Ухвала суду № 42514594, 21.01.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

21 січня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/948/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Голбан К.В.,

за участю представника позивача Ярового В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року по справі за адміністративним позовом Кооперативу «Нафтовик» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

24.03.2014р. Кооператив «Нафтовик» звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у м.Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області, в кому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.10.2013р. №0006612200 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 149 327,50 грн., з яких 119 462 грн. - за основним платежем, а 29 865,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає спріне податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, оскільки воно було винесено на підставі помилкових висновків акту перевірки. Також, позивач одночасно вказує, що ним, при здійсненні спірної господарської операції було дотримано всі вимоги законодавства щодо формування свого податкового кредиту, за порушення ж податкового законодавства його контрагентом, він відповідальності нести не може.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року адміністративний позов Кооперативу «Нафтовик» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області №0006612200 від 08.10.2013 р.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у м.Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області 16.04.2014р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02.04.2014р. та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи і доводи цієї апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

У вересні 2013 року співробітниками ДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку Кооперативу «Нафтовик» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період квітень-травень 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «СКМПН», за результатами якої складено акт від 19.09.2013р. №848/21-03-22-03/19232836.

У висновку цього акту перевірки відповідачем зазначено про порушення підприємством позивача вимог п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 119 462 грн., у тому числі за квітень 2013 року - на суму 52486 грн. та за травень 2013 року - на суму 66976 грн.

Також, з даного акту перевірки слідує, що відповідачем було використано акти ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 18.07.2013р. №52/22-01/38352244 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СКМПН» з питання правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2013р. по 30.04.2013р.» та від 02.08.2013р. №143/22-01/38352244 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СКМНП» з питання правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р.».

Вказаними актами встановлено відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Саме на підставі висновків цих актів перевірок контрагентів позивача, відповідачем і було зроблено висновок про те, що задокументовані Кооперативом «Нафтовик» господарські операції з придбання будівельно-монтажних робіт у ТОВ «СКМПН» в реальності не здійснювалися.

В подальшому, на підставі вищезазначеного акту перевірки, уповноваженою особою ДПІ у м.Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2013р. №0006612200, яким підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 149 327,50 грн., з яких 119462 грн. - за основним платежем, а 29865,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючис з вказаними вище діями та рішенням податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та відповідно, з протиправності спірного рішення ДПІ та відсутності у відповідача достатніх доказів проведення позивачем фіктивних господарських операцій з ТОВ «СКМПН».

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до змісту пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з приписами п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

У відповідності до п.201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно ж із п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Крім того, судова коелгія вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту також необхідно встановити ще й наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавця товарів, робіт (послуг), який видавав податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Так, апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що 01.03.2013р. між Кооперативом «Нафтовик» та ТОВ «СКМПН» було укладено договір на виконання робіт №01/03-2013, відповідно до п.1.1 якого, Генпідрядник (т.б. Кооператив «Нафтовик») доручає, а Субпідрядник (т.б. ТОВ «СКМПН») приймає на себе зобов'язання виконати комплекс робіт з будівництва, ремонту, реконструкції і техпереозброєння об'єктів субпідряду (ТОВ "АТ "Каргілл", ТОВ "Комбінат "Каргілл", ЗАТ "Каховка Пром-Агро") у відповідності з узгодженими графіками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання цього договору ТОВ «СКМПН» у квітні 2013 року було виконано будівельно-монтажні роботи на загальну суму 314917,85 грн., з яких ПДВ - 52486,31 грн., а у травні 2013 року - на суму 401853,85 грн., з яких ПДВ - 66975,64 грн.

Так, фактичне виконання цих робіт ТОВ «СКМПН» підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийняття виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за квітень 2013р. №№17,18,19,20,21,22,23,1-1,1-2, за травень 2013 року №№24,25,26,27,28,29,30,31, а також актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.05.2013 р. №ОУ-27/05.

При цьому, необхідно зазначити, що примірну форму облікових документів у будівництві №КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» від 04.12.2009р. №554. Так, обов'язковими реквізитами примірної форми №КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» є найменування робіт і витрат, обґрунтування (шифр і № позиції нормативу), одиниця виміру, кількість, поточна ціна одиниці виміру, що включає в себе заробітну плату та експлуатацію машин та механізмів, сума виконаних робіт у грн., а також витрати праці робітників будівельників на обсяг робіт (люд.-год.) та витрати праці робітників, що обслуговують машини, на обсяг робіт (люд.-год.)

Як видно з наданих до суду 1-ї інстанції представником позивача актів прийняття виконаних робіт, останні, на думку суду 2-ї інстанції, за своєю формою повністю відповідають вищевказаним вимогам.

Також, як встановлено по справі, ТОВ «СКМПН», на виконання вказаного вище договору, на адресу кооперативу були виписані податкові накладні від 05.04.2013р. №52, від 08.04.2013р. №62, від 09.04.2013р. №68, від 17.04.2013р. №103, від 29.04.2013р. №150, від 25.04.2013р. №135, від 14.05.2013р. №30, від 15.05.2013р. №38, від 23.05.2013р. №89, від 24.05.2013р. №96, від 27.05.2013р. №105, від 29.05.2013р. №120, від 30.05.2013р. №128, від 31.05.2013р. №134, на підставі яких позивач і сформував свій податковий кредит у квітні і травні 2013 року.

При чому, слід вказати, що вищезазначені податкові накладні оформлені належним чином та мають усі обов'язкові реквізити, зазначені у п.201.1 ст.201 ПК України.

Також, судами обох інстанцій встановлено, що усі розрахунки між даними підприємствами було проведено у безготівковій формі, що підтверджується наявними у справі банківськими платіжними дорученнями від 05.04.2013р. №88, від 08.04.2013р. №94, від 09.04.2013р. №94, від 16.04.2013р. №103, від 25.04.2013р. №111, від 29.04.2013р. №120, від 14.05.2013р. №129, від 15.05.2013р. №128, від 27.05.2013р. №166, від 29.05.2013р. №176, від 30.05.2013р. №180, від 31.05.2013р. №183.

Тобто, з вказаного вище видно, що сторонами в даному випадку було повністю виконано всі умови договору, т.б. ТОВ «СКМПН» - виконало роботи, а Кооператив «Нафтовик» повністю оплатило їх вартість.

Можливість же здійснення ТОВ «СКМПН» наданих позивачу робіт, окрім іншого, підтверджується наявністю у нього відповідної ліцензії АЕ №181021 від 13.11.2012р. (з терміном дії до 13.11.2015р.), про що зазначено у п.1.8 договору.

Як слідує зі спірного акту перевірки, відповідачем фактично не спростовується факт того, що суми ПДВ були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з ПДВ. А, отже, суд вважає, що за таких обставин, позивачем в даному конкретному випадку, до свого податкового кредиту були віднесені лише ті витрати по сплаті податку, які були підтверджені податковими накладними.

Факт того, що ТОВ «СКМПН» на момент проведення операцій із позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платник податку на додану вартість, не оспорюється відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Також, необхідно зазначити, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, видаткові і податкові накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ч.2 ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається саме на такого суб'єкта, ДПІ у м.Херсоні повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання робіт у ТОВ «СКМПН» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від цього контрагента робіт. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства. Однак, відповідач не посилається на факти вчинення позивачем таких дій і не надав жодних доказів щодо притягнення керівників цих підприємств до будь-якої відповідальності за такі дії.

Що ж стосується наведених в акті перевірки обставин діяльності ТОВ «СКМПН», то судова колегія зазначає, що діюче податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціях з такими контрагентами.

Дійсно, за приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Тобто, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Але, зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, а як вже зазначено вище, акт перевірки не містить зауважень щодо правильності складання наданих позивачем первинних документів.

Отже, підсумовуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку, що за відсутності доказів проведення позивачем фіктивних господарських операцій з ТОВ «СКМПН» та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціях з отримання робіт від цього постачальника, висновок ДПІ у м.Херсоні про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями є протиправним.

При цьому, необхідно зазначити, що такий висновок узгоджується і з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011р. по справі №21-47а10, а також з практикою Європейського суду з прав людини, викладеною у справі «"Булвес" АД проти Болгарії» та «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії».

Таким чином, з огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про протиправність нарахування позивачу грошових зобов'язань з ПДВ на підставі податкового повідомлення-рішення від 08.10.2013р. №0006612200.

Також, в даному випадку ще необхідно вказати і про те, що згідно з вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України), а відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер. Тобто, якщо контрагенти позивача або їх контрагенти у 2-й чи 3-й ланках ланцюга не виконали своїх податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

До того ж, у відповідності до ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову що, в свою чергу, не було належним чином зроблено представниками відповідача при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу податкового органу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко