Ухвала суду № 42620830, 05.02.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Савчук М.В.

суддів: Бреславського О.Г., Половінкіної Н.Ю.

секретар Давня Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 грудня 2012 року,-

встановила:

В жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що 05 травня 2011 року відповідач отримав у позивача в борг 5 000 доларів США та зобов'язався повернути їх до 15 травня 2011 року, що підтверджується розпискою від 05.05.2011 року. На момент подачі заяви згідно курсу НБУ України сума 5 000 доларів США становила 39 965 грн.

У вказаний строк відповідач не виконав своє зобов'язання щодо повернення грошей, на його прохання про добровільне повернення боргу не відповідає і не реагує.

Просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 5 000 доларів США, що складає по курсу НБУ 39 965 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 грудня 2012 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 5 000 доларів США, що складає по курсу НБУ 39 965 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 серпня 2014 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 27 грудня 2012 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції

_____________

22ц-10 / 2015 р. Головуючий у 1 інстанції Чебан В.М.

Категорія 27 доповідач Савчук М.В.

скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Посилається на порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.

___Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, керувався положеннями ч.1 ст.1046 ЦК України та виходив з того, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинено договір позики 05 травня 2011 року, а відповідачем ОСОБА_2 зобов`язання повернути грошові кошти в сумі 5000 доларів США у строк до 15 травня 2011 року не виконано.

Мотивовані висновки суду першої інстанції розпискою від 05.05.2011 року, відповідно якої позикодавець ОСОБА_1 передав, а позичальник ОСОБА_2 отримав грошові кошти в сумі 5000 доларів США та зобов'язався повернути до 15.05.2011 року.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно з'ясував обставини справи, правильно застосував закон, що регулює спірні правовідносини та дійшов правильного висновку про задоволення позову.

На підставі ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона /позикодавець/ передає у власність другій стороні /позичальникові/ грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів /суму позики/ або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Судом першої інстанції установлено, що 05 травня 2011 року відповідач ОСОБА_2 отримав в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у позивача ОСОБА_1 в борг 5000 доларів США. На підтвердження одержання вказаної суми відповідач надав позивачеві розписку від 05.05.2011 року та зобов'язався до 15.05.2011 року повернути суму боргу в розмірі 5000 доларів США.

Згідно із ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З приєднаної до матеріалів справи розписки від 05.05.2011 року вбачається, що позикодавець ОСОБА_1 передав, а позичальник ОСОБА_2 отримав грошові кошти в сумі 5000 доларів США.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 під час апеляційного розгляду справи посилався на те, що боргову розписку він не писав і грошей у сумі 5000 доларів США в борг у позивача ОСОБА_1 не брав.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених випадків, статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належних доказів на спростування доводів позовної заяви відповідач не надав та судом не встановлено.

На підставі ч. 4 зазначеної норми суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Проте, ОСОБА_2 ухилився від проведення почеркознавчої експертизи розписки, яка була призначена ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 25 грудня 2014 року, відмовившись від здійснення попередньої оплати вартості експертизи, без чого провести останню неможливо.

Із заяви, поданої представником відповідача ОСОБА_5, вбачається, що ОСОБА_2 не бажає оплачувати проведення вищевказаної експертизи, просить справу розглянути без їх участі.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі тощо) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Не можна погодитися із доводами ОСОБА_2, на які є посилання в апеляційній скарзі про те, що розписка не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, оскільки такі твердження апелянта фактично зводяться до оспорювання договору позики між ним та ОСОБА_1 від 05.05.2011 року.

За змістом ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Натомість, ОСОБА_2 такі позові вимоги не пред`являлися.

Необґрунтованими є посилання апелянта на те, що свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні не допитувалися з приводу обставин написання ним розписки, оскільки відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину.

Посилання апелянта на те, що він як відповідач у справі не був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, не впливає на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оскільки по справі ухвалено заочне рішення відповідно до процесуального закону і причини його неявки в судове засідання було досліджено при перегляді заочного рішення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення суми позики з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апелянта про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права, на думку колегії суддів, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України , колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: