Постанова № 42629906, 09.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2015 р. Справа № 908/4030/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився

відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП АВТОСИСТЕМ" (вх. №114 3/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.14 р. у справі № 908/4030/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Імпульс-Трейд" м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП "Автосистем" м. Запоріжжя

про стягнення суми 117 027,93 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.12.14 р. по справі № 908/4030/14 (суддя Гандюкова Л.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДП АВТОСИСТЕМ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-Імпульс Трейд” суму 104659 грн. 48 коп. основної суми боргу, суму 9129 грн. 75 коп. пені, суму 2007 грн. 53 коп. - 3% річних, суму 16441 грн. 91 коп. інфляційних втрат, суму 2644 грн. 91 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду Запорізької області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.14 р. по справі № 908/4030/14 та ухвалити нове рішення, в якому в задоволенні позовних вимог - відмовити.

В обґрунтування викладених вимог відповідач посилається на відсутність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, вважає, що позивач не довів повноваження отримувати товарно-матеріальні цінності особи, яка підписала видаткові накладні. Таким чином, на думку відповідача, видаткові накладні, надані позивачем, не підтверджують факт передачі товару відповідачеві, та не можуть вважатися частинами договору.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає їх безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення – без змін. Позивач зазначає про те, що факт поставки відповідачу товару підтверджується підписами сторін на видаткових накладних, які скріплені печатками. Також, позивач посилається на лист-відповідь відповідача від 10.07.2014 на претензію позивача № 1 від 05.06.2014, в якій відповідач повністю визнав свою заборгованість перед позивачем в розмірі 105213,45 грн., яка виникла за договором № 29-01/12 від 01.08.2012.

Крім того, позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому просив розглянути справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Імпульс-Трейд" м. Донецьк.

Відповідач в призначене судове засідання не з’явився. Причини його неявки суду невідомі, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 000794/2 уповноваженій особі Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП "Автосистем", яке отримано його уповноваженим представником 20.01.2015.

26.01.2015 відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладенні розгляду справи в зв’язку з відсутністю можливості направити представника для участі в призначене судове засідання через те, що на підприємстві звільнений штатний юрист.

Колегія суддів залишає надане відповідачем клопотання без задоволення, оскільки заявником не аргументовано та не представлено належних документальних доказів поважності причин щодо неможливості товариства забезпечити явку представника у судове засідання апеляційної інстанції, ніяких інших документів або додаткових пояснень щодо суті спору відповідачем не надано. До того ж, відповідач був не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Доказів неможливості такої заміни відповідачем також не представлено.

Отже, заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи з причини неможливості прибуття представника у судове засідання носить суб'єктивний характер, оскільки відповідач завчасно належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, і мав достатньо часу для направлення свого представника до суду; крім того нез'явлення в судове засідання будь-кого із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 01.08.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Авто-Імпульс Трейд” (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДП Автосистем” (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки № 29-01/12, за умовами якого постачальник зобов’язався поставити покупцеві автомобільні запчастини та експлуатаційні матеріали (товар) окремими партіями в асортименті (за номенклатурою), кількістю та цінами, що остаточно погоджуються сторонами в рахунках на оплату та/або накладних (переліках на поставку), що є невід’ємною частиною договору, а покупець зобов’язався приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах (п. 1.1).

Відповідно до п. 2.1 ціна товару визначається на окремо поставлену партію та фіксується в рахунках на оплату та/або накладних (переліках на поставку) та вважаються узгодженими з моменту підписання рахунку на оплату та/або накладних обома сторонами.

Ціна кожної одиниці товару, як і загальна сума конкретної партії товару, що постачається, узгоджується сторонами у відповідних рахунках-фактурах на оплату (п. 4.1). Покупець перераховує або вносить до каси постачальника грошові кошти за товар на протязі 5 календарних днів із моменту отримання товару відповідно до накладних (п. 4.3).

У розділі 3 договору визначено порядок оформлення замовлення. Відповідно до п. 3.1 на підставі переліків на поставку (цінника) постачальника, діючого на момент оформлення, покупець замовляє товар у формі повідомлення (замовлення) постачальнику про необхідний асортимент і кількість товару. На підставі повідомлення (замовлення) від покупця постачальнику, при наявності товару та у відповідності з діючими цінами, оформляє рахунок на оплату та/або накладну (п. 3.2).Замовлення (повідомлення), як і рахунок на оплату, можуть бути передані або надіслані іншій стороні в оригіналі або у копії факсимільним зв’язком (п. 3.3).

Додатковою угодою № 1/14 від 13.01.2014 р. до договору сторони встановили, що при поставці запасних частин до договору № 29-01/12 від 01.08.2012 р., покупцю надається скидка на запасні частини в розмірі 20% від роздрібної вартості. В рахунках-фактурах вартість запасних частин, деталей та витратних матеріалів буде зазначатися з урахуванням вищезазначеної скидки.

Відповідно до п. 9.1, договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 р. включно. У разі небажання продовжити договірні обов’язки, сторона повідомляє про це іншу сторону рекомендованим листом за три тижні до закінчення дії договору. У разі відсутності такого повідомлення – строк дії даного договору автоматично продовжується на кожен наступний рік на тих самих умовах. За будь-яких обставин договір продовжує діяти до виконання сторонами усіх взятих на себе зобов’язань та проведення остаточних розрахунків між сторонами (п. 9.2).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач замовляв відповідачу товар за договором поставки № 29-01/12 від 01.08.2012 р., а позивачем виписувалися відповідачу рахунки на оплату: № 7 від 15.01.2014 р. на суму 12848,14 грн., № 8 від 15.01.2014 р. на суму 35285,03 грн., № 16 від 22.01.2014 р. на суму 8408,35 грн., № 17 від 22.01.2014 р. на суму 28464,38 грн., № 41 від 18.02.2014 р. на суму 5424,43 грн., № 43 від 19.02.2014 р. на суму 9154,91 грн., № 45 від 21.02.2014 р. на суму 3347,11 грн., № 49 від 24.02.2014 р. на суму 3315,92 грн., № 51 від 26.02.2014 р. на суму 4982,72 грн. (а.с. 14-23). Підставою виставлення даних рахунків, як вбачається з їх змісту, зазначений договір № 29-01/12 від 01.08.2012 р.

Товар, зазначений у рахунках, був переданий відповідачу згідно з видатковими накладними: № 005 від 15.01.2014 р. на суму 12848,14 грн., № 015 від 22.01.2014 р. на суму 8408,35 грн., № 033 від 05.02.2014 р. на суму 35285,03 грн., № 034 від 05.02.2014 р. на суму 28446,82 грн., № 068 від 18.02.2014 р. на суму 5424,43 грн., № 071 від 19.02.2014 р. на суму 9154,91 грн., № 074 від 21.02.2014 р. на суму 3347,11 грн., № 080 від 24.02.2014 р. на суму 3315,92 грн., № 083 від 26.02.2014 р. на суму 4982,72 грн. (а.с. 24-32). Всього позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 111213,43 грн. На усіх видаткових накладних у графі “отримав (ла)” мається підпис, скріплений печаткою підприємства-відповідача.

Відповідно до п. 6.1 договору повернення або обмін товару належної якості можуть бути проведені покупцем при наявності накладної про повернення товару від покупця із зазначенням номеру і дати витратної накладної покупця, за якою був поставлений зазначений товар.

06.06.2014 р. сторонами у справі була підписана видаткова накладна (повернення) № ВП-013, відповідно до якої відповідачем повернено позивачу товар (№ 28940-9Х025 трубка омивача фар в кількості 1 шт.) на суму 1044,53 грн.

При цьому, як зазначає позивач, частина суми 1044,53 грн. була зарахована в рахунок погашення боргу за товар, переданий відповідачу згідно з видатковою накладною № 193 від 13.06.2014 р. на суму 251,54 грн., залишок суми (792,99 грн.) – зарахована в рахунок погашення заборгованості.

06.06.2014 р. позивачем відповідачу була направлена претензія № 1 (вих. № 5-52 від 05.06.2014 р.) з вимогою сплатити суму основної заборгованості за договором поставки № 29-01/12 від 01.08.2012 р. в розмірі 105213,45 грн., сум 3% річних, пені та індексу інфляції. Отримання претензії 03.07.2014 р. відповідачем підтверджується матеріалами справи (а.с. 37).

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки товару та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов’язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 104659,48 грн. за отриманий ним товар.

Також, зважаючи на те, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов’язання, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, а також здійснивши перерахунок заявлених до стягнення суми 3% річних та інфляційних, суд першої інстанції задовольнив частково позовні вимоги в зазначеній частині, стягнувши з відповідача про стягнення з відповідача 2007,53 грн. - 3% річних, та 16441,91 грн. інфляційних втрат.

Крім того, позивачем на підставі п. 7.2. договору відповідачу нарахована пеня в розмірі 9156,96 грн. за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати товару за період з 20.01.2014 по 29.08.2014.

Оскільки факт порушення відповідачем термінів розрахунків є доведеним, а також з урахуванням проведеного судом першої інстанції власного розрахунку виходячи з періоду виникнення заборгованості за видатковими накладними, суд першої інстанції визнав правомірним позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 9129,75 грн.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 104659,48 грн. основної суми боргу, 9129,75 грн. пені 2007,53 грн. - 3% річних та 16441,91 грн. інфляційних втрат, виходячи з наступного.

Так, за своєю суттю між сторонами склалися відносини з поставки товару за договором № № 29-01/12 від 01.08.2012.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобов’язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного договору відповідачем було отримано товар на загальну суму 111213,43 грн. За видатковими накладними № 005 від 15.01.2014 р. на суму 12848,14 грн., № 015 від 22.01.2014 р. на суму 8408,35 грн., № 033 від 05.02.2014 р. на суму 35285,03 грн., № 034 від 05.02.2014 р. на суму 28446,82 грн., № 068 від 18.02.2014 р. на суму 5424,43 грн., № 071 від 19.02.2014 р. на суму 9154,91 грн., № 074 від 21.02.2014 р. на суму 3347,11 грн., № 080 від 24.02.2014 р. на суму 3315,92 грн., № 083 від 26.02.2014 р. на суму 4982,72 грн. (а.с. 24-32).

Дослідивши надані позивачем копії видаткових накладних, колегія суддів вважає, що вони повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов’язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис осіб, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, вказані видаткові накладні засвідчені печаткою підприємств позивача та відповідача.

В зв’язку з чим, колегія суддів приймає надані позивачем видаткові накладні в якості належних доказів на підтвердження здійснення поставки позивачем товару та його отримання відповідачем.

Представник відповідача в судовому засіданні факт отримання товару за договором № 29-01/12 заперечує, посилаючись на відсутність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, вважає, що позивач не довів повноваження отримувати товарно-матеріальні цінності особи, яка підписала видаткові накладні. Таким чином, на думку відповідача, видаткові накладні, надані позивачем, не підтверджують факт передачі товару відповідачеві, та не можуть вважатися частинами договору.

Відповідно до пояснень представника позивача, наданих до суду, позивач довіреностей від відповідача на отримання товару не вимагав, враховуючи наявність тривалих ділових стосунків, поставка товару здійснювалася безпосередньо на склад покупця.

З приводу наведених відповідачем доводів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у відповідності до п. 5.8 договору дійсно прийом-передача товару здійснюється представниками сторін за умови наявності у них довіреностей та інших документів, що необхідні у відповідності до вимог чинного законодавства.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення. Такими документами зокрема є видаткова накладна, що входить до кола доказів про передачу товару однією стороною іншій.

Суд бере до уваги, що всі підписи представника покупця (відповідача) в графі “отримав (ла)”, зроблені на видаткових накладних, скріплені печатками підприємства-відповідача. Відповідач укладення договору поставки № 29-01/12 не заперечив, отримання товару за видатковими накладними, які покладено в підставу позову, фактично не спростував. Сумнівів щодо належності та автентичності печатки, відтиск якої мається на видаткових накладних, відповідачу не висловив, клопотання щодо призначення відповідної судової експертизи не заявив. Доказів проведення службової перевірки або звернення до правоохоронних органів з приводу підписання видаткових накладних не уповноваженою особою, або з приводу вибуття печатки з володіння відповідача, матеріали справи не містять і таких доказів відповідачем до суду не надано.

Також, колегія суддів звертає увагу, що прийом товару по кількості здійснюється в місці поставки за товаротранспортними документами уповноваженими представниками покупця та постачальника одночасно з відвантаженням товару (п. 5.7). Комплектність та якість товару перевіряється представниками покупця під час отримання товару на підставі порівняння даних, вказаних у накладних, технічній документації та фактичного стану товару (п. 5.7.1). Факти недопоставки, неналежної якості чи некомплектності товару фіксуються сторонами в акті прийому-передачі товару в місці поставки (п. 5.7.2).

Виходячи з умов укладеного договору, відповідачем не надано до суду жодного доказу звернення до позивача з приводу неналежності товаротранспортних документів, неналежної комплектності або якості товару, факту недопоставки товару, передачі товару не уповноваженим особам.

Отже, відсутність в даному випадку довіреностей на отримання товару не позбавляє видаткові накладні доказової сили на підтвердження отримання товару відповідачем.

До того ж, як свідчать матеріали справи, у відповіді відповідача від 10.07.2014 р. вих. № 10.07.14/01 (а.с. 38) на претензію № 5-52 від 05.06.2014 р. зазначено про визнання відповідачем боргу в сумі 105213,45 грн., який виник за договором № 29-01/12 від 01.08.2012 р. У відповіді також зазначено про намагання сплатити заборгованості за даним договором у найкоротший термін, свідченням серйозності намірів відповідача щодо сплати заборгованості відповідач вважає теперішню співпрацю в галузі поставки автозапчастин та сплату виставлених рахунків. Відповідь на претензію підписана директором ТОВ “ДП Автосистем”, підпис скріплений печаткою товариства.

Крім того, в матеріалах справи мається підписаний представниками сторін, підписи яких скріплено печатками підприємств, акт звірки взаєморозрахунків станом за період 1 квартал 2014 р., відповідно до якого відповідач має заборгованість перед позивачем за перерахованими вище видатковими накладними в сумі 105213,43 грн. (а.с. 64).

Даний акт у відповідності до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги колегією суддів в сукупності з видатковими накладними в якості доказу на підтвердження фактичної поставки позивачем товару за спірними накладними та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем жодними доказами. Докази сплати боргу у справі відсутні. При цьому, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов’язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Таким чином, оскільки факт поставки товару відповідачу товару за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами, тому у відповідача в будь-якому випадку виникло зобов’язання по оплаті отриманого товару.

Судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі документів: договору, видаткових накладних, інших матеріалів справи достеменно встановлено та відповідачем належними доказами не спростовано суму заборгованості в розмірі 104659,48 грн., в зв’язку з чим позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та такими, що правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що факт невиконання та прострочення грошового зобов’язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, які правомірно задоволені судом першої інстанції в розмірі 16441,91 та 2007,53 грн. відповідно.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 7.2 договору на поставку № 29-01/12 від 01.08.2012 р. сторони встановили, що у випадку прострочення покупцем оплати товару, він на вимогу постачальника, сплачує останньому суму боргу, а також сплачує пеню, що нараховується на несплачену суму за весь період прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в цей період.

Зважаючи на те, що факт прострочення поставки товару є доведеним, перевіривши правильність нарахування позивачем пені за прострочення поставки товару, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені в розмірі 9129,75 грн., оскільки дане нарахування ґрунтується на положеннях чинного законодавства та умовах договору.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Запорізької області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.14 р. у справі № 908/4030/14.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП "Автосистем" м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.14 р. у справі № 908/4030/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 09 лютого 2015 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.