Рішення № 42571313, 11.11.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/12525/13 Головуючий у 1 інстанції: Борейко С.В.

Провадження № 22-ц/783/5974/14 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія:50

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Шандри М.М.

суддів: Левика Я.А. , Шумської Н.Л.

з участю секретаря: Бадівської О.О.

та з участю представника ОСОБА_2 ОСОБА_3,

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа Франківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про стягнення неустойки (пені) від суми несплачених аліментів,-

встановила:

12.12.2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення неустойки (пені) від суми несплачених аліментів за період з 01.05.2012 року по 31.12.2012 року у розмірі 5 304,82 грн. В обґрунтування позову покликалася на те, що на виконання рішення суду від 23.10.2009 року стягуються з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки. У зв'язку з несплатою відповідачем аліментів утворилася заборгованість за період з 01.05.2012 року до 01.10.2012 року у сумі 5097,39грн. Оскільки заборгованість виникла з вини боржника, просить стягнути з нього неустойку (пеню) від суми несплачених аліментів.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 17.07.2014 року вищезазначений позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) від суми несплачених аліментів за період з 01.05.2012 року по 31.12.2012 року у розмірі 5304,82 грн. Вирішено питання стягнення судового збору.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_4

В апеляційній скарзі вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що заборгованість по аліментах утворилася не з його вини. Судом не взято до уваги те, що до виникнення заборгованості призвела помилка у виконавчому листі щодо адреси проживання боржника. Ним вчинялися дії направлені на те, щоб виконавчий лист був скерований до належного ВДВС для стягнення аліментів. Як тільки виконавчий лист передали до належного ВДВС уся заборгованість була погашена при виплаті чергових зарплат. Районний суд також не врахував те, що він з грудня 2012 року не працює і його матеріальне становище не дозволяє сплатити таку значну суму пені по аліментах. Просить рішення суду змінити звільнивши його повністю або частково від сплати нарахованої пені.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам не повністю відповідає.

Згідно із ч.1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов»язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Районним судом установлено, що на виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 23.10.2009 року видано виконавчий лист № 2-2356/09 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частки заробітної плати щомісячно, починаючи з дня звернення позивача до суду, тобто з 14.04.2009 року і до досягнення дитиною повноліття.

Виконавчий лист був пред»явлений до ВДВС Івано-Франківського МУЮ за місцем праці відповідача. 30.04.2012 року ОСОБА_6 звільнений з ТОВ «Верта-ІФ», у зв'язку з чим підприємством припинено нарахування аліментів, про що 21.05.2012 року ТОВ «Верта-ІФ» повідомило ВДВС Івано-Франківського МУЮ. Постановою державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ від 21.05.2012 року виконавче провадження закінчено, оскільки боржник проживає в с. Зубра Пустомитівського району Львівської області.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем ВДВС Пустомитівського РУЮ 19.06.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 33187897. В ході проведення виконавчих дій поступила заява ОСОБА_4 про те, що він працює в ПП «ОККО-Бізнес» за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 72, що є територією Франківського ВДВС ЛМУЮ, у зв'язку з чим постановою державного виконавця ДВС Пустомитівського РУЮ від 04.09.2012 року виконавче провадження закрито, виконавчий документ направлено за належністю до Франківського ВДВС ЛМУЮ (а.с.120).

Судом установлено, що боржник прийнятий на роботу в ПП «ОККО-Бізнес» з 01.05.2012 року наказом № 09к від 28.04.2012 року (а.с.14 зв.).

Відповідно до роз»яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Враховуючи наведене, виходячи із презумпції вини особи, що прострочила виконання зобов'язання, районний суд прийшов до вірного висновку про те, що заборгованість по сплаті аліментів виникла з вини відповідача, оскільки він не довів, що така заборгованість виникла з незалежних від нього обставин.

Як убачається з розрахунку заборгованості по аліментах (а.с.8), за період з 01.05.2012 року до 01.10.2012 року утворилася заборгованість у сумі 5097,30 грн. Розмір пені від суми заборгованості з урахуванням погашення заборгованості (а.с.59) станом на 31.12.2012 року становить 5 304,82 грн, що стверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем. Розмір заборгованості неустойки (пені) відповідачем не оспорюється.

Відповідно до ч.2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Як установлено судом, ОСОБА_4 на даний час не працює. Колегія суддів вважає, що розмір неустойки може бути зменшений з урахуванням його матеріального стану до 3000,00 грн., тому доводи апелянта в частині зменшення розміру неустойки підлягають до задоволення.

За таких обставин, рішення в частині визначення розміру неустойки (пені) слід змінити, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. 307 ч.1 п. 3, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17 липня 2014 року змінити в частині визначення розміру неустойки (пені). Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) у розмірі 3000,00 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий М.М. Шандра

Судді: Я.А. Левик

Н.Л. Шумська