Рішення № 42661198, 04.02.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/162/15

Головуючий у першій інстанції Петренко В. С.

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 лютого 2015 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Сватаненка В.І.

суддів - Артеменка І.А., Суворова В.О.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 8 серпня 2014 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 - "Про стягнення заборгованості", -

ВСТАНОВИЛА:

19.07.2013 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулись до суду із зазначеним позовом, вимоги по якому у подальшому були уточнені, по якому просили стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 24521,43 грн., та судовий збір у розмірі 460,64 грн.

В обґрунтування позову, позивач посилався на те, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем був укладений 15.07.2008 року кредитний договір, відповідно до умов якого, відповідач отримала кредит у розмірі 12000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 07.2010 року, що відповідає строку дії картки. 29.01.2009 року відповідачу був збільшений розмір кредитного ліміту до 21600 грн. У зв'язку з тим, що відповідач не виконувала належним чином погашення за кредитною карткою судовим наказом Малиновського районного суду м. Одеси від 17.05.2010 року з відповідача було стягнуто заборгованість по кредиту 21542,56 грн., сплачений судовий збір - 107,71 грн., 30 ,00 грн. - судові витрати, 1042,80 грн. - витрати на правову допомогу. Однак відповідач не виконала судовий наказ, тому зобов'язана сплатити проценти за користування кредитом - 17425,87 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 5927,88 грн., штрафу в розмірі - 1167,68 грн. (процентна складова), а всього 24521,43 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив відмовити ПАТ КБ "Приватбанк" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08.08.2014 року був частково задоволений позов ПАТ КБ "ПриватБанк", стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.07.2008 року у розмірі 24521,43 грн., а також стягнуті судові витрати у розмірі 245,21 грн.

21.08.2014 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду, по якій просить рішення районного суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування районним судом обставин по справі, а також на невідповідність висновків районного суду дійсним обставинам справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає частково.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст. 212 ЦПК України з врахуванням положень ст. ст. 57-66 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з'ясувати фактичні обставини справи, однак не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та тієї доказової бази, яка сформована за рахунок доказів, поданих до суду самими учасниками процесу.

Згідно до п.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно до ст. 11 ЦПК Україн, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, виходив із того, що позовні вимоги обґрунтовані та доведені належними доказами.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

15.07.2008 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до позивача із заявою, відповідно до якої, банк надає позичальнику кредитний ліміт на платіжну картку у сумі 12000 грн., з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 2,5 % у місяць з розрахунку 360 днів у році. Строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії картки - до 07/10. Погашення заборгованості по кредитному ліміту може проводитися шляхом внесення коштів на картку клієнта або шляхом списання банком коштів з платіжної картки.

Відповідно до п.п. 6.5., 6.6. умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, по перевитратам платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених даним договором. У разі невиконання зобов'язань по договору, на вимогу банку відповідач повинна була виконати зобов'язання по поверненню кредиту, оплаті винагороди банку.

Відповідно до п.п. 5.5., 5.5.1. Умов та правил надання банківських послуг, за використання кредитом банк нараховує відсотки у розмірі, встановленому тарифами, із розрахунку 360 календарних днів у році. За несвоєчасне виконання боргових зобов'язань держатель сплачує відсотки по збільшеній відсотковій ставці або додаткову комісію, розміри яких визначаються тарифами.

Відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі порушення позичальником термінів платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більше ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Відповідно до п. 9.12. Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом дванадцяти місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання кредиту складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить його підпис у заяві.

Колегія суддів звертає увагу, що судовим наказом Малиновського районного суду м. Одеси від 17.05.2010 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" було стягнуто кредитну заборгованість станом на 31.12.2009 року у розмірі 21542,56 грн., та 107,71 грн. в рахунок сплаченого судового збору, 30,00грн. в рахунок сплачених судових витрат, 1042,80грн. в рахунок витрат на правову допомогу.

Однак, з урахуванням того, що кредитний договір не було розірвано, а ухвалення рішення не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання, ПАТ КБ "Приватбанк" звернулись до суду з позовом про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості по комісії за користування кредитом та штрафу (процентна складова).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п.п. 5.5., 5.5.1. умов та правил надання банківських послуг, за використання кредитом банк нараховує відсотки у розмірі, встановленому тарифами, із розрахунку 360 календарних днів у році. За несвоєчасне виконання боргових зобов'язань держатель сплачує відсотки по збільшеній відсотковій ставці або додаткову комісію, розміри яких визначаються тарифами.

Відповідно до п. 8.6 умов та правил надання банківських послуг, у разі порушення позичальником термінів платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більше ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500грн. + 5% від суми позову.

Як вбачається із наданого представником позивача розрахунку заборгованості станом на 31.05.2013 року, у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором № б/н від 31.05.2013 року, яка дорівнює 46063,99 грн., та складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 16769,08 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 20026,56грн., заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 6598,64 грн., штрафів у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 2169,71грн. (процентна складова).

Доказів сплати зазначеної суми відповідачем, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, суду не надано.

Як зазначалося вище, судовим наказом Малиновського районного суду м. Одеси від 17.05.2010 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" було стягнуто 16769,08 грн. - заборгованість за кредитом, 2600,69 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 670,76 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1002,03 грн. - штраф (процентна складова).

Даний судовий наказ не був виконаний відповідачем до дня звернення банком до суду із вказаним позовом.

Відповідно до п.п. 6.5. умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, по перевитратам платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених даним договором.

Тому колегія суддів погоджується з висновком районного суду частково.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач просить стягнути з відповідача комісію за користування кредитом, але відповідач перестав користуватись кредитною карткою до дня звернення із заявою по видачу судового наказу, тобто банк не надав позичальнику послуг, пов'язаних із кредитним обслуговуванням.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач закінчив користуватись кредитною картою до моменту ухвалення судового наказу та з цього часу не проводила жодних операцій з картою.

У зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з відповідача комісії за користування кредитом.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком районного суду про стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 1167,68 грн., оскільки судовим наказом був стягнутий штраф (фіксована частина) та штраф (процентна складова), таким чином стягнення штрафу, як санкції за невиконання зобов'язань, може мати одноразовий характер.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Нарахування штрафу у вигляді фіксованої грошової суми законом не передбачено.

Правова природа штрафу така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється з дня, з якого, кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Апеляційний суд неодноразово вимагав від позивача надати розрахунок суми заборгованості, з якої нараховувалась сума штрафу. Однак вимога суду позивачем не була виконана.

Між іншим, у розумінні наведених вимог закону, штраф повинен був нарахований від суми боргу, яка створилась за 12 місяців до дня звернення із позовом до суду.

Однак, дана вимога закону не була врахована позивачем та не усунута на вимогу апеляційного суду.

За таких обставин включення для обрахування штрафу прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Отже, неповне з'ясування обставин по справі районним судом та порушенням норм матеріального права є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 3, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2014 року - змінити.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом - 5927,88 грн. - та в частині стягнення штрафу в розмірі - 1167,68 грн. - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В решті рішення про стягнення заборгованості залишити без змін.

Стягнення витрат за сплату судового збору зменшити до 243,60 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області В.І. Сватаненко

І.А. Артеменко

В.О.Суворов

04.02.2015 року м. Одеса