Постанова № 42648626, 10.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

10 лютого 2015 року №826/20/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

до

міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів – Центрального офісу з обслуговування великих платників

головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2014 №0002474201 та від 08.10.2014 №0002484201,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів – Центрального офісу з обслуговування великих платників, головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2014 №0002474201 та від 08.10.2014 №0002484201.

Позовні вимоги мотивовано відсутністю повноважень у міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів – Центрального офісу з обслуговування великих платників у накладенні штрафних санкцій за порушення вимог, правил валютного регулювання і валютного контролю, що призвело по протиправного винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 08.10.2014 №0002474201 та від 08.10.2014 №0002484201.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 08.10.2014 №0002474201 та від 08.10.2014 №0002484201.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Міжрегіональним головним управлінням Міністерства доходів і зборів – Центральним офісом з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову виїзну перевірку державного підприємства «Адміністрація морських портів України» з питань дотримання вимог валютного законодавства згідно листів Головного управління Національного банку України по місту Києву та Київській області від 09.07.2014 №09-105/12162, від 04.09.2014 №09-203/16069 за період з 30.05.2014 по 31.07.2014.

Перевіркою встановлено порушення державним підприємством «Адміністрація морських портів України» пункту 1.15 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами валютних цінностей на рахунках за межами України», затвердженого Постановою правління НБУ від 14.10.2004 №485; пункту 6.3 глави 6 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами валютних цінностей на рахунках за межами України», затвердженого Постановою правління НБУ від 14.10.2004 № 485; статтю 10 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93.

За наслідками перевірки міжрегіональним головним управлінням Міністерства доходів і зборів – Центральним офісом з обслуговування великих платників складено акт від 01.10.2014 №1128/28-10-42-10/38727770 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 08.10.2014 №0002474201, яким позивачеві визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов’язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 3400,00 грн.;

від 08.10.2014 №0002484201, яким позивачеві визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов’язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 25500,00 грн..

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з абзацом третім пункту другого статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензій Національного банку України згідно з пунктом 4 статті 5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України до резидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовується штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій.

Відповідно до абзацу сьомого пункту другого статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України;

Абзац дев'ятий пункту другого статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 встановлює, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Таким чином, санкції, передбачені пунктом другим статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», можуть застосовуватись до резидентів виключно Національним банком України та за наявності факту порушення вимог правил валютного регулювання і валютного контролю.

Так, Верховний Суд України виходить із того, що статтею 16 Декрету питання щодо компетентного органу, який має застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, вирішено однозначно - повноважним органом є Національний банк України. ПоложенняУказу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-XII «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду України від 07.02.2012 за №21-904а10.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний врахувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу.

Аналогічні позиції викладені в рішеннях Вищого адміністративного суду України від 03.04.2013 №К/999/53796/12, від 30.05.2013 №К-23650/10, від 24.09.2014 №К/9991/20411/11.

Крім того, як вбачається зі змісту листа Державної фіскальної служби України від 10.11.2014 №9929/7/99-99-10-02-02-17 «Щодо повноважень Державної фінансової інспекції застосовувати окремі санкції», яким повідомлено своїм територіальним підрозділам, що згідно з правовою позицією Верховного суду України до повноважень Державної фіскальної служби не віднесено застосування санкцій, передбачених пунктом 2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», свідчить про те Державною фіскальною службою, якій підпорядкований відповідач, також визнається відсутність повноважень відповідача по застосуванню санкцій за порушення валютного законодавства.

Отже, передбачені пунктом другим статті 16 Декрету Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» міри відповідальності (штрафні (фінансові) санкції) до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються Національним банком України та підпорядкованими йому установами, при цьому, зазначеним положенням не передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій органами податкової служби.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено, нараховані відповідачем штрафні санкції, в повному обсязі, а саме у сумі 28900, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 15.10.2014 №83 та від 15.10.2014 №84, не заперечується відповідачем, а тому, враховуючи відсутність повноважень, у податкового органу, щодо накладання таких санкцій, суд приходить до висновку про повернення помилково та/або надміру сплачених до бюджетів податків, зборів (обов’язкових платежів).

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.10.2014 №0002474201 та від 08.10.2014 №0002484201 прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, позовні вимоги українського державного підприємства «Адміністрація морських портів України» підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 72 та 158-163, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів – Центрального офісу з обслуговування великих платників від 08.10.2014 №0002474201 та від 08.10.2014 №0002484201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, код ЄДРПОУ 38727770) сплачені платіжними дорученнями від 15.10.2014 №83 та від 15.10.2014 №84 штрафні санкції у загальній сумі 28900 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.