Постанова № 42629957, 09.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2015 р. Справа № 917/2303/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача - Ковтун Ю.Ю. (дов. № 4 від 17.04.2014)

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Будресурси" (вх. №133 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.14 р. у справі № 917/2303/14

за позовом Дочірнього підприємства НАК "Надра України" "Український Геологічний науково - виробничий центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Будресурси"

про стягнення 108 782,76 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.11.14 р. по справі № 917/2303/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Будресурси" на користь дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Український геологічний науково-виробничий центр" 89752,04 грн. основного боргу, 3354,51 грн. річних, 15676,21 грн. інфляційних, 2175,66 грн. витрат по судовому збору.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Полтавського області від 26.11.14 р. по справі № 917/2303/14 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Стягнути з Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Український Геологічний науково-виробничий центр" судові витрати по справі.

При цьому відповідач зазначає, що суд розглянув справу за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що позбавило ТОВ "Союз-Будресурси" на судовий захист та можливість надати до суду докази в спростування заявлених позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків. Крім того, відповідач вважає необґрунтованим розрахунок заборгованості, посилаючись на те, що він не підтверджується договором та додатком до нього.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Позивач зазначає, що у відповідача виникло зобов'язання сплатити позивачу вартість виконаних робіт відповідно до підписаних між сторонами актів, які було укладено і розраховано виходячи з розцінок, визначених Протоколом погодження договірних цін, який є невід'ємним додатком до договору № 950/ПР/13/3.

Відповідач в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням № 0008991 про вручення поштового відправлення, отримане уповноваженою особою відповідача - 22.01.2015.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників процесу про час та місце розгляду справи, до початку розгляду справи по суті будь-яких клопотань до суду не надходило, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 01.07.2013 між сторонами у справі укладено договір №950-ПР/13/3 на виконання робіт (надання послуг), відповідно до умов якого замовник (відповідач) надає матеріали і доручає, а виконавець (позивач) бере на себе обов'язки по виконанню комплексних лабораторних досліджень проб флюїдів, бурових та цементних розчинів, обробці та дослідженню кернового матеріалу, газогідродинамічних досліджень в свердловинах нафтогазових площ та родовищ.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що на виконання умов даного договору він надав відповідачу послуги, які були прийняті останнім згідно актів здачі-приймання виконаних робіт (послуг) №1 від 30.07.2013р. на суму 86315,60 грн. та №2 від 06.08.2013р. на суму 3436,44 грн.

Проте, в порушення умов договору відповідач за виконані роботи не розрахувався, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість в сумі 89752,04 грн.

28.08.2014 на адресу відповідача була направлена претензія № 1731 з вимогою про сплату заборгованості, яка була отримана відповідачем 04.09.2014.

Однак, відповідач вимоги претензії не виконав, виниклу у нього заборгованість за виконані позивачем роботи не сплатив.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Враховуючи, що факт виконання позивачем робіт за договором підтверджується належними доказами у справі, сума боргу в розмірі 89752,04 грн. відповідачем жодним чином не спростована, доказів добровільного виконання зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт відповідач не представив, аргументованих заперечень не надав, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд першої інстанції визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача 89752,04 грн. заборгованості, а також нарахованих на підставі ст. 652 ЦК України 3% річних в розмірі 3354,51 грн. та інфляційних в розмірі 15676,21 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача боргу за договором №950-ПР/13/3 від 01.07.2013р. на виконання робіт (надання послуг),

Згідно п. 3.1 договору здачі-приймання виконаних робіт (послуг) оформляється актом, який підписується сторонами цього договору і є підставою для проведення взаєморозрахунків.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що в рамках даного договору позивачем були надано послуги, які були прийняті останнім згідно актів здачі-приймання виконаних робіт (послуг) №1 від 30.07.2013р. на суму 86315,60 грн. та №2 від 06.08.2013р. на суму 3436,44 грн.

Вказані акти підписані обома сторонами та засвідчені печатками підприємств позивача та відповідача (а.с.10-11). В самих актах зазначено, що виконані роботи відповідають встановленим вимогам та належним чином оформлені. Результатом виконаних робіт є сертифікати якості нафти, що передані замовнику. Взаємних претензій сторони не мають. Акт є підставою для проведення взаємних розрахунків між замовником та виконавцем.

Згідно п. 2.2. договору протягом трьох днів з моменту підписання акта здачі-приймання виконаних робіт замовник зобов'язується проводити розрахунки з виконавцем.

Таким чином, наявні у справі акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг) №1 від 30.07.2013р. та №2 від 06.08.2013р. є у відповідності до п. 2.2 договору підставою для проведення відповідачем розрахунків з позивачем.

Посилання відповідача на необґрунтований розрахунок заборгованості колегія суддів вважає безпідставними.

Так, згідно п. 2.1 договору сторони погодили, що вартість робіт, передбачених в п. 1.1 договору, визначається в кожному конкретному випадку на основі фактичного виконаного і узгодженого з замовником обсягу робіт та вартості одиничних розцінок на види робіт, зазначених у Протоколі погодження договірних цін, який є невід'ємним додатком до цього договору. Роботи і матеріали, які не передбачені договором, необхідність в яких виявилась протягом його виконання оформляються додатковою угодою сторін в письмовій формі.

В матеріалах справи знаходиться Протокол погодження договірних цін (а.с. 8-9), який підписаний обома сторонами та скріплений печаткою підприємств позивача та відповідача. З даного протоколу вбачається, що визначені в ньому види робіт повністю відповідають роботам, які зазначені в актах виконаних робіт.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

На підставі викладеного, враховуючи, що факт виконання позивачем робіт за договором загальною вартістю 89752,04 грн. підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами виконаних робіт, а вартість робіт відповідає договірній ціні, визначеній в Протоколі погодження договірних цін, колегія суддів вважає правомірними позовні вимоги про стягнення з відповідача 89752,04 грн. боргу.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на встановлений факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт, який жодним чином відповідачем не спростовується, перевіривши розмір нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача річних в сумі 3354,51 грн. та інфляційних в сумі 15676, 21 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, які свідчать про те, що судом першої інстанції було вжито належних заходів для всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Так, після надходження позовної заяви, ухвалою господарського суду Полтавської області було винесено ухвалу від 10.11.2014 про порушення провадження у справі та її призначення до розгляду на 26.11.2014.

Про те, що відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції свідчить наявне у справі повідомлення про вручення поштового відправлення уповноваженій особі відповідача 12.11.2014 (а.с. 30).

Отже, відповідач був не позбавлений права та можливості скористатися своїми процесуальними правами, у тому числі ознайомитись з матеріалами справи та надати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, а також документальні докази в підтвердження своєї позиції по справі.

Однак, відповідач своїм правом на участь при розгляді справи в суді першої інстанції не скористався, відзив на позов не надав та ніяким чином не обґрунтував свою позицію по справі, вимоги ухвали суду від 10.11.2014 щодо надання витребуваних документів не виконав.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Беручи до уваги, що матеріали справи містять належні докази повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, суд першої інстанції, керуючись ст. 75 ГПК України, правомірно розглянув справу за наявними в ній матеріалами, зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду даної справи (явку представників сторін в судове засідання суд обов'язковою не визнавав, а тому їх нез'явлення не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач, посилаючись в апеляційній скарзі на те, що суд позбавив його права на судовий захист та можливість надати до суду докази в спростування заявлених позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків, разом з цим не надав до суду апеляційної інстанції жодного вмотивованого доводу по суті заявлених позовних вимог, а також доказів проведення розрахунків.

Отже, наведені відповідачем доводи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку та є такими, що спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Полтавської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного документального доказу обґрунтованості та правомірності висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені ним в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для зміни або скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.14 у справі № 917/2303/14.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Будресурси", м. Полтава залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.14 у справі № 917/2303/14.

залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 09 лютого 2015 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.