Рішення № 42525812, 27.01.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/15882/13 Головуючий у І інстанції Гапоненко А.П.Провадження № 22-ц/780/103/15 Доповідач у 2 інстанції ФінагєєвКатегорія 26 27.01.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

27 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 408 162 грн. 54 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.11.2007 року між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 719-060/07Р відповідно до якого відповідачу надано грошові кошти для придбання автомобіля в іноземній валюті на загальну суму 26 023,00 доларів США, зі сплатою 11,99 % річних за час фактичного користування кредитом, з терміном повернення до 01.11.2014 року, а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобов'язання згідно умов договору у повному обсязі. Для забезпечення виконання зобов'язання за зазначеним кредитним договором було укладено договір поруки з відповідачем ОСОБА_1 Однак, відповідачі не виконали умови договору і своєчасно не повернули кредитні кошти. Станом на 18.07.2013 року загальна сума заборгованості позичальника перед Банком склала - 51 065,00 доларів США, що еквівалентно 408162,54 грн. Виходячи з наведеного позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість та судові витрати.

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2014 року позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_1 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» заборгованість в розмірі 408162 гривні 54 копійок та судові витрати в сумі 3441 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та про відмову у задоволенні позову, через порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги заяву відповідача про застосування строків позовної давності, а також не врахував, що за вказаним кредитним договором вже було стягнуто заборгованість з ОСОБА_1 за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.02.2010 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 01 листопада 2007 року Акціонерний комерційний банк «Правекс-Банк» (у зв'язку зі зміною найменування юридичної особи - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк») та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 719-060/07Р, згідно якого відповідачу надано кредит в іноземній валюті на загальну суму 26023,00 долари США строком користування з 01.11.2007 р. по 01.11.2014 р. зі сплатою 11,99 відсотків річних за час фактичного користування кредитом, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобов'язання згідно з умовами договору.

Відповідно до умов Договору, викладених в п.п. 4.4. відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом рівними частинами в сумі 310,00 (триста десять) доларів США щомісяця до 10 числа наступного місяця.

Згідно п. 4.5 Кредитного договору, відсотки за користування кредитом підлягають сплаті відповідачем ОСОБА_2 щомісяця (за час фактичного користування коштами протягом календарного місяця) у строк до 10 числа місяця включно, наступного за місяцем нарахування процентів, а також на момент припинення дії Договору, зазначеного у п. 1.2 даного Договору.

За договором поруки № 719-060/07Р від 01 листопада 2007 року (п.1.1) гр. ОСОБА_1 зобов'язалася перед позивачем нести солідарну майнову відповідальність за виконання в повному обсязі взятих на себе відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 719-060/07Р від 01 листопада 2007 року та можливих змін та доповнень до нього, щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 01.11.2014 року у розмірі 26023,00 долари США та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами Кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, а тому керуючись вимогами статей 526, 530, 533,554, 610, 625, 625 ЦК України задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано доказів, які б мали істотне значення для справи, а заява про застосування строків позовної давності є безпідставною, оскільки термін закінчення договору спливає 01.11.2014 року згідно умов договору.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач, отримавши кошти за кредитним договором належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги у повному розмірі зазначив, що сума заборгованості за кредитом підтверджується розрахунком, наданим позивачем, відповідно до якого заборгованість у гривневому еквіваленті становить 408 162,54 грн. в тому числі: непогашений кредит -188 179,20 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 78970,84 грн.; несплачені відсотки за користування коштами - 106202,99 грн.; пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 34809,51 грн. При цьому, суд зазначив, що пеня нарахована в межах строку позовної давності за один рік.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам та не підтверджується наявними у справі доказами.

Згідно з наявного в матеріалах справи рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів стягнуто заборгованість за зазначеним кредитним договором в сумі 220 538.33 грн., яка існувала станом на 20 травня 2009 року. (а.с. 151).

Не дивлячись на те, що зазначеним судовим рішення з відповідачів стягнуто тіло кредиту, нараховані станом на 20.09.2009 року відсотки та штрафні санкції передбачені договором, позивач, звертаючись 04.10.2013 року до суду з позовом до відповідачів, повторно просить стягнути з них заборгованість по тілу кредиту, відсотки та нараховані штрафні санкції.

В зв'язку з цим колегія суддів приходить до висновки, що вимоги банку про стягнення заборгованості, яка вже стягнута іншим судовим рішенням задоволенню не підлягає.

На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про необхідність ухвалення повторного рішення про стягнення заборгованості, яка стягнута іншим рішенням суду.

В той же час вимоги банку про стягнення з відповідачів суми боргу, що складається з відсотків за користування кредитом після 20 травня 2009 року та пені підлягають задоволенню, але виключно в межах строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки(штрафу, пені).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 зверталась до суду з письмовою заявою про застосування строку позовної давності (а.с. 65).

З поданої позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом 04.10.2013 року.

За таких обставин пеня, за несвоєчасне внесення плати по тілу кредиту може бути стягнути виключно з 04.10.2012 року по 04.10.2013 року і згідно наданого суду розрахунку складає 708.58 долара США, що по курсу станом на момент звернення до суду буде складати 5663.68 грн.

Пеня, за несвоєчасне внесення плати по відсоткам може бути стягнути виключно з 04.10.2012 року по 04.10.2013 року і згідно наданого суду розрахунку складає 815.9 долара США, що по курсу станом на момент звернення до суду буде складати 6521.49 грн.

Відсотки за користування кредитними коштами підлягають до стягнення в межах трирічного строку позовної давності, тобто з 04.10.2011 року і в межах позовних вимог, тобто до 18 липня 2013 року. За вказаний період, згідно наданого суду розрахунку сума відсотків, що підлягають стягненню з відповідачів буде складати 10 931.55 доларів США, що по курсу станом на момент звернення до суду буде складати 87 375.88 грн.

На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав до задоволення позову в повному обсязі.

Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України є підставою до скасування рішення та ухвалення нового по суті позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк" (р/р №29095799980401, в ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», МФО 380838, код ЄДРПОУ 14360920) заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 87 375.88 (вісімдесят сім тисяч триста сімдесят п'ять гривень 88 копійок), пеню за несвоєчасне внесення плати за користування кредитом в сумі 5663.68 (п»ять тисяч шістсот шістдесят три гривні 68 копійок), пеню за несвоєчасне внесення процентів за користування кредитом в сумі 6521.49 (шість тисяч п'ятсот двадцять одну гривню 49 копійок), а всього 99 561.05 дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят одну тисячу гривень 05 копійок).

В задоволення іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк" (р/р №29095799980401, в ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», МФО 380838, код ЄДРПОУ 14360920) судові витрати у розмірі 419,63 (чотириста дев'ятнадцять гривень 63 копійки) з кожного.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.