Ухвала суду № 42573094, 03.02.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/12322/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Алфьоров А. М.Номер провадження 22-ц/788/350/15 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 грудня 2014 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 грудня 2014 року частково задоволено позов ОСОБА_3.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_3 14500 грн. для відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» на користь держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

Вказане рішення суду відповідач оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ПАТ «СМВО ім. М.В. Фрунзе», посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції не врахував те, що професійні захворювання у позивача виникли з його вини, а саме: у зв'язку з неефективним використанням останнім засобів індивідуального захисту, про що зазначено в акті розслідування професійного захворювання позивача. Крім того, позивач при укладенні трудового договору був повідомлений і погодився із запропонованими умовами праці, цілком усвідомлював можливі негативні наслідки для свого здоров'я, тому в повній мірі несе відповідальність за їх настання. До того ж, позивач отримував грошову доплату за шкідливі умови праці та додаткову відпустку. Також відповідач наголошує на тому, що застрахував позивача в Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, який за рахунок внесків товариства здійснює доплату позивачу за втрату професійної працездатності та двічі надав одноразову допомогу.

Окрім цього, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції недостатньо обґрунтовані підстави відшкодування моральної шкоди, і не доказано сам факт її спричинення.

Також, на думку відповідача, при визначенні в оскаржуваному рішенні розміру моральної шкоди, суд першої інстанції порушив принципи справедливості та розумності, оскільки її розмір є завищеним.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 23 січня 1984 року по 15 грудня 2009 року працював на різних роботах у ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе», в тому числі котельником, тобто пов'язаних зі шкідливими та небезпечними умовами праці, після чого був звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності за ст.38 КЗпП України (а.с.5-7).

З 19 серпня 2009 року по 01 жовтня 2009 року він перебував на обстеженні в клініці НДІ ГП та ПЗ Харківського національного медичного університету, де йому повідомили про наявність у нього професійного захворювання (а.с.8, 9).

З акту розслідування хронічного професійного захворювання № 84 від 16 жовтня 2009 року вбачається, що комісією у складі представників відповідача, лікаря відділення гігієни праці Сумської міської СЕС, начальника відділу організації профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань управління ФССНВ і ПЗ України в Сумській області та голови комісії охорони праці комітету профспілки ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» було проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання (отруєння) у позивача і йому був встановлений діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень другого-третього ступеню пилової етіології у фазі загострення; емфізема легень другого ст.; нейросенсорна туговухість з помірним ступенем зниження слуху (третій ступінь) та вказано, що захворювання професійне.

Також встановлено супутній діагноз: ІБС атеросклеротичний кардіосклероз, НК другого ступеню; вегетативно-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок з виразними вегетативно-трофічними порушеннями на кистях, ангіоспазмами пальців рук в поєднанні з двохстороннім плече-лопатковим періартрозом, двохстороннім деформуючим остеоартрозом ліктьових та променевозап'ястних суглобів; поширений остеохондроз хребта з переважним ураженням попереково-крижового відділу, спондилоартроз L4, L5, S1 з полірадикулярним синдромом; пресбіопія; ангіопатія сітківки за гіпертонічним типом.

В цьому ж акті наголошено, що професійні захворювання виникли у зв'язку з недосконалістю технологій, неефективним використанням засобів індивідуального захисту.

Крім того, причиною професійних захворювань, як зазначено в акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, стало проведення позивачем робіт в умовах підвищених рівнів шуму, пилу, а також був присутній сам характер важкості праці (а.с.10).

Вказаний акт був підписаний всім складом комісії, крім начальника відділу організації профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань управління ФССНВ і ПЗ України в Сумській області, який від підпису відмовився, наголосивши при цьому, що вина позивача у порушенні вимог Закону України «Про охорону праці» не доведена роботодавцем (а.с.12).

Відповідно до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 03 грудня 2009 року № 1001 позивачу вперше встановлена ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 75 відсотків, в тому числі ХОЗЛ з ХСЛ - 60% у зв'язку з наявністю професійних захворювань, а також встановлена друга група інвалідності (а.с.33-36).

