Ухвала суду № 42645356, 28.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2015 року м. Київ К/9991/14778/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представника позивача - Баци К.В.,

представника відповідача - Галуненка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року

у справі № 2а-5606/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагпромаркетинг»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

15 квітня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі - відповідач) про: скасування податкового повідомлення-рішення від 29 березня 2011 року № 0000122305; скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 11 квітня 2011 року № 883.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2011 року позов було задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000122305 від 29 березня 2011 року, прийняте ДПІ у Дніпровському районі м. Києва. Скасовано рішення про опис майна у податкову заставу від 11 квітня 2011 року № 883, прийняте ДПІ у Дніпровському районі м. Києва. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Хімагромаркетинг» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Хімагромаркетинг», посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва провела невиїзну позапланову перевірку ПП «Хімагромаркетинг» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «НВП «Віон-Фінанс» за період з 01 серпня 2010 року по 31 серпня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 560/23-522-30262667 від 14 березня 2011 року.

За висновками акту перевірки, позивачем були порушені: вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за серпень 2010 року на загальну суму 898300,00 грн.; пунктів 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Хімагромаркетинг» із зазначеним у акті перевірки постачальником - ТОВ «НВП «Віон-Фінанс».

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту серпня 2010 року суму податку на додану вартість по господарській операції з придбання у ТОВ «НВП «Віон-Фінанс» товару (арматури, балок, листів г/к, труб) на підставі договору поставки № 10/08-2010П від 10 серпня 2010 року, оскільки згідно бази АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розмірі контрагентів на рівні ДПА України», листа ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 26 січня 2011 року № 2860/7/23-321 було встановлено, що основними постачальниками ТОВ «НВП «Віон-Фінанс» у серпні 2010 року були ТОВ «Е-Восток Україна» і ТОВ «Елфа Дісплей», директори яких, а саме: громадянин Себкхі Ясен (директор ТОВ «Е-Восток Україна») та громадянин Дінстмане Вія (директор ТОВ «Елфа Дісплей») виїхали за межі України у 2007 та 2008 роках відповідно та протягом 2009 - 2010 років на території України не перебували, що свідчить про неможливість проведення фінансово-господарських операцій посадовими особами зазначених товариств з використанням розрахункових рахунків, відкритих в банківських установах, та, як наслідок, операції з поставки по ланцюгу від ТОВ «Е-Восток Україна» до ТОВ «НВП «Віон-Фінанс» та від ТОВ «Елфа Дісплей» до ТОВ «НВП «Віон-Фінанс» порушують положення статті 228 Цивільного кодексу України. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що ТОВ «НВП «Віон-Фінанс» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, внаслідок чого у ТОВ «НВП «Віон-Фінанс» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям. Таким чином, у результаті порушення контрагентом ТОВ «НВП «Віон-Фінанс» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з ПП «Хімагромаркетинг», мають протиправний характер.

29 березня 2011 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000122305, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України визначила ТОВ «Хімагромаркетинг» суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1122875,00 грн., у тому числі: 898300,00 грн. - за основним платежем, 224575,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

05 квітня 2011 року ТОВ «Хімагромаркетинг» подало до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення.

Разом з цим, 11 квітня 2011 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва сформувала та надіслала позивачу податкову вимог № 883 та прийняла рішення № 883 про опис майна ТОВ «Хімагромаркетинг» у податкову заставу.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ТОВ «Хімагромаркетинг» правомірно включило до складу податкового кредиту серпня 2010 року податок на додану вартість у сумі 898300,00 грн., сплачений у складі вартості придбаних у ТОВ «НВП «Віон-Фінанс» товарів, на підставі належним чином оформленої податкової накладної, отриманої від його контрагента, а несплата податку продавцем постачальника по ланцюгу постачання (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця, з урахуванням того, що товари, придбані у ТОВ «НВП «Віон-Фінанс», були реалізовані позивачам іншим суб'єктам господарювання, а саме - ТОВ «Велес» та ТОВ «Лотос 2010», що також підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. Також, суд виходив з того, що у податкового органу були відсутні правові підстави для прийняття рішення про опис майна ТОВ «Хімагромаркетинг» у податкову заставу, оскільки грошові зобов'язання, визначені позивачу оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, на дату прийняття рішення про опис майна у податкову заставу не були узгодженими.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податків права на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг), із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції з придбання позивачем у ТОВ «НВП «Віон-Фінанс» товару (арматури, балок, листів г/к, труб) на підставі договору поставки № 10/08-2010П від 10 серпня 2010 року мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: актом приймання-передачі, податковою накладною, видатковою накладною, прибутковою накладною, платіжними дорученнями та банківською випискою (арк. справи 33-35, 94, 109-114), з урахуванням того, що в подальшому придбані у ТОВ «НВП «Віон-Фінанс» товари були реалізовані позивачем іншим суб'єктам господарювання, а саме - ТОВ «Велес» та ТОВ «Лотос 2010», що також підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (арк. справи 38-43, 95-116).

Судами також було встановлено, що вказані вище первинні бухгалтерські документи були складені ТОВ «НВП «Віон-Фінанс», яке на момент виконання господарських операцій було належним чином зареєстрованою юридичною та платником податку на додану вартість, не містять дефектів форми або змісту, які відповідно до норм чинного законодавства, спричинили б втрату юридичного статусу первинних документів, з урахуванням того, що під час проведення невиїзної позапланової перевірки позивача податковим органом використовувались лише інформаційні системи ДПС України, що знайшло своє підтвердження у пункті 2.10 акту перевірки, та не перевірялися будь-які первинні бухгалтерські документи ТОВ «Хімагромаркетинг».

Також, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що якщо контрагент у ланцюгу постачання не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою у ланцюгу постачання, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем у ланцюгу постачання (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Відповідно до положень пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий боргу - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктами 56.1-56.3 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

При цьому, пунктом 56.5 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, оспорювань податкове повідомлення-рішення було отримане позивачем 30 березня 2011 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0200217149974, а скарга № 221 від 04 квітня 2011 року на вказане податкове повідомлення-рішення була подана позивачем до податкового органу 05 квітня 2011 року, що підтверджується відбитками календарного штемпеля ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на вказаній скарзі (арк. справи 45) та на повідомленні про оскарження податкового повідомлення-рішення (арк. справи 44).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, у податкового органу були відсутні правові підстави для прийняття рішення про опис майна ТОВ «Хімагромаркетинг» у податкову заставу, оскільки грошові зобов'язання, визначені позивачу оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, на дату прийняття рішення про опис майна у податкову заставу не були узгодженими та, як наслідок, наявність підстав для скасування такого рішення.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Дніпровському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна