Рішення № 42500217, 26.01.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/5733/14-ц Провадження № 22-ц/773/29/15 Головуючий у 1 інстанції: Лесик В.О. Категорія: 24 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Карпук А. К.,

суддів - Здрилюк О.І., Бовчалюк З.А.,

при секретарі - Концевич Я.О.,

з участю представника позивача Ярмолюка Я.І.,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ремонтного житлово-комунального підприємства (далі - РЖКП) № 2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та зустрічним позовом ОСОБА_3 до РЖКП № 2 про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 18 листопада 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року РЖКП № 2 м. Ковеля звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Покликалося на те, що відповідач проживає в квартирі АДРЕСА_1

В порушення вимог ст.ст. 66, 67, 68, 151 ЖК України, ст. 360 ЦК України, відповідач, будучи власником цієї квартири, не оплачує наданих йому послуг на утримання будинку, в якому проживає.

23.12.2013 року Ковельським міськрайонним судом видано наказ за заявою РЖКП №2 про стягнення з відповідача заборгованості за надані комунальні послуги, яка станом на 31.11.2013 року становила 3635.85 грн.

Проте, судовий наказ скасований ухвалою цього ж суду від 09.01.2014 року з підстав наявності спору між сторонами щодо надання, ціни та якості послуг.

На час звернення до суду заборгованість відповідача за надані послуги становить 4121.21 грн. Також, РЖКП №2 просило стягнути з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 216 грн.71 коп. та індекс інфляції в сумі 477 грн.17 коп.

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зустрічним позовом покликаючись на такі обставини.

01.06.2009 року між ним та РЖКП №2 укладений договір (далі - Договір) про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території.

В порушення вимог ст. 60 ЦПК України позивач не подав доказів про надання послуг на вказану в позовній заяві суму, а наданий ним розрахунок містить лише суми тарифних нарахувань.

Крім того, заявляючи вимоги про стягнення заборгованості станом на вересень 2014 року позивач не дотримався вимог ст. 96 ЦПК України, оскільки судовий наказ про стягнення заборгованості за період з грудня 2013 по вересень 2014 року не видавався. Вважає, що розрахунок заборгованості повинен розраховуватися виходячи з тарифу, встановленого в договорі. Однак, з врахуванням того, що послуги фактично не надаються, вважає вимоги позивача безпідставними.

Вказує про невиконання позивачем вимог підпункту (далі - пп.) 5.6 пункту 2 Договору щодо освітлення місць загального користування, пп. 9 п.2 щодо технічного обслуговування мереж холодного водопостачання та водовідведення, пп.7 п.2 про проведення поточного ремонту, пп.4 п.16 про надання звіту про фактично виконану роботу по утриманню будинку та прибудинкової території.

Самоусунення позивача від виконання договірних зобов'язань заподіяло йому моральної шкоди.

Просив суд зобов'язати відповідача надати звіт про фактично виконані роботи по утриманню будинку та прибудинкової території, графіки проведеного прибирання.

Зобов'язати провести необхідні роботи щодо ліквідації грибкового ураження стін, сходових кліток будинку, замінити розподільчі трубопроводи та запірну арматуру внутрішньо-будинкової мережі холодного водопостачання, замінити аварійний козирок перед входом в третій під'їзд, замінити зношені тамбурні двері, замінити дверні рами та встановити двері між підвальними приміщеннями, провести ремонт вікон в підвальних приміщеннях та сходових клітках, та замінити зношені віконні рами, відновити приямки для сміття та встановити металеві решітки для витирання ніг перед входами в 3-й та 4-й під'їзди, встановити та усунути реальну причину частого затоплення підвальних приміщень, привести електропроводку та освітлювальну арматуру підвальних приміщень будинку у відповідність до вимог Правил улаштування електроустановок, здійснити прибирання підвальних приміщень будинку, провести косметичний ремонт цоколя будинку, привести в належний стан при будинкову територію та елементи зовнішнього благоустрою, встановити межі прибудинкової території.

Також ОСОБА_3 просить зобов'язати РЖКП №2 провести перерахунок вартості послуг за останні три роки, виключивши ненадані та надані не в повному обсязі послуги, стягнути з підприємства 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 18.11.2014 року первісний позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь РЖКП №2 м. Ковеля 2658 грн. заборгованості з урахуванням 3 процентів річних та індексу інфляції, проведено розподіл судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у первісному позові та задоволення зустрічного позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, аналізуючи докази що є в матеріалах справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги РЖКП №2 суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 як сторона Договору зобов'язаний вносити плату за надані послуги. Належних доказів, які дають підставу звільнити або здійснити перерахунок вартості наданих послуг не подав, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 2327 грн.72 коп. заборгованості, 73 грн. 32 коп. трьох процентів річних та 257 грн. 58 коп. індексу інфляції.

Такий висновок суду ґрунтується на досліджених під час розгляду справи доказах та відповідає вимогам Закону.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що 01.06.2009 року між сторонами укладено Договір про надання послуг з обслуговування будинку АДРЕСА_1 в якому проживає ОСОБА_3 та є власником квартири НОМЕР_1 (а.с. 13-16).

У зв'язку з неоплатою ОСОБА_3 наданих послуг 23 грудня 2013 року Ковельським міськрайонним судом видано судовий наказ про стягнення з останнього заборгованості за надані послуги в сумі 3635 грн. 83 коп., який ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 09 січня 2014 року був скасований на підставі заяви відповідача (а.с. 18).

Згідно з розрахунком, наданим позивачем на вимогу суду, заборгованість відповідача в межах строку позовної давності за період з вересня 2011 року по серпень 2014 року становить 2 327.72 грн. (а.с. 176). Цей розрахунок проведений виходячи з умов договору, з урахуванням встановлених тарифів з розрахунку 1 кв. м та структури послуг, площі квартири відповідача (а.с.159-164) і є правильним.

Укладений між сторонами договір містить грошове зобов'язання, тому суд на підставі ст. 625 ЦК України обґрунтовано стягнув заборгованість, три відсотки річних та індекс інфляції. Розрахунок цих коштів міститься на а.с.175, 177 і відповідає вимогам Закону.

Доводи апелянта про те, що суд вийшов за межі позовної давності спростовується відміткою про дату звернення до суду та даним розрахунком, з якого вбачається, що заборгованість стягнута з вересня 2011 року.

Оскільки Законом не встановлено вимог щодо форми розрахунку, позивач правомірно надав його у вигляді таблиці з зазначенням періоду і тарифних нарахувань, надавши під час розгляду справи структуру наданих послуг та встановлені виконкомом Ковельської ради тарифи (а.с. 159-164).

Доводи ОСОБА_3 про фіктивність актів на а.с. 168, 172, 173 з огляду на їх "односторонність" є безпідставними. Договором, чинним законодавством не передбачено обов'язків РЖКП, як організації, що надає послуги по обслуговуванню будинку, проводити обстеження будинку у присутності відповідача. Оскільки акт про готовність будинку до експлуатації на а.с. 169-171 стосується зимового періоду 2014-2015 року, а вимоги відповідача - періоду станом на вересень 2014 року, зміст цього акта не має правового значення для вирішення вказаного спору.

Щодо покликань ОСОБА_3 на порушення судом першої інстанції вимог ст. 96, 118 ЦПК України слід зазначити таке.

Вирішення питання про додержання вимог вказаних статтей можливе лише в системному аналізі інших положень Закону та обставин, що стосуються вказаного спору.

Зокрема, як зазначалось вище, у грудні 2013 року за заявою РЖКП був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 вартості наданих послуг, який був скасований за заявою відповідача.

Із змісту заяви ОСОБА_3 про скасування судового наказу вбачається, що він не сплачує за комунальні послуги, оскільки РЖКП не надає частини послуг, а частина послуг надається неякісно, зазначає, що вимоги позивача є спірними, між ним та РЖКП існує спір про право. Такі ж самі пояснення він надав суду апеляційної інстанції, вказавши, що і на даний час не проводить оплати, оскільки вважає, що підстави для цього відсутні.

Виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України, прийняття заяви про видачу судового наказу можливо лише за умови, що із поданих документів вбачається про безспірність вимоги, тобто, відсутній спір про право.

Оскільки відповідач у заяві про скасування судового наказу довів до відома як суду, так і позивача РЖКП №2 про наявність спору про право, підтвердив в даному судовому засіданні, що цей спір продовжував існувати на час звернення позивача з позовом, та існує на даний час, то позивач, виходячи з вимог ч. 3 ст. 27 ЦПК України про обов'язок добросовісно здійснювати надані йому права, правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості як за період, за який був виданий наказ, так і за час після його видачі з огляду на наявність доказів про існування спору про право.

П.12 Договору передбачено обов'язок Виконавця повідомляти споживача не пізніше 30 днів про причини зміни вартості житлово-комунальних послуг.

В якій формі та порядку проводиться це повідомлення, Договором не передбачено. На спростування доводів відповідача представник РЖКП №2 вказав, що повна інформація про зміну вартості послуг доводилась до відома усіх споживачів, в тому числі і ОСОБА_3, шляхом розміщення проектів рішень Ковельської міської ради про зміну цін на тарифи і послуги на дверях кожного із під'їздів, крім того, в 2008-2010 роках проводились громадські слухання з приводу планованих змін цін на тарифи і послуги. Крім того, такі відомості є публічними і були завчасно розміщені на офіційному сайті Ковельської міської ради та опубліковані в місцевій газеті. Будь-яких доказів на спростування цих обставин відповідач не подав, тому його вимоги про нарахування оплати за розцінками, визначеними договором, які є значно нижчими ніж ті, що відповідно до вимог Закону встановлені виконкомом Ковельської міської ради, є безпідставними.

На спростування доводів ОСОБА_3 про ненадання послуг по освітленню місць загального користування, технічного обслуговування внутрішньо будинкових мереж електропостачання представник РЖКП №2 подав докази про придбання лампочок, автовимикачів, патронів, проводів, вимикачів (а.с. 39, 51, 318, 319, 320), акти, з яких вбачається про проведені роботи (а.с. 172, 189).

Покликання відповідача на відсутність освітлення, незакриті коробки розподільники не доводить факту невиконання позивачем своїх зобов'язань. Відповідач не спростував доводів представника позивача про те, що такі несправності виникають з вини самих мешканців та інших осіб, які заходять в підвали та під'їзд, лампочки викручуються або розбиваються, а обладнання нищиться незадовго після його ремонту.

Разом з тим, з наданих ОСОБА_3 фотознімків на а.с. 190-191 вбачається, що при проведенні ремонту було використано побутові пластмасові кришки, а лампочка не прикрита герметичним плафоном, що не відповідає Правилам улаштування електричних мереж.

Однак, такий недолік є незначним, разовим та не дає підстав для звільнення ОСОБА_3 від оплати цієї послуги або здійснення перерахунку її вартості.

При вирішенні позовної вимоги про зобов'язання привести електропроводку та обладнання у відповідність до вимог цих Правил, суд не звернув уваги на вказане, та безпідставно відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги, оскільки вона є обґрунтованою та доведеною.

Доводи ОСОБА_3 про ненадання РЖКП №2 технічного обслуговування внутрішньо будинкових мереж холодного водопостачання, та вимоги про заміну розподільчих трубопроводів та запірної арматури, то згідно з рішенням виконкому Ковельської міської ради від 30.01.2009 року № 43, з цієї дати РЖКП № 2 не здійснює таких робіт, оскільки виконавцем таких послуг визначено Управління водопровідно-каналізаційного господарства (а.с. 335). Тобто, як на час укладення договору з ОСОБА_3 так і на час ухвалення рішення у РЖКП № 2 не було компетенції щодо виконання цих робіт. Крім того, відповідач не подав жодних належних доказів про несправність такого обладнання, обмежившись лише поданням ксерокопій зроблених власноруч знімків, з яких не вбачається дата проведення фотозйомки, та власними суб'єктивними висновками.

Вказівка апелянта про невиконання позивачем вимог пп.7 п. 2 Договору щодо проведення поточного ремонту спростовуються актом (а.с. 189).

Крім того, працівниками РЖКП №2 неодноразово розглядалися претензії ОСОБА_3 в яких він вимагав знешкодження грибка на стінах під'їзду, за наслідками розгляду яких встановлено, що стіни руйнуються у зв'язку з неякісним розчином, що використовувався для штукатурки стін. На підтвердження своїх доводів відповідач не подав ні висновків спеціалістів, ні результатів лабораторних обстежень про наявність грибкового ураження стін.

Вимоги про заміну вікон, дверей, віконних рам є безпідставними, оскільки відповідно до роз'яснень Державного комітету з будівництва та архітектури від 30.04.2003 року № 7/7-401 "Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів", заміна, відновлення та модернізація конструкцій та обладнання будівель у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням відноситься до капітального ремонту.

Проведення ремонту, відповідно до п.3.1.7 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій" визначається власником будинку. Отже, ОСОБА_3, як споживач, вправі лише ініціювати розгляд питання щодо вирішення питання про проведення ремонту, але не вимагати виконання робіт, які за своїм характером можуть бути здійснені лише при капітальному ремонті.

Періодичність робіт, які виконує прибиральник прибудинкових територій, встановлено в Додатку № 7 до рішення виконкому Ковельської міської ради від 11.10.2012 року, з якого вбачається, що очищення підвалу проводиться один раз на рік (а.с. 161).

Періодичність робіт прибиральника у житлових будинках встановлено в додатку № 7 до рішення виконкому Ковельської міської ради від 11.10.2012 року (а.с. 415). Виходячи зі змісту Договору, прибирання не відноситься до тих послуг, на виконання яких позивач зобов'язаний складати графік, оскільки періодичність встановлена вищевказаними рішеннями виконкому. Тому вимоги про витребування графіка виконаних робіт по прибиранню є безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово звертався до РЖКП №2 з претензіями про встановлення та усунення причин підтоплення підвального приміщення.

Як пояснив представник РЖКП №2 в даному судовому засіданні, унаслідок обстеження будинку, прибудинкової території комісія дійшла висновку, що причиною підтоплення є підняття при будівництві сусіднього будинку рівня землі (а.с. 70). Для усунення підтоплення підвалів в будинку по АДРЕСА_1 було вирішено підняти відмостку навколо будинку, таке рішення було виконано і дало результат (а.с.189). Незгода ОСОБА_3 з встановленою РЖКП №2 причиною підтоплення не дає йому правових підстав вимагати встановлення іншої причини.

У вересні 2012 року РЖКП №2 інформувало відповідача про проведення ремонту козирків над вхідними дверима (а.с. 94). Проте, відповідач не погоджується з висновками комісії про те, що козирок над входом знаходиться в технічно справному стані (а.с. 189). Разом з тим, висновків компетентних органів на спростування цієї обставини він не подав. З наданої ксерокопії фотографії на а.с. 59 не вбачається про час проведення фотозйомки, до того ж в суді апеляційної інстанції відповідач пояснив, що козирок був очищений від рослин.

Положення п.3.1.10 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій не містить вимоги про обов'язковість встановлення решіток і металевих штахетів для очищення взуття від бруду та льоду, тобто, має рекомендаційний характер. Тому, встановлення такого інвентаря є правом, а не обов'язком РЖКП №2. При цьому як пояснив представник РЖКП, що такі решітки та металеві штахети неодноразово встановлювались, однак, згодом, зникали.

При обстеженні начальником дільниці зроблено висновок про задовільний стан прибудинкової території та елементів благоустрою (а.с. 172, 173). Надані відповідачем ксерокопії фотознімків із зображенням дерев навколо будинку не доводять незадовільного стану при будинкової території. До того, з цих ксерокопій неможливо встановити дату та місце зйомки.

Згідно з п. "е" ст. 184 Земельного кодексу землеустрій передбачає крім інших заходів, встановлення меж земельних ділянок в натурі.

Встановленню меж земельних ділянок відповідно до положень глави 31 Земельного Кодексу України передбачає виконання встановлених законом вимог, проведення робіт, виготовлення документації, пред'явлення її компетентним органам.

Згідно з п. "д" ст.12 цього кодексу організація землеустрою відноситься до компетенції міських рад. З огляду на наведене, встановлення меж прибудинкової території не відноситься до компетенції РЖКП №2, а тому є безпідставною.

Пп. 4 п.16 передбачено обов'язок РЖКП №2 надавати на вимогу споживача звіт про фактично виконані роботи по утриманню будинку та при будинкової території за затребуваний період.

Форма такого звіту не встановлена.

На вимогу ОСОБА_3 РЖКП № 3 неодноразово інформувало у вигляді відповідей на претензії ОСОБА_3 про проведені роботи.

Однак, в таких звітах відсутня інформація з переліком фактично виконаних робіт по освітленню місць загального користування та поточному ремонту.

Тому вимоги в зазначеній частині підлягають до часткового задоволення шляхом зобов'язання відповідача надати звіт про фактично виконані роботи по поточному ремонту та по виконанню зобов'язань по освітленню місць загального користування з зазначенням переліку виконаних робіт, витрат на проведення кожної із робіт, переліку і кількості використаних матеріалів і запчастин, їх вартості за період з жовтня 2001 до жовтня 2014 року.

Всупереч вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України відповідачем не доведено про заподіяння йому моральної шкоди, не подано доказів про наявність правових підстав для таких вимог. Надані ОСОБА_3 численні копії претензій, що надсилались ним на адресу РЖКП №2 не відносяться до належних доказів, якими може підтверджуватися невиконання умов Договору виконавцем, оскільки, відповідно до ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень, тощо.

Згідно з ч. 3 цієї статті, акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Тобто, щоразу, при виявленні факту порушення умов договору на підтвердження складається акт, оформлений відповідно до вимог цієї статті. Таких доказів відповідач не надав.

Акт від 26 березня 2013 року на а.с. 111 містить узагальнену суб'єктивну думку осіб, які його підписали про необхідність проведення перелічених в акті робіт по всьому будинку, ремонту, заміни інвентаря, ремонту конструктивних елементів. В ньому не зазначені строки, види, показники порушень, тому цей доказ не підтверджує доводів ОСОБА_3

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні зустрічного позову, за винятком вимог про надання звіту щодо певних робіт та приведення стану електропроводки у відповідність до вимог закону.

У зв'язку з викладеним, рішення суду в цій частин підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду від 18 листопада 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про надання звіту про фактично виконані роботи по утриманню будинку АДРЕСА_1 та приведення електропроводки та електрообладнання у відповідність до вимог законодавства скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Зустрічний позов в частині вимог про надання звіту про фактично виконані роботи по утриманню будинку АДРЕСА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Ковельське ремонтне житлово-комунальне підприємство № 2 надати ОСОБА_3 звіт про фактично виконані роботи по поточному ремонту та по виконанню зобов'язань щодо освітлення місць загального користування в будинку по АДРЕСА_1 за період з жовтня 2011 року до жовтня 2014 року з зазначенням переліку виконаних робіт, витрат на проведення кожної із робіт, переліку і кількості використаних матеріалів і запчастин, їх вартості.

Позовні вимоги про зобов'язання Ковельського ремонтного житлово-комунального підприємства № 2 щодо приведення електропроводки та електрообладнання у відповідності до вимог Правил улаштування електричних мереж задовольнити частково.

Зобов'язати Ковельське ремонтне житлово-комунальне підприємство № 2 привести електропроводку та електрообладнання підвального приміщення, призначеного для обслуговування 3-го під'їзду будинку по АДРЕСА_1 у відповідність до вимог Правил Улаштування електричних мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 09.03.2006 року № 70.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий

Судді