Ухвала суду № 42590719, 21.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/800/42162/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Цвіркун Ю.І.,

при секретарі Стадницькій Ю.Є.,

за участю представників:

позивача - Андрюхіна Д.В.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Дніпродзержинська ОДПІ)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012

у справі №2а-5542/10/0470

за позовом приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (далі - Товариство)

до Дніпродзержинської ОДПІ,

за участю прокуратури Дніпропетровської області,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2010 року Товариство звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.04.2010 № 0000912301/0/13404, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за звітні періоди з серпня 2009 року по січень 2010 року в загальному розмірі 1 372 096 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012, позов задоволено з тих мотивів, що правомірність формування позивачем податкового кредиту в оспорюваній сумі підтверджена належним чином оформленими податковими накладними, тоді як статус постачальників по ланцюгу та виконання ними обов'язку з декларування і сплати відповідних сум ПДВ до бюджету не може бути підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди позивача.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями попередніх судових інстанцій, Дніпродзержинська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові акти і залишити позов Товариства без розгляду. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами не було досліджено реальності господарських операцій позивача зі спірними контрагентами та надмірного надходження ПДВ до бюджету для виникнення джерела бюджетного відшкодування ПДВ, тоді як формальна наявність податкових накладних не є достатньою підставою для повернення платникові заявлених до відшкодування сум цього податку.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог Дніпродзержинської ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями під час розгляду даної справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем за наслідками проведення невиїзної документальної перевірки Товариства з питання правомірності формування податкового кредиту та правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету ПДВ при здійсненні правових відносин з контрагентами по ланцюгам постачання за звітні періоди з травня по грудень 2009 року, що вплинуло на заявлені суми ПДВ до відшкодування по деклараціям з цього податку за періоди з серпня 2009 року по січень 2010 року.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 20.04.2010 № 2459/58-т/23-408/31980517, у якому відображено висновок податкової інспекції про неправомірне врахування позивачем при розрахунку бюджетного відшкодування з ПДВ податкового кредиту, сформованого за операціями з придбання зернових культур у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Агрохімхолдинг», товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофест-Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Волари Експорт». На обґрунтування цього висновку відповідач посилається на те, що вказані постачальники є посередниками, які придбавали товар за ланцюговими поставками за участю фіктивних підприємств на підставі нікчемних правочинів.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З наведених положень Закону випливає, що за відсутності обставин, які виключають право платника на одержання податкової вигоди, від'ємне значення ПДВ, обчислене за цими правилами, підлягає поверненню платникові.

При цьому правила формування податкового кредиту, викладені у пункті 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», дають підстави для висновку про те, що необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Однак, у розглядуваному випадку на існуванні відповідних обставин податковий орган не наполягав.

Фактично єдиною підставою для невизнання податковим органом права платника на оспорювану суму бюджетного відшкодування ПДВ слугувала протиправна (на думку відповідача) поведінка постачальників позивача у сфері господарювання.

Втім за відсутності доказів, які б свідчили про існування змови Товариства з його постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування, право позивача на формування податкового кредиту не може ставитися у залежність від діяльності цих постачальників по ланцюгу, тобто третіх осіб. Правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.

Дніпродзержинською ОДПІ не подано жодних доказів на підтвердження організованої схеми руху грошових коштів по замкнутому ланцюгу, в результаті чого сплачені на користь спірних постачальників кошти повертались Товариству.

Доказів недобросовісності самого платника (позивача у справі), а також того, що відомості, які містяться у поданих ним документах, представлених на обґрунтування права на бюджетне відшкодування, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, податковим органом не надано.

За таких обставин суди дійшли вмотивованого висновку щодо законності позовних вимог та правомірно задовольнили позов.

Доводи касаційної скарги були розглянуті судами першої та апеляційної інстанцій по суті, цим доводами було надано правильну юридичну оцінку. Підстави для їх переоцінки у суду касаційної інстанції відсутні в силу статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 у справі №2а-5542/10/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько Ю.І. Цвіркун