Ухвала суду № 42523254, 29.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року

справа № 811/3673/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою державного підприємства «Кіровоградський ремонтний завод» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі №811/3673/13-а за позовом Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області до державного підприємства «Кіровоградський ремонтний завод» про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Кіровоградська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області 14.11.2013 року звернулась до суду з позовом до державного підприємства «Кіровоградський ремонтний завод» (далі – ДП «Кіровоградський ремонтний завод»), згідно з яким, просить стягнути з відповідача, що має податковий борг, кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на суму податкового боргу в розмірі 589364,67 грн. на користь державного бюджету України, а саме:

- податок на додану вартість в розмірі 303265,06 грн. (отримувач: УК у м.Кіровограді, банк ГУДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016, ЗКПО банка 38037409, рахунок 31114029700002, код бюджетної класифікації 14010100);

- податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 25208,03 грн. (отримувач: УК у м.Кіровограді, банк ГУДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016, ЗКПО банка 38037409, рахунок 31119002700002, код бюджетної класифікації 11020100);

- податок на доходи найманих працівників в розмірі 56770,99 грн. (отримувач: міськфінуправління, ГУДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016, ЄДРПОУ банка 38037409, рахунок 33212800700002, код бюджетної класифікації 11010100);

- земельний податок з юридичних осіб в розмірі 203935,13 грн. (отримувач: міськфінуправління, ЄДРПОУ банка 38037409, банк ГУДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016, код бюджетної класифікації 13050100, рахунок 33212811700002);

- збір за спеціальне використання води в розмірі 185,46 грн. (отримувач: УК у м.Кіровограді, банк ГУДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016, ЗКПО банка 38037409, рахунок 33118357700002, код бюджетної класифікації 13020100).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач має податкового борг несплачений у встановлений строк у розмірі 589364,67 грн., а саме:

- з податку на додану вартість – 303265,06 грн., який утворився в результаті несплати грошових зобов’язань за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2013 року;

- з податку на прибуток - 25208,03 грн., який утворився з нарахованої пені;

- з податку на доходи фізичних осіб – 56770,99 грн., який утворився з нарахованої пені;

- з земельного податку – 203935,13, який утворився в результаті несплати грошових зобов’язань за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2013 року;

- з збору за спеціальне використання води – 185, 46 грн., який утворився в результаті несплати грошових зобов’язань за травень, серпень 2013 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідач має несплачений у встановлений Податковим кодексом України строк податковий борг в сумі 589364,67 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не врахував те, що відповідач повністю сплатив податковий борг згідно податкових вимог за 2001 рік. Крім того суд першої інстанції не взяв до уваги необхідність списання нарахованої позивачем пені, яка складається з відсотків за користування податковим кредитом за період з 31 березня 2012 року по 30 червня 2012 року включно, та податкового зобов’язання з 06.03.2012 року по 30.06.2012 року з нарахованою пенею за цей же період, згідно з Законом України від 02.10.2012 року № 5414-VI.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ДП «Кіровоградський ремонтний завод» зареєстроване в установленому законодавством порядку 04 січня 1927 року (а.с.62-65) та як платник податків перебуває на податковому обліку.

Сума грошового зобов'язання, самостійно узгодженого платником податків, але не сплаченого у встановлений Податковим кодексом України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання 589 364,67 грн., а саме: з податку на додану вартість – 303265,06 грн., з податку на прибуток – 25208,03 грн., з податку на доходи фізичних осіб – 56770,99 грн., з земельного податку – 203 935,13 грн. зі збору за спеціальне використання води – 185,46 грн.

Стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків відповідача відкритих у банківських установах на суму 589364,67 грн. є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність позовних вимог.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкове зобов'язання визначене самостійно платником в податковій декларації в силу положень п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку і вважається узгодженим.

Відповідно до п.57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має податковий борг по платежам до бюджету в сумі 589 364,67 грн., а саме: з податку на додану вартість – 303265,06 грн., з податку на прибуток – 25208,03 грн., з податку на доходи фізичних осіб – 56770,99 грн., з земельного податку – 203 935,13 грн. зі збору за спеціальне використання води – 185,46 грн.

Пунктом 59.1 ст.59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу податкову вимогу форми «Ю» №1/61 від 11.10.2001 року (а.с.66).

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів.

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини наявності у відповідача податкового боргу по платежам до бюджету в сумі 589 364,67 грн., який є узгодженим, а також те, що позивачу надано право на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо правомірності заявленої позивачем вимоги про його стягнення на користь державного бюджету України.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі, оскільки доказів в підтвердження наявності обставин погашення спірного податкового боргу, на які посилається відповідач, суду надано не було.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Кіровоградський ремонтний завод» - залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі №811/3673/13-а – без змін.

Стягнути з державного підприємства «Кіровоградський ремонтний завод» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 30 січня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко