Ухвала суду № 42662859, 22.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2015 року м. Київ К/9991/15362/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012

у справі № 2а-9832/11/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена планову виїзну документальну перевірку фінансово господарської діяльності з питань дотримання Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт від 17.01.2011 року №161/22-01/23510137.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств».

На підставі зазначеного акту фіскальним органом податкове повідомлення рішення №0000022201, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 120186,25 грн., у тому числі за основним платежем 89749,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 22437,25 грн.

Основним видом діяльності позивача є страхова діяльність.

Згідно з підпунктом 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1. цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 ст.10 цього Закону. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування).

У підпункті 7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначається, що для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Зміст підпунктів 7.2.1. та 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині визначення порядку оподаткування доходів інших, ніж вищевказані доходи за договорами страхування та перестрахування, не змінився.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій, що позивач, отримуючи доходи інші, ніж страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами страхування, перестрахування, вправі зменшувати такі доходи на валові витрати, визначені згідно зі ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням обмеження, встановленого підпунктом 7.2.3. п.7.2. ст.7 цього Закону, є правильними.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 у справі № 2а-9832/11/2670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 у справі № 2а-9832/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко