Ухвала суду № 42501238, 27.01.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/11206/14-ц Головуючий у І інстанції Подрєзова Г.О.Провадження № 22-ц/780/353/15 Доповідач у 2 інстанції КашперськаКатегорія 27.01.2015

УХВАЛА

Іменем України

27 січня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2014 року за заявою про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В серпні 2014 року ОСОБА_2 звернулася із позовом до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, просила визнати договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 недійсним. Також ОСОБА_2 звернулася до суду із клопотанням про забезпечення позову по справі, вказуючи, що відповідач має намір продати спірний будинок, а тому невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2014 року забезпечено позов ОСОБА_2 шляхом накладення арешту на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1

Відповідач ОСОБА_1, не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2014 року, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що спір між сторонами не вирішений, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження відповідачем майна і таким чином утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення заявлених ОСОБА_2 вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, в зв'язку із чим необхідно накласти арешт на спірний будинок, який належить відповідачу.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст. ст. 151, 152 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; позов зокрема забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що в серпні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про визнання правочину недійсним, посилаючись на те, що 12 серпня 2013 року уклала з відповідачем договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими приміщеннями та спорудами під АДРЕСА_1, даний договір купівлі-продажу вважає фіктивним.

26 серпня 2014 року відкрито провадження в даній справі.

З огляду на викладене ґрунтуються на законі та відповідають матеріалам справи висновки суду першої інстанції про те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на будинок може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення заявлених позовних вимог про визнання правочину недійсним, оскільки майно відповідача, яке є спірним майном у справі, може бути відчужене останнім у будь-який час.

Зміст заяви про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

Із цих же підстав відхиляються доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували намір відповідача відчужити належний їй на праві власності будинок, і що в дійсності ОСОБА_1 не має наміру відчужувати спірний об'єкт нерухомості.

Відповідно до ст. 178 ЦК України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Оскільки житлові будинки не вилучені та не обмежені в обороті, ризик відчуження спірного майна за умови невжиття заходів забезпечення позову є постійним.

Колегія суддів враховує, що саме по собі накладення арешту на спірне майно без наміру власника його відчужити жодним чином не впливає на правовий статус майна і не впливає на права і законні інтереси такого власника.

Крім того, задоволення клопотання про забезпечення позову не позбавляє відповідача в подальшому звернутися до суду із клопотанням про скасування забезпечення позову або заміну виду забезпечення позову в порядку ст. 154 ЦПК України.

Доводи апелянта, що відповідачем не оплачено заяву про забезпечення позову, спростовуються наявною в матеріалах справи квитанцією (а. с. 6).

Надуманими є доводи апеляційної скарги, що суд не з'ясував даних про особу відповідача, оскільки такі дані, необхідні для забезпечення позову, є в матеріалах справи.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.