Постанова № 42497142, 29.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5407/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сумської митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Сумської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, стягнення суми надміру сплачених податку на додану вартість та мита, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 805170000/2013/000168/2 від 20 вересня 2013 року та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805170000/2013/00060 від 20 вересня 2013 року; стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві суми надміру сплачених податку на додану вартість та мита на загальну суму 32 038,16 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року апеляційну скаргу Сумської митниці Міндоходів залишено без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року - без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2014 року касаційну скаргу Сумської митниці Міндоходів задоволено частково. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 червня 2013 року між позивачем (покупець) та Shandong Hengfeng Rubber & Plastic Co., Ltd в особі директора Лi Шенгфа (постачальник) укладено контракт № Н-D/2013-0618, за змістом якого продавець продав, а покупець купив на умовах FOB порти Китаю (Інкотермс 2000) шини (товари). Кількість, ціна та перелік товарів, які повинні бути поставлені позивачу, відображаються в інвойсах, які є невід'ємною частиною вказаного контракту.

08 серпня 2013 року постачальник надав позивачу інвойс № 13HFTD013-TBR на поставку 152 шт. шин за ціною 74,00 дол. США за одну одиницю товару, 264 шт. шин за ціною 76,00 дол. США за одиницю товару, 114 шт. шин за ціною 85,00 дол. США за одну одиницю товару, 102 шт. шин за ціною 87,00 дол. США за одну одиницю товару, всього на загальну суму 49 876,00 дол. США.

23 серпня 2013 pоку позивач сплатив на рахунок постачальника суму інвойсу - 49 876,00 дол. США, про що банком зроблено відповідну відмітку на інвойсі № 13HFTD013-TBR від 08 серпня 2013 року.

20 вересня 2013 року позивач подав відповідачу-1 вантажну митну декларацію, щодо розмитнення нових вантажних автомобільних пневматичних гумових шин марки Changfeng, для вантажних автомобілів в кількості 632 шт., ввезених на підставі контракту № H-D/2013-0618 від 18 червня 2013 року.

Разом з митною декларацією, позивач надав відповідачу-1 наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами, 125/2012/0001072 від 22 листопада 2012 pоку; міжнародну CMR № 34266 від 16 вересня 2013 pоку; коносамент ZIMUQIN2770972 від 10 серпня 2013 року; платіжне доручення в іноземній валюті № 256 від 23 серпня 2013 року; рахунок на оплату № 37333 від 11 вересня 2013 pоку; платіжне доручення № 2855 від 13 вересня 2013 року; довідку про транспортні витрати № 110913 (ІМ1) від 11 вересня 2013 року; рахунок на оплату страхування № 37335 від 11 вересня 2013 pоку; платіжне доручення оплата за страхування № 2856 від 13 вересня 2013 року; прайс-лист виробника від 08 серпня 2013 pоку, завірений радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП); висновок про вартісні характеристики товару ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 4158 від 17 вересня 2013 року; інвойс (фактура) 13 HFTD013-TBR від 08 серпня 2013 року; договір добровільного страхування вантажу № 00319/03 від 08 серпня 2013 року; контракт (зовнішньоекономічний договір) № H-D/2013-0618 від 18 червня 2013 року; гарантійний лист (додаток № 1 до договору № ТЕ 250613-1 від 25 червня 2013 року); заявку на ТЕП від 31 липня 2013 року; договір транспортного експедирування № ТЕ 250613-1 від 25 червня 2013 pоку; довідку про валютні цінності № 33 від 08 липня 2013 року; сертифікат відповідності UA1.009.0207799-13 від 18 вересня 2013 року; відмітку про радіологічний контроль № 2761 від 10 серпня 2013 року; сертифікат походження С133719001690583 від 08 серпня 2013 року; сертифікат якості № 371900213065006 від 20 серпня 2013 року; митну декларацію по експорту товару 421620130160070707 від 10 серпня 2013 року, завірену радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП).

Під час проведення головним інспектором консультації позивачем повторно надано відповідачу-1 всі перераховані вище документи, а також платіжний документ, що підтверджує вартість товару, від 23 серпня 2013 року, пакувальний аркуш до рахунку-фактури № 13HFTD013-TBR від 08 серпня 2013 року та каталог продукції виробника з технічними характеристиками від 20 вересня 2013 року.

Сума поставленого позивачу товару за інвойсом № 13HFTD013-TBR від 08 серпня 2013 року складає 49 876 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 398 658,87 грн. Вартість витрат на транспортування до Uа П/п «Одеський морський торговельний порт», згідно із заявкою № 2 від 31 липня 2013 року, складеною до договору транспортного експедирування № ТЕ 250613-1 від 25 червня 2013 року, складає 25 782,22 грн., та витрат на страхування у відповідності до договору добровільного страхування вантажу № 00319/03 від 08 серпня 2013 року складає 1 195,98 грн.

Тому для визначення митної вартості, позивач додав до ціни інвойсу транспортні витрати та витрати на страхування, що в сумі склало 425 637,00 грн. (в еквіваленті становить 53 251,23 дол. США). Від вказаної суми, позивач розрахував митний платіж (7 % - 29 794,59 грн.) та податок на додану вартість (20 % - 91 086,33 грн.), та платіжним дорученням № 2895 від 20 вересня 2013 року сплатив на рахунок Сумської митниці Міндоходів гарантійний платіж у розмірі 400 000,00 грн., з яких 120 880,92 грн. (91 086,33 грн. + 29 794,59 грн.) повинні бути списані за розмитнення партії товару.

20 вересня 2013 року відповідачем-1 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 805170000/2013/000168/2 та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805170000/2013/00060.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів № 805170000/2013/000168/2 від 20 вересня 2013 року зазначено, що основний метод не застосовувався тому, що використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально. Виявлені розбіжності: товар не повністю відповідає даним, заявленим декларантом та зазначеним в митній декларації країни відправлення. У коносаменті вказаний номер рахунка, але дата відрізняється від дати рахунка. Використано другорядний метод визначення митної вартості: за ціною договору щодо подібних товарів, оскільки наявна інформація по операціях з подібними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни, і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів та є максимально наближеними до нього.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За змістом ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації; - ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

За змістом ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

За змістом ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

За змістом ч. 9 ст. 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Згідно зі ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

За змістом ст. 60 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Згідно з п. 1.14 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24 травня 2012 року, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, згідно з переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які ідентифікують оцінюваний товар, містять об'єктивні та достовірні дані, які підтверджують заявлену митну вартість товару.

Водночас, оскаржуване рішення митний орган мотивував тим, що подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Виявлені розбіжності: товар не повністю відповідає даним, заявленим декларантом та зазначеним в митній декларації країни відправлення. У коносаменті вказаний номер рахунка, але дата відрізняється від дати рахунка.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виявлені митним органом розбіжності є такими, що не можуть впливати на митну вартість товару: у митній декларації країни відправлення вказано такі самі дані, як і у митній декларації № 805170000/2013/002567 від 20 вересня 2013 року, а саме: вартість товару, кількість товару та розмір шин, але без зазначення маркування, що жодним чином не може вплинути на ідентифікацію розмитнюваного товару та на його вартість; у коносаменті вказаний номер інвойса 13НFTD013-TBR із зазначенням дати 18 червня 2013 року, яка є датою укладення контракту (зовнішньоекономічний договір) № Н-D/2013-0618, що є технічною помилкою.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідач був не позбавлений можливості під час проведення консультацій з позивачем перевірити виявлені технічні неточності.

Таким чином, у рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, та в чому вони полягають.

Доводи, покладені митним органом в основу рішення про коригування митної вартості товарів, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними, висновки відповідача по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які, до того ж, не забезпечені логічним зв'язком між собою.

Отже, відповідачем не наведено переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Таким чином, відповідачем не доведено та не надано жодних переконливих доказів того, що документи, подані позивачем до митного оформлення, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Колегія суддів під час вирішення справи також враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постановах від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 11 вересня 2012 року у справі № 21-262а12, в яких суд дійшов висновку, що за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Тобто за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування митним органом коригування митної вартості є передчасним.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» основні та додаткові документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає неправомірними, необґрунтованими та передчасними дії Сумської митниці Міндоходів щодо застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних товарів з урахуванням наведених законодавчих норм та наявних матеріалів справи, а також ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій щодо прийняття картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів, що підтверджується наведеними законодавчими нормами та наявними матеріалами справи.

З приводу позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві суми надміру сплачених податку на додану вартість та мита на загальну суму 32 038,16 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо: 1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом; 2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим; 3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі; 4) митну декларацію змінено або визнано недійсною; 5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу; 6) платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Повернення сплачених сум митних платежів здійснюється у валюті України. Якщо сплата або стягнення митних платежів здійснювалася в іноземній валюті, повернення сум митних платежів здійснюється за курсом Національного банку України, встановленим на день, коли відбулася їх сплата.

Повернення не здійснюється: 1) якщо сума митних платежів, що підлягає поверненню, не перевищує 20 гривень; 2) в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно з п. 1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України № 25/44 від 24 січня 2006 року, надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

Відповідно до п. 3.4 наведеного Порядку, повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за № 1097/14364. ГУДК України у місті Києві на підставі платіжних доручень митних органів забезпечує перерахування коштів на: банківські рахунки платників, відкриті в банках; банківські рахунки 2603, відкриті митним органам у відповідних відокремлених підрозділах уповноваженого банку за місцезнаходженням митного органу для виплати коштів платникам готівкою, якщо такі кошти вносилися готівкою.

Зазначені розрахунки регулюються в централізованому порядку згідно з відповідними договорами між Державною митною службою України та уповноваженим банком, що обслуговує митні органи.

За змістом абз. 1 п. 1 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України № 618 від 20 липня 2007 року, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Згідно з п.п. 2, 3, 4 розділу ІІІ зазначеного Порядку, заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України № 611/147 від 20.07.2007, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Згідно з п. 5 розділу ІІІ вказаного Порядку, супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України, Реєстр висновків про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, підготовлений відповідно до пункту 5 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за № 1095/14362 (далі - Реєстр висновків про повернення), Висновок про повернення з оригіналом заяви платника податків про повернення коштів з Державного бюджету України, підписаний начальником (заступником начальника) Відділу та зареєстрований у журналі реєстрації висновків про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Журнал реєстрації висновків про повернення коштів з Держбюджету), форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку, разом з документом, у якому відображаються результати перевірки, подаються керівнику (заступнику керівника) митного органу для прийняття остаточного рішення про повернення коштів.

За змістом п. 6 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів).

Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Копія Висновку про повернення, оригінал заяви платника податків про повернення коштів з Державного бюджету України та документ, у якому відображаються результати перевірки заяви платника, залишаються у Відділі для контролю.

Згідно з п. 7 розділу ІІІ вказаного Порядку, висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

Відповідно до п. 2 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України № 611/147 від 20 липня 2007 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації (далі - митний орган).

Згідно з п. 3 наведеного Порядку, платник подає заяву про повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів відповідно до пункту 1 розділу III Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України № 618 від 20.07.2007, в якій зазначаються напрями зарахування коштів, які повертаються. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Відповідно до п.п. 4, 5 вказаного Порядку, загальний строк прийняття митним органом рішення про повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів не повинен перевищувати одного місяця.

Митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до цього Порядку, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків.

Згідно з п. 7 зазначеного Порядку, на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Отже, колегія суддів зазначає, що з викладених правових норм вбачається, що законодавством у галузі митних та фінансових правовідносин регламентовано чіткий порядок повернення суб'єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: 1) звернення суб'єкта господарювання до митних органів із відповідною заявою; 2) проведення відповідними структурними підрозділами митного органу, до якого подано зазначену заяву, перевірки на підставі п. 4 розділу ІІІ Порядку № 618; 3) встановлення митними органами наявності факту переплати; 4) складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб'єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або винесення обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо необхідності задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ «Дельта-2010» суми надміру сплачених податку на додану вартість та мита на загальну суму 32 038,16 грн., з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, за змістом п. 6 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів).

Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Копія Висновку про повернення, оригінал заяви платника податків про повернення коштів з Державного бюджету України та документ, у якому відображаються результати перевірки заяви платника, залишаються у Відділі для контролю.

Таким чином, у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-29а14.

Крім того, якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК, статті 43 ПК і статті 45 БК, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 21-207а14.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів виходить з того, що єдиною та необхідною правовою підставою для повернення надміру сплачених митних платежів з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України є відповідний висновок митних органів, у якому вказується сума коштів, що підлягає поверненню.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Сумською митницею Міндоходів такий висновок не складався та, відповідно, не надсилався до органів Державної казначейської служби, а, отже, у Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві не виникло обов'язку повернути позивачу надмірно сплачені кошти з Державного бюджету України.

Крім того, вчинення відповідачем-2 дій, спрямованих на стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплаченого податку на додану вартість та мита, належить до його дискреційних повноважень, вільна реалізація яких має на меті надати можливість суб'єкту влади на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених приписами нормативно-правового акта.

Водночас, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуально дії), дій чи бездіяльності.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави стверджувати, що суди не можуть втручатися у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень доти, поки ним не буде реалізована його виключна компетенція, а тому у даному випадку стягнення судом з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь позивача суми надмірно сплаченого до бюджету податку на додану вартість є втручанням у виключну компетенцію відповідача-2 та порушенням вимог адміністративного процесуального законодавства, а такі позовні вимоги - передчасними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ «Дельта-2010» суми надміру сплачених податку на додану вартість та мита на загальну суму 32 038,16 грн.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Сумської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, стягнення суми надміру сплачених податку на додану вартість та мита.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ «Дельта-2010» суми надміру сплачених податку на додану вартість та мита на загальну суму 32 038,16 грн., невірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Сумської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ «Дельта-2010» суми надміру сплачених податку на додану вартість та мита на загальну суму 32 038,16 грн. - скасувати та ухвалити нову.

У скасованій частині у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» відмовити.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року - залишити без змін.

Повний текст постанови виготовлений 30 січня 2015 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.