верховного Суду України, що висловлена в постанові від 18 листопада 2014 року по справі № 21-422а14 (реєстраційний номер в ЄДРСР 41735920), яка, в силу положень статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою для застосування, та у відповідність з якою суди зобов'язані привести свою судову практику.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 у справі № 2а-8693/11/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 у справі № 2а-8693/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко