Рішення № 42525813, 28.01.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/603/14 Головуючий у І інстанції Устимчук М. Ю.Провадження № 22-ц/780/275/15 Доповідач у 2 інстанції ЛащенкоКатегорія 18 28.01.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

28 січня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Лащенка В.Д.,

суддів Кулішенка Ю.М., Сушко Л.П.,

при секретарі Бевзюк М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 14 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим,

встановила:

У березні 2014 року ПАТ «Альфа - Банк» звернувся в суд з позовом до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивували тим, що 11 серпня 2009 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №490052700.

Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк» 19 серпня 2009 року, було приведено у відповідність до Закону України « Про акціонерні товариства» назву організаційно-правової форми, шляхом перейменування закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» у відкрите акціонерне товариство «Альфа-Банк».

Відповідно до умов договору позивач зобов'язувався надати позичальнику кредит у сумі 156313, 56 гривень на умовах, що визначені договором, а позичальник зобов'язувався повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати інші передбачені платежі в строки та умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього.

Позивач свої зобов'язання виконав та надав кредит у сумі 156313, 56 гривень.

У порушення умов договору позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 11 січня 2014 року має прострочену заборгованість на загальну суму 841619, 90 гривень з яких: заборгованість за кредитом - 153200, 77 гривень; заборгованість за відсотками - 93475, 81 гривень; неустойка (пеня) - 1097455, 89 гривень.

З врахування вимог ст. 266, ч. 2, ст. 258 ЦК України, розмір неустойки становить 594943, 32 гривень.

Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника, що випливають з основного договору, 11 серпня 2009 року позивач та фізична особа - ОСОБА_1 уклали договір поруки № 490052700-П.

Відповідно до умов договору відповідач як поручитель поручається за виконання позичальником обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому та відповідає перед банком у тому ж обсязі що і боржник.

Проте, зважаючи на невиконання позичальником зобов'язання стосовно умов повернення кредиту, позивач в праві вимагати стягнення з відповідача заборгованості, що виникла за вказаним кредитним договором. Тому позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість в сумі 841619, 90 гривень та судовий збір у сумі 3654, 00 гривень.

14 жовтня 2014 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов про визнання договору поруки припиненим, де вказала, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки. У разі, якщо строк не встановлено, порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки. У разі, якщо строк не встановлено, порука припиняється якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку основного зобов'язання не пред'явить вимог до поручителя. Вважає, що позивачем не було пред'явлено вимоги до неї як поручителя протягом шести місяців, як того вимагає закон.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 14 листопада 2014 року позовні вимоги задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору на загальну суму 841 619 гривень 90 копійок та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 654 гривень 00 копійок.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк», третя особа ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим - залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих відносин.

Задовольняючи позовні вимоги банку та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 08 лютого 2011 року було розглянуто позов ПАТ «Альфа-Банку» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банку» заборгованість у сумі за кредитом 153 200,77 гривень, по процентах 5 554,72 грн., по пені 3 313,62 грн.

28.05.2012 року державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №6-3240 виданим 07.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_3 вищевказаної заборгованості за кредитним договором.

Проте заборгованість за кредитним договором на даний час не сплачена, а отже боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позичальнику і поручителю банком 20 серпня 2013 року була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, проте на час звернення з вказаним позовом до поручителя, тобто на 11 березня 2014 року, вимоги банку залишені без задоволення.

Оскільки позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 11 січня 2014 р. має прострочену заборгованість на загальну суму 841619,90 грн., з яких заборгованість за кредитом - 153200,77 грн., за відсотками - 93475,81 грн., неустойка (пеня) - 1097455,89 грн., така заборгованість підлягає стягненню з поручителя.

З таким висновком не можна погодитися, оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 03 грудня 2007 року банк та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 490052700.(а.с.7-11)

Відповідно до умов договору позивач зобов'язувався надати позичальнику кредит у сумі 29 416,83 дол. США, номінальною процентною ставкою 14,5 % річних. Дата остаточного повернення кредиту 03.12.2014 р.

11 серпня 2009 року між банком та позичальником було укладено Договір про внесення змін і доповнень №1 до кредитного договору № 490052700 від 03.12.2007 року, яким банк збільшив розмір кредиту та додатково зобов'язувався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах, визначених кредитним договором, грошові кошти у сумі 156313,56 грн. (а.с.14-15)

Відповідно до умов договору позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту.

Позивач свої зобов'язання виконав та надав кредит у сумі 156313,56 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_3

У порушення умов договору, позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 11.01.2014 р. має прострочену заборгованість на загальну суму 841619,90 грн., з яких заборгованість за кредитом - 153200,77 грн., за відсотками - 93475,81 грн., неустойка (пеня) - 1097455,89 грн. З врахуванням ст.266, ч.2 ст.258 ЦК України, розмір неустойки становить 594943,32 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, (а.с.27)

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника, що випливають з основного договору, 03.12.2007 р. та 11.08.2009 р. позивач та ОСОБА_1 уклали Договір Поруки № 490052700-П.(а.с.19,20-21).

Відповідно до умов договору поруки поручитель поручається за виконання позичальником обов'язків, що виникли на підставі Основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, відповідає перед банком у тому ж обсязі що і боржник та у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем будь-яких зобов'язань, встановлених Договором, в тому числі у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, позивач має право вимагати дострокового виконання зобов'язання з повернення кредиту за договором.

Разом з тим, позивач надав кредит, строк повернення якого встановлено 03 грудня 2014 року. У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, позивач пред'явив вимоги до ОСОБА_3, з яким було укладено кредитний договір, про дострокове погашення заборгованості. Рішенням Третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 08 лютого 2011 року було розглянуто позов ПАТ «Альфа-Банку» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банку» заборгованість у сумі за кредитом.

Таким чином, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати. З урахуванням зазначеного, у разі зміни кредитором на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

За таких обставин договір поруки є припиненим, оскільки кредитор протягом шести місяців після зміни строку основного зобов'язання, що підтверджується рішенням Третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 08 лютого 2011 року, не пред'явив вимоги до поручителя. Вимога про дострокове повернення кредиту ОСОБА_1 була направлена банком тільки 20 серпня 2013 року (а.с.24), а позов до суду про стягнення боргу з ОСОБА_1 як поручителя подано до суду тільки 11 березня 2014 року.

З урахуванням зазначеного рішення суду про стягнення боргу за кредитним договором з поручителя та відмову у зустрічному позові про визнання поруки припиненою відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України необхідно скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення зустрічним позовних вимог та про відмову банку у задоволенні позову про стягнення боргу.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 14 листопада 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк», третя особа ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим задовольнити.

Визнати договір поруки №490052700-П1 укладений між закритим акціонерним товариством «Альфа - Банк», який 19 серпня 2009 року, було перейменовано в публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 припиненим.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», 01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4\6 (п\р №37396000000004, МФО 300346) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 витрати по сплаті судового збору 2 070, 60 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді