Ухвала суду № 42573086, 30.01.2015, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №583/448/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Мовчан Н. В.Номер провадження 22-ц/788/113/15 Суддя-доповідач - Ільченко Категорія - 47

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ільченко О.Ю.,

суддів - Гагіна М. В. , Рибалки В. Г.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 листопада 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Охтирської міської ради Сумської області, ОСОБА_4, третя особа - Управління Держземагенства в Охтирському районі Сумської області

про визнання незаконним рішення та визнання недійсним державного акту,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 листопада 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застування норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задоволити. При цьому зазначає, що суд першої інстанції не дослідив за рахунок яких земель збільшилась площа земельної ділянки відповідачки ОСОБА_4 з 0,0500 га до 0,0609 га, не взяв до уваги надані ним з цього приводу докази про порушення меж їхніх земельних ділянок та, що під час виготовлення технічної документації на земельну ділянку відповідачки були порушені вимоги Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку.

Заслухавши пояснення апелянта та його представника, яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення, відповідачки та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що встановлена судом невідповідність фактичних меж між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 може бути усунена шляхом відновлення межових знаків, тому відсутні правові підстави для визнання недійсним державного акту на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_4

Колегія суддів погоджується з висновком суду, оскільки він відповідає зібраним у справі доказам та нормам матеріального права.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач заявляючи вимоги про визнання незаконним рішення Охтирської міської ради та державного акта на земельну ділянку виданого відповідачці ОСОБА_4, посилався на ту обставину, що відповідачка не мала у користуванні фактичного розміру земельної ділянки, відповідно якого була затверджена технічна документація та видано Державний акт. Вважав, що у відповідачки є перебільшення на 0,0109 га приватизованої земельної ділянки (т.1 а.с.19-20).

Перевіряючи ці доводи, судом першої інстанції було встановлено, що позивач та відповідачка є користувачами суміжних земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.

Позивач став власником земельної ділянки площею 1000 кв.м згідно договору купівлі-продажу від 13 травня 1999 року (т.1 а.с.6, 99).

Із технічної документації вбачається, що на вказану земельну ділянку ОСОБА_3 отримував державні акти та право власності від 02 серпня 2006 року та від 07 вересня 2007 року (т.1 а.с.97, 111).

Із акта погодження та закріплення існуючих в натурі меж від 15 січня 2007 року вбачається, що встановлені межі погоджені з суміжними користувачам, зокрема із ОСОБА_5 (т.1 а.с.107, 108).

Відповідачка ОСОБА_4 отримала Державний акт від 20 липня 2005 року на право власності на земельну ділянку площею 0,0609 га (т.1 а.с.13).

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що рішенням Охтирської міської ради від 11 листопада 1993 року №518 ОСОБА_4 у приватну власність передавалась земельна ділянка площею 500 кв.м, однак у рішенні зазначено, що площі земельних ділянок будуть уточнені при видачі актів на право приватної власності на землю (т.1 а.с.114).

Під час виготовлення технічної документації була уточнена площа земельної ділянки у розмірі 0,609 га, що рішенням Охтирської міської ради 4-го скликання від 25 березня 2005 оку, 05 травня 2005 року «Про затвердження технічної документації землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки громадянам України » було уточнено (т.1 а.с.46, 49, 117 зв.).

Таким чином, з 2005 по 2011 роки між сторонами не виникало непорозумінь з приводу землекористування.

У подальшому за заявою ОСОБА_3 Охтирською міською радою 30 грудня 2010 року прийняте рішення, яким надано згоду ОСОБА_3 на зміну функціонального використання частини земельної ділянки у зв'язку з будівництвом аптеки (т.1 а.с.86, 87) і на підставі розробленої документації ОСОБА_3 отримав державні акти на земельні ділянки площею 0,0155 га та 0,0845 га (т.1 а.с.123-125).

Із абрису земельної ділянки розміром 0,0845 га, що межує із земельною ділянкою відповідача вбачається, що межа між ділянками в точках Е та Є має пряму лінію. Аналогічно, межа відображена на плані меж земельної ділянки, що є додатком до Держаного акта ОСОБА_4 (т.1 а.с.8, 13).

На запит апеляційного суду Головне управління Держземагентства в Охтирському районі надано відповідь, що межі земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 не накладаються одна на одну, а конфігурація меж не змінена (т.2 а.с.33).

Посилання апелянта на акт про встановлення та закріплення меж в натурі від 15 листопада 2013 року, за яким межові знаки не були встановлені в точках 13 та 14, то ця обставина не є підставою для визнання недійсним Державного акта відповідачем.

Із матеріалів справи та пояснень апелянта вбачається, що перешкодою для встановлення межових знаків є огорожа, яка на думку позивача змінила конфігурацію меж (т.1 а.с.9 зв.).

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що в даному випадку для відновлення меж може бути вибраний інший спосіб захисту порушеного права.

Крім того, колегія суддів бере до уваги і той факт, що в справі відсутні докази щодо збільшення розміру земельної ділянки у відповідачки та зменшення ділянки позивача.

Таким чином, всупереч ст.ст.10, 60 ЦПК України позивач не довів належними та достатніми доказами наявності підстав для визнання незаконними рішення Охтирської міської ради 25 березня 2005 оку, 05 травня 2005 року та Державного акту серії ЯА №522721 від 20 липня 2005 року виданого на ім'я ОСОБА_4, а тому на законних підставах відмовив у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -

З оригіналом згідно: суддя

Апеляційного суду Сумської області О.Ю. Ільченко