Ухвала суду № 42583741, 04.02.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17005/14-ц

Провадження № 22-ц/779/322/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Горблянського Я.Д., Ковалюка Я.Ю.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю: представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - Гусак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про забезпечення позову, з апеляційною скаргою представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 22 грудня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду з позовом до боржника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_4 про стягнення у солідарному порядку 2 361 785,53 гривень заборгованості по кредитному договору та витрат по оплаті судового збору.

Для забезпечення заявленого позову представник у заяві просив накласти арешт на все майно відповідачів у межах суми позову та заборонити відчужувати його до набрання судовим рішенням законної сили.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 22 грудня 2014 року в задоволенні заяви відмовлено.

На дану ухвалу представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою забезпечити позов Банку шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в межах суми позову, заборонити відчужувати належне їм майно до повного погашення заборгованості.

Скаргу представник обґрунтувала тим, що суд не дав належної оцінки наявності заборгованості та небажання відповідачами її погашати, обмежився формальною відмовою та надуманими мотивами, не дав оцінки тій обставині, що Банку як кредитору і позивачу у даному випадку слід тільки довести факт наявності спору між сторонами та факт існування реальної загрози невиконання можливого судового рішення у майбутньому.

Судом не враховано, що свої зобов'язання перед Банком позичальник ОСОБА_3 належним чином не виконує тривалий час, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 2 361 785, 93 гривень, а на даний час вартості іпотеки не вистачає для її погашення, оскільки вартість предмета іпотеки на час укладення договору іпотеки становила 606 000 гривень, тобто сума кредитної заборгованості на даний час перевищує суму вартості предмета застави на 1 755 785, 93 гривень. Інша частина заборгованості як на даний час, так і в майбутньому може бути стягнута виключно тільки за рахунок наявних активів у позичальника та його поручителя. Ці активи відповідачами можуть бути відчужені ще до попереднього судового засідання, тому позов Банку підлягав забезпеченню шляхом накладення арешту на їх майно.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, яка вимоги скарги підтримала, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а і інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені заяви про забезпечення позову виходив з того, що заявником не наведено суду обставин щодо достатнього обґрунтування припущення про те, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Крім цього, зобов'язання за кредитним договором вже забезпечені іпотекою нерухомого майна.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки він не у повній мірі відповідає встановленим обставинам справи та вимогам процесуального закону .

Згідно положень ч. 2 ст. 151 цього Кодексу у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

У заяві представник ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» зазначив причини і вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, посилаючись на те, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову про стягнення у солідарному порядку 2 361 785,53 гривень заборгованості по кредитному договору та витрати по оплаті судового збору, а також на відповідність виду забезпечення позову, який вона просить застосувати, позовним вимогам.

З огляду на це, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову є необґрунтованим.

Враховуючи, те що між сторонами виник спір, який має майновий характер, зокрема, ціна позову, зазначена позивачем в позовній заяві складає 2 361 785,93 гривень, без забезпечення позову існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду, тому суд першої інстанції помилково повністю відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Представник заявника у поданій заяві дійсно не навів підстав реальної необхідності застосування обох видів забезпечення позову, накласти арешт на все майно відповідачів у межах суми позову та заборонити відчужувати його до набрання судовим рішенням законної сили, а також необхідності накладати арешт на нерухоме майно, тому заява підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.152, 153, 218, 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 22 грудня 2014 року задоволити частково.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 04 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нову.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 04 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нову.

Заяву представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про забезпечення позову задоволити частково.

Накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, жителів АДРЕСА_1 для забезпечення позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в межах заявлених вимог про стягнення 2 361 785, 93 гривень, яке буде виявлено державним виконавцем.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: Р.Й. Матківський

Я.Д. Горблянський

Я.Ю. Ковалюк