Постанова № 42542138, 03.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2015 р. Справа № 917/1645/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників:

позивача - Гловацький О.С. (довіреність б/н від 04.08.2014 року); Іларіонов Є.А. (довіреність б/н від 26.01.2015 року);

відповідача - не з'явився ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №4086П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 04 листопада 2014 року у справі №917/1645/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Рамбурс", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор-Утр" (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю "Амарант", м. Полтава,

про стягнення 2845500,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року ПрАТ "Рамбурс" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ "Амарант" про стягнення 4839946,29 грн. боргу (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог) за договором поставки сільськогосподарської продукції № 20/-(2)-14 від 07.02.2014 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04 листопада 2014 року у справі №917/1645/14 (суддя Гетя Н.Г.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 04 листопада 2014 року у справі №917/1645/14 та прийняти нове рішення яким стягнути з відповідача 4839946,29 грн. заборгованості за поставлений товар та 109620,00 грн. судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 12.01.2015 року.

12.01.2015 року представник позивача надав до канцелярії суду заяву (вх.№203), в якій зазначив, що відповідач ТОВ "Амарант" змінив своє найменування на ТОВ "Луксор-Утр", а також що він змінив свою юридичну адресу. Крім того, представником позивача надано письмові пояснення до апеляційної скарги (вх.№204).

Ухвалою від 12.01.2015 року розгляд справи було відкладено на 28.01.2015 року.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№1235 від 27.01.2015 року) у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні 28.01.2015 року. Також він надіслав відзив на апеляційну скаргу позивача (вх.№1247 від 28.01.2015 року) в якому вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні.

Відповідно до пункту 3.9.2 ч. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи, у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію відповідача достатньо повно викладено відзиві на апеляційну скаргу, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2014 р. між сторонами було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №20/-(2)-14 (далі - Договір,), згідно якого позивач зобов'язався поставити відповідачу кукурудзу 3 класу з оплатою після поставки в кількості 2080 тон+/-10% залікової ваги.

Згідно п. 5 договору, ціна за 1 метричну тону складає 1400,00 грн. Загальна вартість договору 2912000,00 грн. Оплата вважається здійсненою після списання грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця.

Пунктом 7 Договору передбачено, що відповідач сплачує 100% вартості поставленого товару протягом 15 банківських днів з моменту поставки та отримання визначених у цьому пункті договору документів.

Договір набуває чинності з моменту його належного підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, відповідно до наданої позивачем видаткової накладної №438 від 07.02.2014 р. на суму 2845495,80 грн. відповідачу було передано товар на вказану у накладній суму та виставлено рахунок на оплату №483 від 07.02.2014 р. На виконання умов договору позивач передав відповідачу документи передбачені п. 7 Договору.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується також належним чином оформленою довіреністю №27 від 07.02.2014 р. на отримання його представником від позивача товарно-матеріальних цінностей (т.1 а.с.116) та актом приймання-передачі №02АМ1200045 від 07.02.2014 р., в якому зазначено, що сторони підтверджують, що право власності на товар передається від продавця до покупця одночасно з підписанням даного акту.

Як зазначає позивач, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України прийняв товар, але не оплатив його. Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором поставки сільськогосподарської продукції № 20/-(2)-14 від 07.02.2014 року .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції вказав, що на момент пред'явлення позову у позивача були відсутні підстави вважати, що відповідачем порушений строк виконання зобов'язань, з огляду на те, що між сторонами була укладена додаткова угода від 07.02.2014 р. до договору поставки, відповідно до якої покупець зобов'язується сплатити одним платежем в повному обсязі суму вартості поставленого товару за договором поставки сільськогосподарської продукції №20/-(2)-14 до 15.09.2014 р., з урахуванням вартості фінансування 16% річних. Таким чином місцевий суд дійшов висновку, що позовні вимоги є передчасними.

Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 653 ЦК України встановлено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Так зі змісту додаткової угоди№1 до договору №20/-(2)-14 до 15.09.2014 р., вбачається, що нею не вносяться зміни в договір №20/-(2)-14 до 15.09.2014 р., а лише зазначено, що сторони домовились деякі питання щодо обов'язку по сплаті, обрахування вартості та ціни товару та вартість фінансування. Додаткова угода не містить посилань на зміну умов основного договору.

Наведене дає підстави вважати, що на момент подачі позову пункт 7 Договору щодо 100% оплати вартості поставленого товару протягом 15 банківських днів з моменту поставки та отримання визначених у цьому пункті договору документів, також діяв, оскільки зміни до цього пункту не вносились та умови даного пункту договору сторонами не скасовувались.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що на момент подачі позову діяли одночасно як пункт 7 договору №20/-(2)-14 від 07.02.2014 року так і пункт 1 додаткової угоди №1 до договору №20/-(2)-14 від 07.02.2014 року.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та приписів статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом було прийнято заяву позивача від 15.09.2014 року про збільшення розміру позовних вимог. За своєю правовою природою вона є заявою про зміну підстави позову, оскільки вона ґрунтується на умовах додаткової угоди №1 до договору №20/-(2)-14 від 07.02.2014 року на відміну від первинних позовних вимог, які обґрунтовані умовами договору №20/-(2)-14 від 07.02.2014 року без урахування умов додаткової угоди.

Відповідно до приписів пункту 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовую свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Таким чином, оскільки позивачем було змінену підставу позову і таку зміну прийнято судом, то оскаржуване рішення прийнято з підстав, зазначених у заяві позивача від 15.09.2014 року. На час подання вказаної заяви від 15.09.2014 року, а також на момент прийняття рішення у відповідача вже виник обов'язок по сплаті 4839946,29 грн. боргу за договором поставки сільськогосподарської продукції № 20/-(2)-14 від 07.02.2014 року відповідно до додаткової угоди №1 до договору №20/-(2)-14 від 07.02.2014 року.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, у відповідності з вимогами статей 526, 625 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем, а останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Рамбурс" щодо сплати заборгованості в сумі 4839946,29 грн. є законними та обґрунтованими.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, неповно дослідив обставини справи, що призвело до помилкових висновків, а тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, а апеляційна скарга -задоволенню.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог, витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви та витрати позивача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок позивача у розмірі 73080,00 грн. та 36540,00 грн. відповідно.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 04 листопада 2014 року у справі №917/1645/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор-Утр" (37222, Полтавська область, Лохвицький район, село Юсківці, вулиця Лучанська, будинок 1-Б, код ЄДРПОУ 31801166, р/р 2600030519901 в АБ «Кредит-Дніпро», м Дніпропетровськ, МФО 305749) на користь Приватного акціонерного товариства "Рамбурс" (04116, місто Київ, проспект Перемоги, 20 кв.34, код ЄДРПОУ 22936378, р/р 26001001030309 в АТ «Місто Банк», МФО 380593) 4839946,29 грн. боргу за договором поставки сільськогосподарської продукції № 20/-(2)-14 від 07.02.2014 року, 73080,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 36540,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 02.02.2015 р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.