За період з 21 вересня 2010 року по 18 жовтня 2010 року, а також з 27 серпня 2012 року по 20 вересня 2012 року позивач повторно перебував на обстеженні в клініці НДІ ГП та ПЗ Харківського національного медичного університету, де йому підтвердили наявність у нього професійного захворювання (а.с.13, 14).

Під час огляду медико-соціальною експертною комісією 01 грудня 2010 року позивачу була встановлена ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 80 відсотків строком на два роки у зв'язку з наявністю професійних захворювань, а також підтверджена наявність другої групи інвалідності, що вбачається з відповідного акта за № 978 (а.с.29-32).

А вже згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 21 листопада 2012 року, а також акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 21 листопада 2012 року № 836 ОСОБА_3 встановлена ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 85 відсотків у зв'язку з наявністю професійних захворювань, а також підтверджена друга група інвалідності. Крім того, вказано, що позивач потребує медикаментозного, санаторного лікування та лікування в реабілітаційному відділенні (а.с.15, 25-28).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку з питань охорони праці стосовно позивача були порушені права останнього на безпечні умови праці, тому погіршився стан його здоров'я через професійні захворювання, у зв'язку з чим відбулась втрата нормальних життєвих зв'язків позивача, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто позивачу була заподіяна моральна шкода, для компенсації якої судом визначена сума з урахуванням принципу розумності і справедливості, враховуючи стан його здоров'я, наявність другої групи інвалідності, а також постійне підвищення рівня життя - у розмірі 14500 грн., яка стягнута з ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він є законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Місцевим судом вірно встановлено і ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» не заперечується, що ОСОБА_3 працював у відповідача в умовах підвищеного рівня виробничого шуму та пилу, а також за деякими показниками був присутній сам факт важкості праці.

Робота у шкідливих для здоров'я умовах стала наслідком його професійного захворювання через порушення відповідачем вимог трудового законодавства стосовно створення безпечних умов праці, (не дотримано законодавство про охорону праці, щодо гігієнічних регламентів та нормативів), тому під час огляду позивача МСЕК 21 листопада 2012 року йому було встановлено втрату 85% професійної працездатності, а також встановлено другу групу інвалідності.

Отже, є такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки місцевим судом правильно встановлено, що позивач внаслідок ушкодження здоров'я в результаті професійного захворювання зазнав фізичного болю та страждань, про що йдеться у п.1 ч.2 ст.23 ЦК України, а також він змушений вживати додаткові зусилля для організації свого життя, що спричиняє йому моральні страждання, для відшкодування яких судом обґрунтовано, з врахуванням принципу розумності й справедливості визначено суму у розмірі 14500 грн.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі ст.237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Установивши, що професійне захворювання позивач отримав унаслідок незабезпечення у повній мірі ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» безпечних і нешкідливих умов праці, про що також йдеться в акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (недосконалість технологій, тривала робота в шкідливих умовах праці), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що завдана працівникові моральна шкода підлягає відшкодуванню саме роботодавцем.

Під час установлення зазначених обставин судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки заподіяна позивачу саме роботодавцем моральна шкода, що знайшло підтвердження матеріалами справи, перебуває в причинно-наслідковому зв'язку з недотриманням відповідачем законодавства про охорону праці щодо гігієнічних регламентів та нормативів, що встановлено матеріалами справи, зокрема, актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання № 84 від 16 жовтня 2009 року.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачу виплачувались надбавки до заробітної плати за шкідливі умови праці, а також на виплату Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань страхових виплат не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду.

Інші доводи апеляційної скарги, в тому числі і щодо завищеного розміру відшкодування моральної шкоди, висновків місцевого суду не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для зміни чи скасування рішення суду, враховуючи наявність доказів, які підтверджують факт заподіяння позивачу моральної шкоди.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 грудня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -