Постанова № 42514398, 26.01.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2015 р. Справа № 914/3920/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від прокуратури - Гончар Б.С.

від позивача - Горбенко Л.А.

від відповідача (скаржника) - Прійма А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Світ СР", вих.№2611/3 від 26.11.2014 року

на рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2014 року (підписане 21.11.2014 року), суддя Рим Т.Я.

у справі №914/3920/14

за позовом Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави - Державної прикордонної служби України в особі Військової частини 2144, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Світ СР", смт. Новий Яричів

про зобов'язання виконати договір купівлі-продажу (поставки) та стягнення штрафних санкцій за невиконання договору

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.11.2014 року по справі №914/3920/14, позов Заступника військового прокурора Львівського гарнізону, заявлений в інтересах держави - Державної прикордонної служби України в особі Військової частини 2144, задоволено частково: зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Світ СР" виконати умови Договору №221/14 та поставити вугілля кам'яне марки ГКОМ 13-100, тип класифікатора 05.10.1 у кількості 398,7 тон в такі підрозділи кордону: Волинська область, Володимир-Волинський район, село Коритниця - 4,7 т, Волинська область, Володимир-Волинський район, село Пархоменкове - 36,0 т, Волинська область, Володимир-Волинський район, село Амбуків - 16,0 т, Волинська область, Іваничівський район, село Морозовичі - 36,0 т, Львівська область, Сокальський район, село Угринів - 62,0 т, Львівська область, Сокальський район, село Варяж - 41,0 т, Львівська область, Сокальський район, село Заболоття - 45,0 т, Львівська область, Сокальський район, село Угнів - 11,0 т, Львівська область, Жовківський район, село Річки - 101,0 т, Львівська область, Яворівський район, село Салаші - 23,0 т, Львівська область, Яворівський район, село Грушів - 23,0 т. Поряд з тим, присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Світ СР" на користь Військової частини 2144 - 10792 грн. пені. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТзОВ "Торговий дім "Світ СР" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2014 року у справі №914/3920/14 в частині зобов'язання ТзОВ "Торговий дім "Світ СР" виконати умови договору №221/14 та поставити вугілля кам'яне марки ГКОМ 13-100, у кількості 398,7 т. у відповідні підрозділи кордону та в частині стягнення з ТзОВ "Торговий дім "Світ СР" на користь Військової частини 2144 пені в розмірі 10 792,00 грн., просить прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому, скаржник посилається на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, вказуючи, що судом не взято до уваги той факт, що згідно умов договору, постачальник зобов'язується поставити на вимогу замовника продукцію, згідно із заявкою замовника, а відсутність заявки на постачання продукції робить неможливою своєчасну та належну поставку товару, згідно умов договору. Крім цього, на думку скаржника, суд першої інстанції при розрахунку пені, помилково посилається на факт надсилання позивачем претензії від 03.10.2014 року №721/10 та начебто отримання її відповідачем 08.10.2014 року, оскільки, остання була отримана 17.10.2014 року директором ТзОВ "Торговий дім "Світ СР" особисто, що підтверджується його підписом.

Поряд з цим, 12.01.2015 року скаржник подав суду заяву про зменшення апеляційних вимог (вих.№1112/3 від 11 грудня 2014 року), в якій зазначає, що у зв'язку з частковим врегулюванням спору між сторонами по справі, а саме виконання рішення в частині поставки вугілля, вважає за необхідне зменшити вимоги апеляційної скарги, просить суд скасувати рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2014 року у справі №914/3920/14 лише в частині стягнення суми пені в розмірі 5125,68 грн. В обґрунтування своєї заяви апелянт зазначає, що претензія від 03.10.2014 року № 721/10 отримана на руки директором ТзОВ "Торговий дім "Світ СР" Жуком Р.Є. лише 17 жовтня 2014 року, а тому, нарахування пені має здійснюватися з вищевказаної дати.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги, викладені в апеляційній скарзі, з урахуванням заяви про зменшення апеляційних вимог, підтримав, просив задоволити: скасувати рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2014 року по справі №914/3920/14 в частині стягнення пені в розмірі 5125,68 грн.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги (з урахуванням заяви про зменшення апеляційних вимог) заперечили, просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначали, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування - відсутні.

Поряд з тим, 15.01.2015 року від представника позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення, в яких останній вказує, що апелянт не бере до уваги той факт, що військовою частиною 2144 засобами поштового зв'язку на поштову адресу директора ТзОВ "Торговий дім "Світ СР" Жука Р.Є. направлено рекомендованим листом з повідомленням претензію від 03.10.2014 року №721/10 саме 03 жовтня 2014 року, яку вручено адресату 08 жовтня 2014 року, про що свідчать відмітки на повідомленні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №221/14 від 08.09.2014 року. За умовами цього договору постачальник (відповідач) зобов'язується поставити на вимогу замовника (позивача) товарно-матеріальні цінності (надалі - продукція), а замовник - забезпечити приймання та оплату продукції у кількості 420 тон, за ціною 569 520,00 грн. (1 тонна - 1 356,00 грн.). Поставка продукції проводиться згідно із заявкою замовника транспортом постачальника протягом 5 робочих днів з дати подачі заявки замовником. Останній термін поставки продукції є 01.10.2014 року (пункт 5.1 Договору).

Листом за №1509/7 від 15.09.2014 року відповідач повідомив позивача про необхідність збільшення ціни договору, з огляду на підвищення вартості ціни пального та залізничних перевезень. У зв'язку з цим відповідачем скеровано позивачу проект додаткової угоди №1 до Договору. Позивач відповіді на вказаний лист не надав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем скеровано відповідачу претензію №1 від 03.10.2014 року №721/10, якою позивач вимагав здійснити поставку обумовленої кількості вугілля у відповідні підрозділи кордону, зазначивши конкретні підрозділи на конкретні обсяги поставки. Вказана претензія скерована засобами поштового зв'язку відповідачу на поштову адресу, вказану в договорі купівлі-продажу від 08.09.2014 року. Долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення засвідчує, що наведену претензію відповідач отримав 08.10.2014 року. Крім того, претензія отримана повторно керівником відповідача особисто 17.10.2014 року, що підтверджується підписом останнього.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено поставку 21,3 т вугілля, вартістю 28882,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-11-0501 від 03.11.2014 року. Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем підтверджено, що зазначена поставка здійснена на пункт кордону, що розташований у Волинській області, Володимир-Волинський район, село Коритниця.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що після укладення договору та для належного його виконання, сторони домовилися узгодити графік постачання продукції. Проте, в належній формі сторони не дійшли згоди щодо такого графіку. Матеріалами справи підтверджено, що проект графіка скеровувався позивачем електронною поштою відповідачу на адресу: switsr@ukr.net. Проте, відповідач запропонував власний проект графіка поставок, який передбачає відтермінування поставок до 14.11.2014 року включно.

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється згідно із заявкою замовника транспортом постачальника протягом 5 робочих днів з дати подачі заявки. Отже, оскільки поставка повинна була бути здійснена в підрозділи західного кордону держави (пункт 5.4 Договору), значення заявки полягає у визначенні конкретних обсягів поставок на кожен з цих підрозділів з урахуванням графіка, попередньо узгодженого сторонами.

Разом з тим, пунктом 5.1 Договору сторонами визначено, що в будь-якому разі останнім строком поставки товару є 01.10.2014 року.

Відтак, враховуючи наведені умови укладеного між сторонами договору, колегія суддів відзначає, що незалежно від наявності погодженого графіку поставок, відповідач зобов'язався здійснити поставку не пізніше 01.10.2014 року.

З огляду на те, що позивач не виконав свого обов'язку з подачі заявки на здійснення поставки, відповідач не мав об'єктивної можливості здійснити таку поставку, не знаючи конкретних обсягів поставки на конкретний з підрозділів кордону, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про правомірність зупинення відповідачем виконання власного обов'язку з поставки вугілля кам'яного та правомірність нездійснення поставки після 01.10.2014 року.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно взято до уваги факт надсилання позивачем претензії за №721/10 від 03.10.2014 року та отримання її відповідачем 08.10.2014 року. Зазначена обставина отримання претензії була підтверджена відповідачем у судовому засіданні, поряд з цим, останній вказав, що позивачем не надано доказів вкладення в даний лист саме претензії №1 від 03.10.2014 року №721/10, а не будь-якого іншого документа, а тому посилання суду на таке повідомлення про вручення та нарахування на цій підставі штрафних санкцій є порушенням норм процесуального права, поряд з цим, відповідач вказав, що з урахуванням строку поставки протягом 5 робочих днів, обов'язок здійснити постачання може бути простроченим не раніше 24 жовтня 2014 року.

Колегія суддів зазначає, що позивачем надіслано претензію №1 від 03.10.2014 року №721/10 на поштову адресу, вказану в договорі купівлі-продажу №221/14 від 08.09.2014 року та додатковій угоді №1 до договору купівлі-продажу №221/14 від 08.09.2014 року, а відповідачем не доведено, що 08.10.2014 року ним отримано інший лист, а не претензію, поряд з цим, позивачем подано копії Журналу реєстрації претензій, позовних заяв та скарг до суду №41/1к, Журналу обліку підготовлених та вихідних документів Львівського прикордонного загону №27/10к том №6, з яких вбачається, що будь-яких інших документів та листів 03.10.2014 року на адресу ТзОВ "Торговий дім "Світ СР" підготовлено та відправлено не було.

Поряд з цим, оскільки в претензії міститься інформація стосовно конкретних обсягів постачання вугілля кам'яного на кожен з підрозділів кордону, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що заявкою в розумінні умов укладеного Договору є зазначена вище претензія. Відповідно до 5.1 Договору відповідач зобов'язався здійснити поставку протягом 5 робочих днів з дати подачі заявки, а тому у нього виник такий обов'язок з 08.10.2014 року.

Пунктом 5 ч.2 ст.16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі. За таких обставин, оскільки у відповідача виник обов'язок з поставки товару, він є простроченим з 16.10.2014 року, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині та зобов'язання відповідача здійснити поставку вугілля кам'яного марки ГКОМ 13-10, тип класифікатора 05.10.1 в кількості 398,7 тон, враховуючи здійснену 03.11.2014 року поставку.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій, нарахованих на підставі ч.2 ст.231 ГК України та п.7.2 Договору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 статті 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник (відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України) сплачує замовнику штрафні санкції, пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Враховуючи, що Договором передбачено відповідальність за невиконання зобов'язань відповідачем, позивач належить до державного сектора економіки, прострочено виконання негрошового зобов'язання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про підставність нарахування пені та штрафу.

З огляду на наведені положення законодавства та умови договору купівлі-продажу від 04 серпня 2008 року, перевіривши перерахунок пені, проведений судом першої інстанції, судова колегія вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 10792 грн. - пені.

Крім того, оскільки, станом на час подання позову до суду минуло менше 30 днів з часу прострочення виконання зобов'язання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність нарахування штрафу та правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог про його стягнення.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведені вище положення законодавства, беручи до уваги умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №221/14 від 08.09.2014 року, а також проведений місцевим господарським судом перерахунок пені, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Світ СР" виконати умови Договору №221/14 та поставити вугілля кам'яне, а також в частині стягнення з відповідача 10792 грн. - пені.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2014 року по справі №914/3920/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Світ СР" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №914/3920/14 повернути до господарського суду Львівської області.

Повну постанову складено 30.01.2015 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

Бонк Т.Б.