Рішення № 42617183, 04.02.2015, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/7249/12

пр. № 2/759/19/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді П»ятничук І.В.,

при секретарі Іванові К.Ю., Колодій Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2

про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та з урахуванням уточнених та збільшених позовних вимог просив суд постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 135804 долари США 42 центи та 24650259 грн. 16 коп., стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на премет іпотеки яким є квартира АДРЕСА_1 звернення стягнення на предмет іпотеки провести шляхом проведення прилюдних торгів та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №37.3/СЖ-007.08.1 від 08.04.2008 р. відповідно до п.1.1 кредитного договору банк надає позичальнику кредит в розмірі 75000 доларів США з терміном по 08.04.2018 р. відповідно до п.1.3 кредитного договору процентна ставка за кредитом встановлюється в 15% річних. Відповідно до п.4.1 кредитного договору позичальник зобов»язується погашати кредит рівними частками в сумі 625 доларів США щомісячно в строк до 10 числа кожного місяця починаючи з травня 2008 р. шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку. Відповідно до п.4.1.1 позичальник зобов»язується повернути одержаний кредит згідно з умовами цього договору не пізніше 08 квітня 2018 р. Розділом 7 кредитного договору передбачено, що розрахунок процентів за кредитом здійснюється на фактичну суму заборгованості за кредитом, починаючи з дня його настання позичальником. Позичальник зобов»язання за даним кредитним договором не виконує і тому станом на 15.10.2014 р. заборгованість складає 135804,42 доларів США з яких: сума поточної заборгованості за кредитом - 26250 доларів США, сума простроченої заборгованості за кредитом - 44997,31 доларів США, сума поточної заборгованості за процентами по кредиту - 439,20 доларів США, сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту в розмірі 64117,91 долари США, крім того 24650259 грн. 16 коп. з яких сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 10113704 грн. 84 коп., сума пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту - 14410644 грн. 64 коп., сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 51924 грн. 45 коп., сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту - 73985 грн. 22 коп. які позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 Також позивач вказує на те, що з метою забезпечення виконання зобов»язань що випдивають з кредитного договору від 08 квітня 2008 р. між банком та ОСОБА_2 укладеного договір іпотеки за яким іпотекодавець передає в заставу іпотеко держателю квартиру АДРЕСА_1, відповідно до п.5.1 кредитного договору у разі недотримання позичальником умов договору, банк має право вимагати дострокового повернення одержаної суми кредитів, сплати нарахованих за ним процентів, а також звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 08 квітня 2008 р. Враховуючи на те, що банком направлявся лист ОСОБА_2 від 12.04.2012 р. в якому як визначалась сума заборгованості так і вказувалось наслідки невиконання вимог банком, а також надано тридцять днів для сплати заборгованості, однак відповідачем вимоги не виконано, заборгованість не сплачено. Посилаючись на ст..ст. 526, 553, 554, 611, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст..ст. 33,35 ЗУ «Про іпотеку» просили заявлені позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судовму засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити, вказуючи на обставни справи викладені в позовних заявах та в заяві по уточнення та збільшення позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, направили до суду своїх представників з належним чином оформленими повноваженнями, тому суд вважає можливим розгляд справи в відсутності відповідачів.

Представники відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовму засіданні заперечували щодо задоволення заявлених позовних вимог, вказуючи на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки позбавить ОСОБА_2 власності, щодо стягнення заборгованості вказували суду на те, що сума є завищеною тому просили зменшити суму пені, застосувати строк позовної давності до пені, а також відсторочити виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості з врахуванням стану здоров»я та матеріального стану відповідача та його родини.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, дослідивши надані сторонами докази, вважає доцільним зазначити наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, ВАТ «Родовід Банк» ( правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №37.3/СЖ-007.08.1 від 08.04.2008 р. відповідно до п.1.1 кредитного договору банк надає позичальнику кредит в розмірі 75000 доларів США з терміном по 08.04.2018 р.

Відповідно до п.1.3 кредитного договору процентна ставка за кредитом встановлюється в 15% річних.

Відповідно до п.4.1 кредитного договору позичальник зобов»язується погашати кредит рівними частками в сумі 625 доларів США щомісячно в строк до 10 числа кожного місяця починаючи з травня 2008 р. шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку.

Відповідно до п.4.1.1 позичальник зобов»язується повернути одержаний кредит згідно з умовами цього договору не пізніше 08 квітня 2018 р.

Розділом 7 кредитного договору передбачено, що розрахунок процентів за кредитом здійснюється на фактичну суму заборгованості за кредитом, починаючи з дня його настання позичальником.

Позичальник зобов»язання за даним кредитним договором не виконує і тому станом на 15.10.2014 р. як вказує позивач заборгованість складає 135804,42 доларів США з яких: сума поточної заборгованості за кредитом - 26250 доларів США, сума простроченої заборгованості за кредитом - 44997,31 доларів США, сума поточної заборгованості за процентами по кредиту - 439,20 доларів США, сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту в розмірі 64117,91 долари США, крім того 24650259 грн. 16 коп. з яких сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 10113704 грн. 84 коп., сума пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту - 14410644 грн. 64 коп., сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 51924 грн. 45 коп., сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту - 73985 грн. 22 коп. які позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1

Також позивач вказує на те, що з метою забезпечення виконання зобов»язань що випдивають з кредитного договору від 08 квітня 2008 р. між банком та ОСОБА_2 укладеного договір іпотеки за яким іпотекодавець передає в заставу іпотеко держателю квартиру АДРЕСА_1, відповідно до п.5.1 кредитного договору у разі недотримання позичальником умов договору, бан має право вимагати дострокового повернення одержаної суми кредитів, сплати нарахованих за ним процентів, а також звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 08 квітня 2008 р.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно даних розрахунку заборгованості відповідач ОСОБА_1 порушує виконання умов кредитного договору та не здійснює погашення отриманого кредиту згідно з умовами Кредитного договору та не сплачує відсотки за користування кредитом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 кодексу.

Згідно вимогам ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи наведене, суд вважає вимоги позивача про стягнення суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 135804,42 доларів США з яких: сума поточної заборгованості за кредитом - 26250 доларів США, сума простроченої заборгованості за кредитом - 44997,31 доларів США, сума поточної заборгованості за процентами по кредиту - 439,20 доларів США, сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту в розмірі 64117,91 долари США, обгрунтовними та такими, що відповідають положенням кредитного договору.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 24650259 грн. 16 коп. з яких сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 10113704 грн. 84 коп., сума пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту - 14410644 грн. 64 коп., сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 51924 грн. 45 коп., сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту - 73985 грн. 22 коп. слід зазначити наступне.

Згідно частини 1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов*язання.

Відповідно до частини 3 ст.550 ЦК України, кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов*язання…

Частина 1 ст.617 ЦК України визначає про те, що особа, яка порушила зобов*язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов*язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У відповідності до частини 3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012р., роз*яснює про те, що істотними обставинами в розумінні частини 3 ст.551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов*язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов*язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов*язання).

Вирішуючи питання щодо розміру суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом яку позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 в розмірі 10113704 грн. 84 коп., та суми пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту в розмірі 14410644 грн. 64 коп., суд враховує обставини про те, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи з терміном встановлення інвалідності до 31.01.2017 р. в зв»язку з чим перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва, розмір пенсії яку отримує відповідач, те що ОСОБА_1 має на утриманні двох неповнолітніх дітей : ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, крім того відповідно до розпорядження №513 від 12.09.2013 р. яким статус дитини сироти надано ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 та піклувальником дитини відповідно до розпорядження №784 призначено ОСОБА_5, а також ступінь і характер вини відповідача у невиконанні ним договірних зобов*язань з врахуванням існування об*єктивних обставин та світової фінансової кризи, часткового повернення ним кредиту та відсотків, також суд враховує і не доведеність настання для позивача негативних наслідків через прострочення виконання відповідачем зобов*язання, не співмірність розміру пені розміру боргу відповідача, які в сукупності суд визнає істотним і такими, що заслуговують на увагу, виходячи із загального принципу розумності і справедливості, суд вважає за можливе зменшити розмір пені в даному спірному випадку і стягнути її з відповідача в сумі 500 000 грн., задовольнивши позовні вимоги в цій частині частково.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 51924 грн. 45 коп., суми трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту - 73985 грн. 22 коп. слід зазначити наступне.

За правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що кредитним договором який укладено між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 визначено які саме проценти нараховуються банком за користування кредитом та за несвоєчасну його сплату а тому застосування подвійної відповідальності у вигляді стягнення з відповідача окрім процентів визначених договором і трьох процентів річних не є доцільним, таким чином суд вважає доцільним в задоволенні вимог в цій частині вдмовити.

Щодо вимог позивача про звернення стягнення на премет іпотеки яким є квартира АДРЕСА_1, звернення стягнення на предмет іпотеки провести шляхом проведення прилюдних торгів та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, суд вважає доцільним зазначити наступне.

Дійсно з метою забезпечення виконання зобов»язань що випливають з кредитного договору від 08 квітня 2008 р. між банком та ОСОБА_2 укладеного договір іпотеки за яким іпотекодавець передає в заставу іпотекодержателю належну квартиру АДРЕСА_1, відповідно до п.5.1 кредитного договору у разі недотримання позичальником умов договору, банк має право вимагати дострокового повернення одержаної суми кредитів, сплати нарахованих за ним процентів, а також звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 08 квітня 2008 р.

Відповідно до положень ч. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності в червні 2014 року, відповідно до яких не може бути примусового стягнуто нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті та за відповідних умов.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне подання вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо), належить виключно позивачеві. Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена (частина перша статті 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК України).

Таким чином, відповідно до аналізу зазначених норм права та роз'яснень, наведених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», звернення стягнення на предмет іпотеки є можливим у разі невиконання боржником зобов'язання.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 вимоги кредитного договору не виконуються, в зв2язку з чим виникла заборгованість.

Умовами ст. 590 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорення саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення або про відмову в їх задоволенні.

Позивач, як іпотекодержатель має право на підставі частин 2 і 3 ст. 16 ЦК України, статей 36,37 Закону України «Про іпотеку» захистити свої майнові права, звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки договором іпотеки від 08.04.2008 року сторонами передбачено, що іпотекодержатель може звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання передбачені кредитним договором та договором іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Щодо застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03.06.2014 року, відповідно до якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку слід зазначити наступне.

Даний закон діє до набрання чинності законом, який врегулює питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Судом встановлено, що відповідач отримав споживчий кредит в іноземній валюті, предмет іпотеки є постійним місцем проживання іпотекодавця ОСОБА_2 Також судом встановлено, що житлова площа не перевищує межу зазначену в законі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що мораторій передбачений вищенаведеним Законом необхідно застосувати.

Проте, застосування цього Закону має відбуватись на стадії виконання судового рішення у даній справі, то враховуючи норми цього Закону, а також керуючись ст. 217 ЦПК України, суд вважає за необхідне відстрочити виконання рішення у даній справі в частині звернення стягнення на предмет іпотеки до закінчення мораторію передбаченого Законом.

Застосовуючи вказаний закон, а також загальні принципи справедливості, визначені ЦК України, порушення прав позивача внаслідок не виконання відповідачами своїх зобов'язань, відсутність підстав для відмови в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд вважає, що звернення стягнення на іпотечне майно необхідно провести шляхом проведення прилюдних торгів із встановленням початкової ціни предмету іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій.

Судові витрати належить розподілити відповідно до ст. 88 ЦПК України та стягнути з відповідачів в солідарному порядку в розмірі 3654 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 208, 212, 213, 215, 218,ЦПК Україн, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2

про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого в АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» ( м.Київ вул..Північно-Сирецька бу.1-3, ідентифікаційний код 14349442) заборгованість за кредитним договором № 37.3/СЖ-007.08.1 від 08.04.2008 р. в розмірі 135804 ( сто тридцять п»ять тисяч вісімсот чотири ) долари США 42 центи та 500000 ( п»ятсот тисяч) грн.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

Звернення стягнення на предмет іпотеки провести шляхом проведення прилюдних торгів та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відстрочити виконання рішення в частині звернення стягнення на квартиру до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VII.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» судовий збір в розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн.

В задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва з дня проголошення рішення суду, а особами які не були присутні при проголошенні рішення суду, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

СУДДЯ: