Ухвала суду № 42522865, 29.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9901/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

29 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ХАЙЛАЙН МЕДІА» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0002182230 від 21.02.2013 р. та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби №0002172230 від 21.02.2013 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року було задоволено апеляційну скаргу відповідача; скасовано вказане рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову - про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2014 року скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року та направлено справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ХАЙЛАЙН МЕДІА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р.

Результати перевірки відображено в акті від 30.01.2013 р. № 297/22-30/33834937, в якому контролюючим органом встановлено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства:

- п.5.1, п. п. 5.2.1, п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р № 283/97-ВР, п.14.1.27. п. 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу країни від 02.12.2010 №2755-УІ, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму на загальну суму 278819.00 грн., в тому числі по періодах: 1 квартал 2010 року - 31250,00 грн.; 2 квартал 2010 року - 31250.00 грн.; 3 квартал 2010 року - 31250,00 грн.; 4 квартал 2010 року - 31250,00 грн.; 1квартал 2011 року - 30000,00 грн., 2 квартал 2011 року - 24150,00грн.; 3 квартал 2011 року - 20125,00грн.; 4 квартал 2011 року - 20125,00грн.; 1 квартал 2012 року - 59419,00грн.;

- та п. п. 7.4.1. п. 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями, п. 198.3, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 191584,00грн., в тому числі, за січень 2010року на суму 8333,00грн., за лютий 2010 року на суму 8333.00грн., за березень 2010року на суму 8333,00грн., за квітень 2010 року на суму 8333,00грн., за травень 2010 року на суму 8333,00грн., за червень 2010 року на суму 8333,00грн, за липень 2010 року на суму 8333,00грн, за серпень 2010року на суму 8333,00грн., за вересень 2010року на суму 8333,00грн., за жовтень 2010 року на суму 8333,00грн, за листопад 2010року на суму 8333.00грн. за грудень 2010року на суму 8333.00грн., за липень 2011року на суму 5833,00грн., за серпень 2011року на суму 5833,00грн., за вересень 2011 року на суму 5833,00грн, за жовтень 2011 року на суму 5833,00грн, за листопад 2011року на суму 5833,00грн., за грудень 2011 року на суму 5833,00грн., за червень 2012 року на суму 56590,00грн.

До вказаних висновків відповідач прийшов, вважаючи, що господарські операції, за результатами яких позивачем у періоді, що перевірявся, сформовано податковий кредит та віднесено витрати на придбання послуг до валових, здійснені позивачем на підставі договорів, що не мали реального характеру, укладених позивачем з ТОВ «Київська правнича компанія».

На підставі акта перевірки від 21.02.2013 податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0002172230, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 239 418 грн. (+ 191 584,00 грн. - основний платіж, 47 896,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- №0002182230, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в сумі 324 924,75 грн. (за основний платіж +278 819,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 46105,75грн.).

За результатами адміністративного оскарження до органів доходів і зборів скарги позивача було залишено без задоволення, спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 21.02.2013 №0002172230 та №0002182230 протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що господарські операції позивача з його контрагентом мали реальний характер, податковий кредит та валові витрати підприємством сформовано правомірно, оскільки їх формування підтверджується первинними документами, що доводять реальність здійснення операцій з придбання товару, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про фіктивність вчинених правочинів.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В обґрунтування правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень апелянт посилається на ту обставину, що договори позивача з його контрагентами не мали реального характеру, оскільки укладені без мети настання реальних наслідків та не підтверджуються первинними документами, спрямовані на отримання податкової вигоди.

Вищий адміністративний суд в ухвалі від 13 листопада 2014 року по даній справі зазначив: «при новому розгляді справи при оцінці доводів сторін необхідно застосувати норми матеріального права та надати належну оцінку наявним у справі доказам на предмет встановлення реального виконання господарських операцій і у разі їх недостатності, запропонувати сторонам надати належні докази, а також пояснення, з урахуванням вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо допустимості доказів (ст. 70) та обов'язку доказування (ст. 71) і вирішити спір згідно з чинним законодавством»

Зі змісту ст. 227 КАС України вбачається, що висновки і мотиви, з яких касаційним судом скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанції є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ «ХАЙЛАЙН МЕДІА» (Замовник), з одного боку, та ТОВ «КИЇВСЬКА ПРАВНИЧА КОМПАНІЯ» (Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір №03-05/2006 про надання послуг від 01.02.2006 р. (далі по тексту - Договір №03-05/2006).

Згідно п. 1.1 вищезазначеного Договору, Виконавець приймає на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, надавати Замовнику правову допомогу (юридичні послуги) з усіх питань поточної господарської та іншої діяльності Замовника, а також фінансові консультації з питань, що стосуються діяльності Замовника, надалі за текстом - «Послуги». Послуги, передбачені цим Договором, надаються з метою підтримки та сприяння господарській та іншій діяльності Замовника. Послуги з надання правової допомоги (юридичних послуг) можуть надаватися у вигляді: підготовки/розробки проектів правочинів з усіх питань поточної господарської та іншої діяльності Замовника; безпосередньої участі представників Виконавця у проведенні переговорів з контрагентами Замовника з питань укладення правочинів; надання допомоги з організації контролю за виконанням укладених правочинів; надання усних та письмових консультацій з правових питань, що пов'язані з діяльністю Замовника, з усіх галузей права; організації та ведення претензійної та позовної роботи; представлення у встановленому порядку інтересів Замовника в судах, а також в інших органах державної влади та управління з питань діяльності Замовника; 1 2.7. робота з установчими документами, а також документи що визначають спеціальну правосуб'єктність Замовника. Послуги з надання фінансових консультацій можуть надаватися у вигляді практичної допомоги з ведення бухгалтерського обліку Замовника та/або надання консультацій з питань оподаткування, фінансового планування і аналізу. Сторони домовились, що Послуги надаються Виконавцем на підставі відповідних запитів Замовника, що можуть бути надіслані на адресу Виконавця будь-яким зручним для обох Сторін шляхом. При цьому з метою прискорення документообігу між Сторонами такі запити можуть бути надані за телефоном, надіслані засобами факсимільного зв'язку або із застосуванням електронної пошти за наступними електронними адресами Виконавця: з юридичних питань - на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1; з фінансових питань - на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2. Сторони домовились, що у разі надання Замовником запитів із застосуванням будь-якого із зазначених в п.1.4. цього Договору засобів зв'язку, Виконавець може надавати Послуги (надсилати відповідні документи) із застосуванням аналогічного засобу зв'язку. У такому випадку Послуги вважатимуться наданими належним чином. Замовник приймає на себе зобов'язання в порядку та на умовах, викладених в цьому Договорі, сплачувати на користь Виконавця вартість наданих Послуг, а також інші платежі, передбачені цим Договором, включаючи додаткові витрати Виконавця, пов'язані з наданням Послуг. У разі необхідності отримання Замовником додаткових Послуг, крім тих, що визначені в пп.1.2. та 1.3. цього Договору або значного розширення обсягу Послуг, Сторони укладають відповідні додаткові угоди.

В Додатку №1 до Договору №03-05/2006 визначений перелік робіт, які будуть надаватися.

В подальшому сторонами Договору №03-05/2006 було укладено додаткові угоди (а.с. 126-131).

За наслідками виконання Договору №03-05/2006 про надання юридичних послуг сторонами було підписано акти приймання-передачі наданих послуг за січень-грудень 2011 року та січень-грудень 2012 року, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 132-155, том 1) та виписано податкові накладні (а.с. 156-173, том 1).

Факт здійснення оплати за вказаним правочином відповідач не оспорює.

На підтвердження факту виконання Договору №03-05/2006 та необхідності отримання і використання у господарській діяльності юридичних послуг позивачем надано наказ в.о. директора ТОВ «Хайлайн Медіа» від 25.12.2009 № 31-1«Про затвердження штатного розпису працівників товариства» та наказ в.о. директора ТОВ «Хайлайн Медіа» від 25.12.2009 № 31-1 «Про затвердження штатного розпису працівників товариства» від 10.01.2011 № 1 (а.с. 174 -178), з яких вбачається, що юристи у штаті підприємства протягом 2011 та 2012 років відсутні.

Крім того, на підтвердження факту надання юридичних послуг позивачем надано копії довіреностей, виписаних ТОВ «ХАЙЛАЙН МЕДІА» на працівників ТОВ «КИЇВСЬКА ПРАВНИЧА КОМПАНІЯ», на представництво інтересів товариства, описів документів на підтвердження подання державному реєстратору документів для проведення реєстраційної дії, акт прийому-передачі правоустановчих документів ТОВ «ХАЙЛАЙН МЕДІА», копії звернень ТОВ «ХАЙЛАЙН МЕДІА» щодо проведення претензійно-позовної роботи, копії процесуальних документів суду пор справах, стороною по яких було ТОВ «ХАЙЛАЙН МЕДІА» та доказами представництва інтересів позивача працівниками ТОВ «КИЇВСЬКА ПРАВНИЧА КОМПАНІЯ» (а.с. 174-232, том 1), матеріали виконавчого провадження.

Доводи податкового органу щодо не подання копій відповідних запитів Замовника не можуть бути достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій за умови наявності інших підтверджуючих документів.

Колегія суддів зазначає, що частину запитів позивачем надано суду (а.с. 184, 191, 220) та враховує, що за умовами Договору №03-05/2006 запити можуть бути надані за телефоном, надіслані засобами факсимільного зв'язку або із застосуванням електронної пошти.

Факт проведення оплати за надані послуги відповідачем не заперечується.

Проаналізувавши доводи сторін та матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що виконання Договору №03-05/2006 підтверджується необхідними первинними документами, наданими позивачем.

До видів діяльності ТОВ «ХАЙЛАЙН МЕДІА» за КВЕД-2010 відноситься, зокрема, діяльність у сфері телевізійного мовлення (60.20), посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації (73.12), що підтверджується довідкою Головного управління статистики у м. Києві з ЄДРПОУ АА 889520 від 10.04.2013 (а.с. 115, том 1).

В періоді, за який проведено перевірку, між позивачем, з одного боку та ДП «Медіа Дирекція»/«Media Dierection», з іншого боку було укладено договір про надання маркетингових послуг з від 18.04.2012 р. №1804/12 (далі по тексту - Договір №1804/12).

Згідно з п.1.1, п.1.3 Договір №1804/12 виконавець зобов'язується надати послуги з проведення маркетингового дослідження за тематикою «Аналіз телеперегляду за 2011 рік». Дослідження, передбачене цим договором, необхідне для використання Замовником (Позивачем) у його господарській діяльності (п. 1.3 Договору №1804/12).

Відповідно до п.2.4, п.2.6 Договору №1804/12, Виконавець зобов'язаний провести Дослідження відповідно до вимог Замовника та надати Замовнику звіт про проведене Дослідження в узгодженому Сторонами форматі. Замовник зобов'язаний остаточно розрахуватися з Виконавцем за надані Виконавцем послуги у розмірі, в порядку та в терміни, передбачені в цьому договорі, на підставі Акту виконаних робіт/наданих послуг, підписаного обома Сторонами.

На підтвердження виконання умов Договору №1804/12 позивачем надано акт надання послуг № ХМ 2-12-01 від 30 червня 2012 (а.с. 65, том 2) податкову накладну (а.с. 66, том 2) та копію звіту про проведення дослідження на тему «Аналіз телеперегляду за 2011 рік» (а.с. 68-103, том 2).

Факт проведення оплати за надані послуги відповідачем не заперечується.

На підтвердження використання маркетингових послуг у власній господарській діяльності позивачем надано копії договорів про надання рекламних послуг, укладені з іншими суб'єктами господарювання, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 134-166, том 2)

Враховуючи те, що надання позивачу послуг підтверджено дослідженими в судовому засіданні первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками таких операцій.

Перевіряючи правомірність формування позивачем податкового кредиту у період, що перевірявся, колегія суддів виходить з такого.

До 01.01.2011 року порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5.1 п.7.5 зазначеної статті було передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Наведена правова позиція відображена також і в п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 р.V Податкового кодексу України, що набув чинності з 01.01.2011 року.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Відповідачем під час розгляду не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги, що придбавалися позивачем у спірний період, отримувались з метою використання та були використані у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відтак, доводи апеляційної скарги відповідача, які повністю відображають зміст акта перевірки, не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з ПДВ, якщо він виконав усі передбачені законом умови формування податкового кредиту і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «ХАЙЛАЙН МЕДІА» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, а висновок акта перевірки про порушення позивачем вимог 7.4.1. п. 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями, п. 198.3, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ є помилковим, а відтак зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість є протиправним.

Перевіряючи висновки відповідача щодо порушення позивачем п.5.1, п. п. 5.2.1, п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р № 283/97-ВР, п.14.1.27. п. 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу країни від 02.12.2010 №2755-УІ, колегія суддів виходить з наступного.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.8 цієї статті.

Отже, вищезазначеними нормами прямо передбачено включення до складу валових витрат будь - яких витрат за виключенням встановлених у самому Законі обмежень. Саме таке обмеження і встановлено в Законі у вигляді основного критерію віднесення витрат до валових - безпосередній зв'язок з господарською діяльністю підприємства - платника податку.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наведені правові норми також відображені в Податковому Кодексі України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зокрема, у ст.ст. 138, 139.

Оскільки, як встановлено вище, господарські операції позивача мали реальний характер, а позивач використовував послуги для власної господарської діяльності, що підтверджується первинною документацією, віднесення сум до валових витрат по даних операціях не може вважатися незаконним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано, без достатніх підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано необхідних доказів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх прийняття в межах повноважень, що передбачені законами України.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 02.02.2015 року

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.