Ухвала суду № 42624753, 05.02.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/4846/14-ц 05.02.2015 05.02.2015 05.02.2015

Провадження №22-ц/784/437/15

Головуючий у першій інстанції-Висоцька Г.А.

Категорія 27 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 лютого 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі - Богуславській О.М.,

розглянувши у відсутності сторін у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 грудня 2014 року у цивільній справі за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

(далі - ПриватБанк)

до ОСОБА_1

про стягнення кредитної заборгованості

У С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року ПриватБанк звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позивач зазначав, що 24 вересня 2008 року уклав з ОСОБА_1 кредитний договір № NKXRRX 13740123, за яким останній отримав 1 529, 90 грн. кредитних коштів зі сплатою 12 % річних на суму залишку заборгованості.

Посилаючись на порушення позичальником кредитних зобов'язань та уточнивши позовні вимоги (а.с. 27-28) з урахуванням часткового стягнення боргу за попереднім рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 21 вересня 2011 року, ПривтБанк просив стягнути залишок заборгованості, розрахованої станом на 26 вересня 2014 року, в розмірі 14 239,42 грн., з яких 13 323, 26 грн. пені та 916, 16 (250 + 666,16) грн. штрафу.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання не з'являвся, своєї думки стосовно позову не висловив.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 грудня 2014 року позов задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь ПриватБанку стягнуто 1 368 грн. пені. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПриватБанк просив рішення скасувати та задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на неналежну оцінку наданих доказів та загальні порушення норм матеріального та процесуального права при визначенні розміру заборгованості.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином ( а.с. 57,58). Справу розглянуто в відсутності сторін.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 24 вересня 2008 року між ПриватБанком та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту («Розстрочка»)(СТАНДАРТ) за № NKXRRX 13740123, за яким відповідач отримав 1 529, 90 грн. кредитних коштів на строк до 24 вересня 2009 року зі сплатою 1% на місяць на суму залишку заборгованості (а.с. 7).

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 вересня 2011 року частково задоволено позов ПриватБанку та стягнуто з ОСОБА_1 кредитну заборгованість станом на 10 березня 2011 року в розмірі 4 083, 27 грн., з яких 1 529, 90 грн. заборгованості за кредитом, 103, 61 грн. заборгованості за процентами, 449, 76 грн. за комісією, та 2 000 грн. пені (а.с. 4-5).

Відповідно до розрахунку ПриватБанку загальна заборгованість станом на 26 вересня 2014 року щодо пені, нарахованої з листопада 2011 року, складає 15 323,26 грн. (а.с. 6).

Заборгованість за пенею станом на 26 вересня 2014 року у розмірі 13323,26 грн. позивач визначає як різницю між нарахованою пенею (15323,26 грн.) та стягнутої за судовим рішенням (2000 грн.).

Проте суд першої інстанції вірно виходив з того, що заборгованість за пенею станом на 26 вересня 2014 року має визначатись не цією різницею, а сумою нарахованої позивачем пені за період після 10 березня 2011 року.

Умови, порядок нарахування та розмір пені визначаються пунктом 5.1 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), про узгодження яких прямо зазначено у договорі (а.с.7 зворот) та засвідчено підписом позичальника.

Відповідно до розрахунку позивача за період після березня 2011 року (з березня 2012 року) по час звернення до суду ОСОБА_1 нараховано 1368 грн. пені (а.с. 6 зворот), які суд і стягнув на користь банку відповідно до статті 549, 1050 ЦК.

Вимоги про стягнення штрафу відповідно до пункту 5.3 Умов були предметом позову у 2011 році та вирішені судом рішенням від 21 вересня 2011 року (а.с. 4).

Повторне нарахування штрафу за ті ж самі порушення зобов'язань законом не передбачено, а будь-яких підстав нарахування штрафу за інші порушення, а тим більш в межах строків, зазначених у пункті 5.4 Умов, позов не містить.

Таким чином, колегія суддів погоджується з визначеним судом розміром заборгованості, яка виникла у період з 11 березня 2011 року по 26 вересня 2014 року за пенею - 1 368 грн.

Апеляційна скарга не містить жодних конкретних заперечень щодо висновків суду в частині розміру пені та відмови у стягненні штрафу. За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді