Рішення № 42560229, 29.01.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2015 р. Справа № 911/118/15

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа», Київська обл., м. Яготин

про стягнення 2354801,33 грн.

за участю представників:

від позивача: Вознюк Є.В. (дов. № 14-167 від 11.06.2014 р.);

від відповідача: Василенко В.В. - директор; Олексенко С.П. (дов. № 48 від 28.01.2015 р.);

Обставини справи:

публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа» (далі - відповідач) про стягнення 2354801,33 грн., з яких 1664432,30 грн. заборгованості за договором № 13/2899-БО-17 від 28.12.2012 р. купівлі-продажу природного газу, 214802,96 грн. пені, 61942,69 грн. 3% річних та 413623,38 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 13/2899-БО-17 від 28.12.2012 р. купівлі-продажу природного газу в частині своєчасної та повної оплати отриманого газу, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 1664432,30 грн. У зв'язку з наявністю зазначеної заборгованості позивачем на підставі п. 7.2. договору нараховано відповідачу 214802,96 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України - 61942,69 грн. 3% річних та 413623,38 грн. інфляційних втрат.

27.01.2015 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він частково заперечив проти позову в частині вимоги про стягнення пені, посилаючись на сплив встановленої ст. 258 ЦК України позовної давності щодо вказаної вимоги. Крім того, відповідач зазначив, що наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій неправомірно здійснено ним починаючи з 14 числа місяця, оскільки пунктом 6.1. договору встановлено термін оплати поставки газу до 14 числа місяця (включно), наступного за місяцем поставки, тобто позивачем нараховано штрафні санкції в день розрахунку відповідача за отриманий природний газ.

Представник позивача в судовому засіданні 29.01.2015 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні 29.01.2015 р. проти позовних вимог частково заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 р. між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та комунальним підприємством теплових мереж «Яготинтепломережа» (покупець) було укладено договір № 13/2899-БО-17 купівлі-продажу природного газу (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 р. природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. газ обсягом до 1890,00 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.): І квартал - 1080,00 (січень - 460,00, лютий - 320,00, березень - 300,00); ІІ квартал - 160,00 (квітень - 160,00); IV квартал - 650,00 (жовтень - 150,00, листопад - 250,00, грудень - 250,00).

Відповідно до п. 3.1. договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання передачі.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що всього до оплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 4661,74 грн.

У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, вони є обов'язковими для сторін за договором з моменту введення їх в дію (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 5.5. договору загальна вартість договору на дату його укладення становить з ПДВ - 8810688,60 грн.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В п. 11.1. договору сторони передбачили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

19.07.2013 р. сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 13/2899-БО-17 від 28.12.2012 р. купівлі-продажу природного газу, відповідно до якої сторони домовились з 01.07.2013 р. викласти пункти 5.2. і 5.5. статті 5 «Ціна газу» у новій редакції.

Відповідно до п.п. 5.2., 5.5. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 19.07.2013 р. до сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 4588,54 грн.; загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

На виконання умов договору в січні-квітні та жовтні-грудні 2012 р. позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 7400306,94 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 р. за січень 2013 р. на суму 1633397,71 грн., від 28.02.2013 р. за лютий 2013 р. на суму 1318366,91 грн., від 31.03.2013 р. за березень 2013 р. на суму 1497731,87 грн., від 30.04.2013 р. за квітень 2013 р. на суму 476378,15 грн., від 31.10.2013 р. за жовтень 2013 р. на суму 472247,54 грн., від 30.11.2013 р. за листопад 2013 р. на суму 724846,45 грн. та від 31.12.2013 р. за грудень 2013 р. на суму 1277338,31 грн., підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

Відповідач за отриманий природний газ розрахувався лише частково на суму 5735874,64 грн. та з порушенням встановленого п. 6.1. договору строку, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 1664432,30 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з приписами статтей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки станом на час прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий на підставі договору № 13/2899-БО-17 від 28.12.2012 р. природний газ становить 1664432,30 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1664432,30 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 214802,96 грн. пені за прострочення оплати отриманого природного газу, нарахованої за загальний період з 14.02.2013 р. по 13.07.2014 р. на прострочену заборгованість відповідача за поставлений в січні-квітні та жовтні-грудні 2013 р. природний газ.

Згідно з п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період прострочення, а тому позивачем невірно нараховано пеню по 25.02.2013 р. включно на прострочену заборгованість за січень 2013 р., по 05.04.2013 р. включно на прострочену заборгованість за лютий 2013 р., по 03.06.2013 р. включно на прострочену заборгованість за березень 2013 р., по 03.06.2013 р. включно на прострочену заборгованість за квітень 2013 р., по 03.06.2014 р. включно на прострочену заборгованість за жовтень 2013 р., оскільки заборгованість за поставлений у вказані місяці природний газ була повністю оплачена відповідачем 25.02.2013 р., 05.04.2013 р., 03.06.2013 р., 03.06.2013 р., 03.06.2014 р. Зазначене також стосується визначення позивачем періодів нарахувань пені на заборгованості, що були погашені відповідачем декількома платежами.

Відповідно до арифметично вірного розрахунку, здійсненого судом за заявлений позивачем період на прострочену заборгованість відповідача за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо з урахуванням зазначених позивачем дат початку періодів прострочення по встановлені судом вірні дати закінчення періодів прострочення та з урахуванням часткових проплат, сума пені становить 213023,02 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 413623,38 грн. інфляційних втрат та 61942,69 грн. 3% річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 413623,38 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період квітень - червень 2013 р. на прострочену заборгованість відповідача за березень 2013 р., за травень 2013 р. на прострочену заборгованість відповідача за квітень 2013 р., за період листопад 2013 р. - травень 2014 р. на прострочену заборгованість за жовтень 2013 р., за період грудень 2013 р. - жовтень 2014 р. на прострочену заборгованість за листопад 2013 р. та за період січень-жовтень 2014 р. на прострочену заборгованість за грудень 2013 р.

Однак, наданий розрахунок інфляційних втрат є невірним, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за періоди, в яких заборгованість відповідача існувала менше місяця, а саме за квітень 2013 р. на прострочену заборгованість за березень 2013 р., за травень 2013 р. на прострочену заборгованість за квітень 2013 р., за листопад 2013 р. на прострочену заборгованість за жовтень 2013 р., за грудень 2013 р. на прострочену заборгованість за листопад 2013 р., за січень 2014 р. на прострочену заборгованість за грудень 2013 р., оскільки заборгованість відповідача у вказаних періодах нарахування інфляційних втрат виникла 14.04.2013 р., 14.05.2013 р., 14.11.2013 р., 14.12.2013 р. та 14.01.2014 р. відповідно.

Крім того, позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати на заборгованості, на які вже були нараховані інфляційні втрати, та виходячи з їх розміру станом на початок, а не на кінець кожного місяця періоду нарахування.

Таким чином, відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за травень 2013 р. на прострочену заборгованість відповідача за березень 2013 р., за грудень 2013 р. - травень 2014 р. на прострочену заборгованість відповідача за жовтень 2013 р., за січень-жовтень 2014 р. на прострочену заборгованість відповідача за листопад 2013 р. та за лютий-жовтень 2014 р. на прострочену заборгованість відповідача за грудень 2013 р. з урахуванням часткових проплат, інфляційні втрати становлять 347517,54 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 61942,69 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період з 14.02.2013 р. по 24.11.2014 р. на прострочену заборгованість відповідача за поставлений в січні-квітні та жовтні-грудні 2013 р. природний газ.

Оскільки, як вже зазначалось, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період прострочення, то позивачем невірно нараховано 3% річних по 25.02.2013 р. включно на прострочену заборгованість за січень 2013 р., по 05.04.2013 р. включно на прострочену заборгованість за лютий 2013 р., по 03.06.2013 р. включно на прострочену заборгованість за березень 2013 р., по 03.06.2013 р. включно на прострочену заборгованість за квітень 2013 р., по 03.06.2014 р. включно на прострочену заборгованість за жовтень 2013 р., оскільки заборгованість за поставлений у вказані місяці природний газ була повністю оплачена відповідачем 25.02.2013 р., 05.04.2013 р., 03.06.2013 р., 03.06.2013 р., 03.06.2014 р. Зазначене також стосується визначення позивачем періодів нарахувань 3% річних на заборгованості, що були погашені відповідачем декількома платежами.

Відповідно до арифметично вірного розрахунку, здійсненого судом за заявлений позивачем період на прострочену заборгованість відповідача за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо з урахуванням зазначених позивачем дат початку періодів прострочення по встановлені судом вірні дати закінчення періодів прострочення та з урахуванням часткових проплат, сума 3% річних становить 61563,77 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на те, що розрахунок штрафних санкцій неправомірно здійснено позивачем починаючи з 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (встановленого п. 6.1. договору дня розрахунку), не приймаються судом до уваги, оскільки п. 6.1. договору встановлено, що розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, а тому відповідно до абз. 2 пп. 1.9. п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» останнім днем виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого газу являється 13 число місяця, наступного за місяцем поставки газу, в зв'язку з чим розрахунок пені та 3% річних обґрунтовано здійснений позивачем саме з 14 числа відповідного місяця.

Не приймаються судом до уваги також посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на сплив строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 1 ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як вбачається з п. 9.3. договору, сторони скористались наданим їм ч. 1 ст. 259 ЦК України правом та встановили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

З огляду на те, що відповідно до умов п. 9.3. договору строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені навіть за перший день прострочення оплати відповідачем заборгованості за отриманий в січні 2013 р. природний газ закінчується лише 14.02.2018 р., то позивачем не пропущено строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа» (07700, Київська обл., м. Яготин, вул. 1 Травня, 1, код 24223294) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Богдана Хмельницького, 6, код 20077720) 1664432,30 грн. (один мільйон шістсот шістдесят чотири тисячі чотириста тридцять дві грн. 30 коп.) заборгованості, 213023,02 грн. (двісті тринадцять тисяч двадцять три грн. 02 коп.) пені, 61563,77 грн. (шістдесят одну тисячу п'ятсот шістдесят три грн. 77 коп.) 3% річних, 347517,54 грн. (триста сорок сім тисяч п'ятсот сімнадцять грн. 54 коп.) інфляційних втрат та 45730,73 грн. (сорок п'ять тисяч сімсот тридцять грн. 73 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О. Рябцева

Рішення підписано 04.02.2015 р.