Ухвала суду № 42590717, 20.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2015 р. м. Київ К/800/26237/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Лосєв А. М. Маринчак Н. Є. Єгорова І. В. ОСОБА_5 Скрипнікова В. С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_7 на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 рокуу справі№ 826/1314/13-аза позовомОСОБА_7до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходіву м. Києвіпроскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2013 року у справі № 826/1314/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 203, 215, 216, 712 Цивільного кодексу України, п. п. 198.1, 198.3 ст. 198, ст. ст. 200, 201 Податкового кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової документальної невиїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати ПДВ позивачем з питання фінансово-господарських відносин із ТОВ «Айс-Вок» за лютий-травень 2012 року складено акт перевірки від 15.11.2012 року № 1934/17-20/2488100182, яким зафіксовано порушення п. 198.1 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит з податку на додану вартість за 2012 рік на суму 167 194,00 грн.

На підставі акта перевірки 26.12.2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 2336/14-20, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 167 194,00 грн. за основним платежем та 83 597,00 грн. за штрафними санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності у позивача права на формування податкового кредиту за лютий-травень 2012 року на підставі формально складених первинних документів.

Колегія суддів вважає такий висновок передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З аналізу статей 198, 200, 201 Податкового кодексу України вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Згідно із п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи даний спір, дійшли висновку, що надані позивачем копії первинних документів не є належними та допустимими доказами виконання договору поставки від 19.01.2012 року № 01/12, укладеного позивачем та ТОВ «Айс-Вок».

При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій взагалі не надано оцінки наданим позивачем в обґрунтування своїх доводів доказам та не зазначено підстав їх відхилення.

Погоджуючись з доводами відповідача щодо обставин, встановлених в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що вони не є безумовною підставою для висновків про безтоварність спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Також неправомірним є доводи судів щодо анулювання 08.08.2012 року ТОВ «Айс-Вок» свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, оскільки спірні операції здійсненні до вказаної дати.

Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної з посиланням на п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України значили, що податкові накладні, виписані ТОВ «Айс-Вок», від 21.02.2012 року № 137 на суму ПДВ 13 517,60 грн., № 139 на суму ПДВ 23 760,00 грн., від 23.02.2012 року № 140 на суму ПДВ 10 015,60, № 141 на суму ПДВ 19 996,80 грн., від 02.03.2012 року № 11 на суму ПДВ 28 616,80 грн., № 12 на суму ПДВ 11 113,80 грн. та від 18.04.2012 року № 166 на суму ПДВ 12 551,60 грн. підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінки наявним у матеріалах справи витягам з Єдиному реєстрі податкових накладних, в якому міститься інформація щодо реєстрації вказаних накладних.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що з копії специфікацій (складених TOB «Айс-Вок» і позивачем) та транспортних накладних (складених позивачем і TOB «Метро Кеш енд Кері Україна») вбачається, що перелік товару, зазначений у специфікаціях, не відповідає переліку товарів, зазначеному у транспортних накладних, є передчасним, адже судами проігноровано доводи позивача щодо реалізації товару і іншим особам, на підтвердження чого платником надані докази, що також не досліджувались при вирішенні спору.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у відповідності до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, надати оцінку доводам позивача та дослідити надані позивачем докази виконання договорів, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року у справі № 826/1314/13-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді А. М. Лосєв

Н. Є. Маринчак