Постанова № 42560541, 04.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р. Справа № 908/4294/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача -Хлабистіна Д.М., за довіреністю від 01.01.2015р. №26;

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ (вх. №4324 З/1-18) на рішення господарського суду Запорізької області від 12.11.2014р. у справі № 908/4294/14

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень", м. Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський вогнетривкий завод", м. Дружківка Донецька область,

про стягнення суми 16900,00 грн. штрафу

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.11.2014р. у справі №908/4294/14 (суддя Гандюкова Л.П.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський вогнетривкий завод" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" суму 3380,00 грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу, суму 1827,00 грн. судового збору.; в іншій частині позову відмовлено. Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивоване помилковим зазначенням відповідачем маси вантажу у видатковій накладній. Також, з посиланням на статтю 233 Господарського суду України мотивоване тим, що збитків вказаною помилкою позивачу завдано не було.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ не погодилось з рішенням господарського суду першої інстанції, подало до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 12.11.2014р. у справі № 908/4294/14 в частині зменшення штрафу на суму 13520 грн.; задовольнити позов Державного підприємства "Придніпровська залізниця" у повному обсязі;

покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування своєї правової позиції апелянт зазначає, що задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, місцевий господарський суд не довів чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін. Також, зазначає, що відсутність доказів понесення реальних збитків позивачем внаслідок порушення відповідачем вимог Статуту залізниць України а також знаходження відповідача в зоні проведення антитерористичної операції не можуть бути підставами для зменшення розміру штрафу.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (справу) призначено для розгляду судді-доповідачу Терещенко О.І.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2014р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 03.02.2015р. о 09:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 12.11.2014р. у справі № 908/4294/14 в частині зменшення штрафу на суму 13520 грн. та задовольнити позов Державного підприємства "Придніпровська залізниця" у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 03.02.2015р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6102214099763, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

24.01.2014р. зі станції відправлення Кіндратівка Донецької залізниці на станцію Горяїнове Придніпровської залізниці за залізничною накладною № 48001283 у вагоні № 24588329 ТОВ "Дружківський вогнетривкий завод" був направлений вантаж: вироби кислотоупорні та вогнеупорні не пойменовані в алфавіті, кількість місць 56; пломби відправника Варта-Універсал М2: Х771010, Х771080. Відповідно до даної накладної маса вантажу, визначена відправником, склала 66600 кг на вагонних вагах (150 т), вантаж у вагон завантажений вантажовідправником. Правильність внесення відомостей в накладну підтвердив своїм підписом представник відправника. Провізна плата склала 3380,00 грн.

30.01.2014р. при проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, здійснено контрольне переважування вагону №24588329 на 150-тонних тензометричних вагах станції, держповірених 17.10.2013р.

За результатами зазначеної перевірки визначено: вага брутто - 61400 кг, тара по документу - 23100 кг, нетто - 38300 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 28300 кг. При візуальному огляді вагону № 24588329 встановлено ЗПУ відправника "Варта-Універсал М2" №№ Х771010, Х771080 - справні, номера відповідають документу. На вагоні бокові двері зачинені, проломи підлоги та стін відсутні. Слідів витікання чи висипання вантажу немає. Технічно вагон справний. При повторному переважуванні вагону вага підтвердилася. В розділі Є комерційного акту "Відмітка станції призначення про стан вантажу, який прибув з актом попутної станції" міститься напис, що під час перевірки вантажу різниці проти цього акту не виявлено.

30.01.2014р. начальником станції, начальником вантажного району та прийомоздавальником складено комерційний акт РА №000981/13/1.

30.01.2014р. був складений акт загальної форми 120/вип., в якому зафіксовано, що при контрольному переважуванні на справних вагонних 150-тонних тензометричних вагах станції, держповірених 17.10.2013р., виявилось: вага брутто - 61400 кг, тара по документу - 23100 кг, нетто - 38300кг, що менше ваги, вказаного в документі на 28300 кг.

Вищезазначене стало підставою для звернення позивача до господарського суду Запорізької області з позовною заявою, в якій останній просив стягнути з ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» штраф за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній у розмірі 16 900,00 грн.

12.11.2014р. відповідач, на адресу господарського суду Запорізької області надав відзив на позову заяву, в якому, зокрема, просив зменшити суму штрафу.

12.11.2014р. господарським судом Запорізької області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення штрафу за помилкове зазначення відповідачем у залізничній накладній маси вантажу.

Статтею 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввіреній їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про залізничний транспорт», законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів законодавства України.

Частиною 2 статті 1 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 встановлено, що Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також, підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони -одержувача.

Відповідно до п.1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. за №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача.

Згідно п.1.3 Правил оформлення перевізних документів, усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються; у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Відповідно до ст.37 Статуту залізниць України та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. за №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082, маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси відправник зазначає у накладній.

Пунктом 2.1. розділу 2 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що вантажовідправником заповнюються графи комплекту перевізних документів, зокрема, "Маса вантажу в кг, визначена відправником" - вказується маса вантажу у кілограмах.

Як вбачається з залізничної накладної №48001283, в графі 26 «Спосіб визначення маси», зазначено: «на вагонних вагах (150 т)», в графі 24 «Маса вантажу, визначена відправником» зазначено: « 66600».

Як встановлено місцевим господарським судом, вантаж відповідача був завантажений останнім у вагон №24588329.

Також, господарським судом першої інстанції встановлено та з відзиву на позовну заяву від 12.11.2014р. вбачається, що представник відповідача підтвердив помилковість внесення ним у накладну №48001283 маси вантажу та проти актів, складених позивачем не заперечував.

Також, відповідно ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Таким чином, стаття 24 Статуту залізниць України надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і на попутній станції.

Пункт 26 Тарифного керівництва також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт.

Згідно із п.5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно із ст.122 Статуту залізниць України . Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 встановлено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.

Згідно зі ст.122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту (у розмірі п'ятикратної провізної плати). При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

А отже, колегія суддів приходить до висновку, що залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Отже, відповідно до наведених вище норм права, відповідальність за неправильне оформлення залізничної накладної несе вантажовідправник.

Як вже зазначалось вище, комерційним актом від 30.01.2014р. РА №000981/13/1 зафіксовано невідповідність маси вантажу на 28300 кг даним, зазначеним відповідачем у залізничній накладній №48001283.

Крім того, місцевим господарським судом було встановлено, що зважування маси вантажу згідно з накладною №48001283 здійснювалось відповідачем на вагонних вагах - 150 т. У комерційному акті РА №000981/13/1 від 30.01.2014р. зазначено, що переважування було здійснено на 150-ти тонних тензометричних вагах, тобто тим же способом, як і при завантаженні товару.

Враховуючи вищевикладене, а також, те, що відповідачем в господарському суді першої інстанції було визнано факт помилковості занесення ним відомостей щодо маси вантажу в залізничну накладну №48001283, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що відповідачем було невірно зазначено масу вантажу у залізничній викладній.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку та відповідачем не заперечено про те, що їм допущено порушення, яке полягає у неправильному зазначені у залізничній накладній масі вантажу.

В обґрунтування своєї правової позиції апелянт зазначає, що місцевим господарським судом неправомірно зменшено суму штрафу.

З такою позицією скаржника колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Як було вже зазначено вище, відповідач звернувся до господарського суду Запорізької області з клопотанням про зменшення суми штрафу.

Колегія суддів зазначає, що сума штрафу позивачем розрахована вірно (3380,00 грн. - провізна плата х 5 =16900,00 грн.)

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом до виняткового даний випадок віднесено через ненадання позивачем доказів понесення ним збитків у зв'язку з неправильно зазначеною відповідачем маси вантажу; неспричинення через допущене відповідачем порушення збитків як залізниці, так і іншим учасникам господарських відносин.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду та зазначає, що допущене відповідачем порушення у вигляді помилкового занесення відомостей у залізничну накладну не спричинило збитків для позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 25.02.2014р. у справі №905/6517/13.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що допущене відповідачем порушення призвело до пошкодження транспортного засобу (контейнеру або рухомого складу) або порушення безпеки руху залізничного транспорту, тому позивачем не понесено додаткових витрат та йому не було завдано збитків, а отже наявні правові підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення суми штрафу.

Також, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що відповідач знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, а тому для забезпечення підтримки суб'єкта господарювання, що здійснює підприємництво на зазначеній території, є доцільним зменшення суми штрафу до розміру однієї провізної плати у сумі 3380,00 грн.

Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення у даній справі прийнято при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його зміни чи скасування не вбачається. Натомість, доводи, викладені у апеляційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та матеріалами справи, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області - без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 12.11.2014р. у справі №908/4294/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 04.02.2015р.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.