Ухвала суду № 42590713, 14.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2015 р. м. Київ К/9991/34669/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Веденяпін О.А., Зайцев М.П.,

за участю секретаря Стадницької Ю.Є.,

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Рисюка П.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Держаної податкової служби (далі - Славутська ОДПІ)

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.02.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012

у справі № 2270/15472/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Лідер" (далі - Товариство)

до Славутської ОДПІ

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2011 № 0000482301, згідно з яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 1 542 322 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.02.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012, позов задоволено з тих мотивів, що податковий кредит в оспорюваній сумі сформовано платником з дотриманням вимог чинного законодавства.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. В обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на фіктивний характер господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Тіал Альянс» (далі - ТОВ «Тіал Альянс»), що обумовлює протиправний характер податкової вигоди платника.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Славутською ОДПІ за наслідками проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з питань правомірності декларування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2011 року, оформленої актом від 16.06.2011 № 408/23/37370807.

При цьому правомірність оспорюваного донарахування податкова інспекція мотивує отриманням Товариством необґрунтованої податкової вигоди при включенні до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ТОВ «Тіал Альянс» у ціні придбаних товарів (сантехнічних виробів, упаковок з гофрокартону, рекламної продукції, меблевої фурнітури).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У статті 198 ПК України визначено порядок реалізації права платника на податковий кредит, відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3).

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванні) ПДВ є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст такої операції.

Досліджуючи відповідність сформованого позивачем податкового кредиту в оспорюваній сумі наведеним критеріям, суди встановили, що за договором купівлі-продажу від 01.03.2011 № 25 ТОВ «Тіал Альянс» (постачальник) зобов'язався поставити в адресу Товариства (покупець) меблі у ванну кімнату, сантехнічні вироби, фурнітуру та упаковку з гофрокартону.

При цьому попередні судові інстанцій визнали належним та достатнім документальним підтвердженням реального виконання поставки за цим договором подані Товариством податкові накладні та прибуткові накладні.

Слід зазначити, що податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів для оформлення господарської операції. З метою податкового обліку господарські операції можуть підтверджуватися будь-якими первинними документами, що містять необхідні реквізити та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці.

У справі, що переглядається, висновок податкового органу зі справи щодо безтоварності правовідносин між позивачем та названим постачальником мотивований відсутністю у позивача документів на підтвердження транспортування товару, його прийняття за кількістю та якістю в установленому порядку, оплати поставленого товару, а також посиланням на відсутність у ТОВ «Тіал Альянс» матеріальних та трудових ресурсів для виконання поставок товару в заявлених обсягах та невідображенням цим контрагентів спірних операцій у податковій звітності.

А відтак доводи Славутської ОДПІ, покладені в основу оспорюваного донарахування, та зміст спірних правовідносин вимагав ретельну перевірку судами усіх обставин щодо руху активів у процесі виконання розглядуваних операцій. Зокрема, судам необхідно було дослідити порядок транспортування товару, його зберігання та оплати позивачем, встановити матеріально-відповідальних осіб, які брали безпосередню участь у виконанні цих операцій. У разі встановлення, що товар справді був отриманий позивачем, однак не у задекларованого контрагента, відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право Товариства на податковий кредит.

Наведені обставини слід оцінювати у взаємозв'язку з доводами податкового органу про недекларування постачальником податкових зобов'язань за наслідками виконання розглядуваних операцій у світлі того, що свобода вибору контрагента у господарських правовідносинах передбачає й певний ступінь відповідальності платника за вибір недобросовісного контрагента.

Адже хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами контролю та впливу. однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочину, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань. А том судам слід було перевірити, які необхідні заходи були вжиті платником при перевірці контрагента як учасника ділового обороту, та якими ринковими факторами керувався позивач при виборі ТОВ «Тіал Альянс» як постачальника.

Ухилення судами від перевірки та надання правової оцінки доводам Славутської ОДПІ, якими вона мотивує порушення Товариства правил оподаткування, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, у тому числі з виявленням та витребуванням доказів з власної ініціативи, та вимагає скасування прийнятих у справі судових актів з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Держаної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.02.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 у справі № 2270/15472/11 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.А. Веденяпін М.П. Зайцев