Ухвала суду № 42662856, 22.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2015 року м. Київ К/9991/32581/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012

у справі № 2а/0270/270/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яланецьке"

до Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Яланецьке" звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2012 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Яланецьке" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт № 310/15/23/03733654 від 15.08.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 18, ст.20 Закону України «Про оренду землі», ст.126, ст. 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, п.3.1 ст. 3, п.4.1 ст.4, п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4, п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок додану вартість», п.185.1 ст.185, ст..187, п.209.1, п.209.2, п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України, ст. 3, ст. 4, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», ст. 2, ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів».

На підставі зазначеного акту фіскальним органом прийняті прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.08.2011 року № 0000342301, яким позивачу донараховано грошових зобов'язань з податку на додану вартість в загальній сумі 1927357 грн.; № 0000331301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 729980 грн.; № 0000352301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 53183 грн.; № 0000362301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з комунального податку на 5631 грн. .

Приймаючи спірні повідомлення рішення фіскальний орган виходив з того, що позивач безпідставно перебуває на спеціальному режимі оподаткування через заниження останнім 75% питомої ваги вартості самостійно вироблених сільськогосподарських товарів, оскільки земельні ділянки на яких здійснюється власне виробництво та які використовуються згідно укладених договорів оренди не пройшли державну реєстрацію.

Колегія суддів зазначає, що пункт 81.6 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» (як і пункт 209.6 статті 209 Податкового кодексу України) не ставить право платника на застосування спеціального режиму оподаткування в залежність від дотримання ним вимог цивільного та земельного законодавства.

Податкове законодавство не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки. А відтак будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, безвідносно до підстав виникнення такого права, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей застосування спеціального режиму оподаткування.

Також слід зазначити, що податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Таким чином, у податкових органів відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимоги законодавства податкового. Сільськогосподарська продукція рослинництва, вирощена платником фіксованого сільськогосподарського податку на будь-яких використовуваних ним земельних ділянках, у тому числі орендованих, незалежно від стану державної реєстрації відповідних орендних договорів, не може оподатковуватися за іншими правилами, ніж у режимі фіксованого сільськогосподарського податку.

А відтак з огляду на установлений судами факт використання позивачем спірних земельних ділянок лише для вирощування сільськогосподарської продукції, операції з реалізації такої продукції є об'єктом розглядуваного спеціального режиму оподаткування незалежно від виду договору, на підставі якого Підприємством використовується відповідна земельна ділянка, та від порядку оформлення цього договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на момент проведення перевірки відповідав вимогам, що ставляться до сільськогосподарського підприємства - суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та в період з 01.07.2008 року по 31.03.2011 року щомісячно подавав до податкового органу дві податкові декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від сплати податку звільняються особи, які згідно із законодавством є платниками фіксованого сільськогосподарського податку.

Згідно ст. 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" платник фіксованого сільськогосподарського податку не є платником комунального податку.

Враховуючи зазначене суди попередніх інстанцій правомірно встановили що в період, за який проводилась перевірка, статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку звільняє останнього від сплати податку з власників транспортних засобів та комунального податку.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 у справі № 2а/0270/270/12 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 у справі № 2а/0270/270/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко